ун. № 759/4140/15-а
пр. № 2-а/759/2/16
27 травня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді -Величко Т.О.,при секретарі - Самайді А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об"єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві; третя особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Згідно ухвали Вищого адмінстративного суду України від 17.02.2015 року по справі № К/800/59783/13 ( а.с.74-76 т.1) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністратитвного суду від 12.11.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно поданого адміністративного позову ОСОБА_1 до Правобережного об"єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві; третя особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.( а.с. 93-96,127-131,195-196т.1) заяви про уточнення позовних вимог, що є предметом спору ( а.с.20-22т.2) позивач просилазобов'язати відповідача внести зміни щодо її статусу як працівника авіації і льотно-випробного складу, а також провести перерахунок з 21 січня 2000 року та виплатити їй з урахуванням встановленого стажу вислуги років 39 років 5 місяців, необхідних коефіцієнтів підвищення та індексації, а також вже виплачених сум за вказаний період.Позивач вказувала, що на її неодноразові звернення УПФ України в Святошинському районі м. Києв, відповіддю 19.11.2012 року № 643/09/Д-601, Д-602, було помилково зазначено, що коефіцієнт поетапного підвищення її пенсії за 2005 рік становить 1,27549, за що у неї попросили вибачення. 06 лютого 2013 року позивачу було повідомлено, що недоотримана сума пенсії (в розмірі 17 342,64 грн.) по перерахунку з 07.07.2008 року була нарахована на квітень 2011 року за вислугою років, як працівнику льотного складу відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу". Позивач вказувала, що з 11.02.2013 року вона отримала іншого листа від УПФ України в Святошинському районі м. Києва за № 50/09/Д-34 розяснили, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва №2/551 від 06.02.2009 року УПФ України в Святошинському районі м. Києва зобов'язане лише перерахувати пенсію позивачу, а не вносити зміни щодо її статусу на працівника авіації і льотного-випробного складу. Факт невизнання права позивача на нарахування пенсії у відповідності до вимог ч.З ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач вважає незаконним, а своє право на отримання пенсії у повному обсязі - порушеним.
Позивач вказувала, що відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постанови від 21.07.1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" позивач вважає, що право на отримання пенсії за вислугу років, як працівнику льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації.
Позивач вказувала, що згідно ч.3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення"(в редакції Закону №1222-ХІV від 17.11.1999 року) пенсія позивачу має обчислюватись, як особі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації(пілоту), пенсія обчислюється з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років( відповідно до ч.11 ст.64 та ст.ст.65,66,69 Закону), одержуваного перед її припиненням і призначається в розмірах передбачених ч.1-3,6 с.19 та ст.21 цього Закону для пенсії за віком. Позивач вказувала, що правовою підставою для призначення пенсії її перерахунку та виплати позивачеві є Постанова Кабінету М іністрів України від 10.02.2000 року №264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації", якою у зв"язку із прийняттям Закону України від 17.11.1999 року №1222-ХIV "Про внесення змін до деяких законів України" встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільноїавіації, затвердженого постанвоою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р№ 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".
Позиввч вказувала, що згідно висновку експерта від 15.01.2015 року та доповнення до висновку від 17.03.2016 року ( а.с.101-110 т.1 56-60 т.2) визначення за ОСОБА_1 статусу члена льотного складу (як парашутистки без наявності нальоту на посадах льотного екіпажу) за шифром (ШВП 203), який пенсія за вислугу років обчислюється відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України №1058 "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" є неправомірним.. Вказувала, що проведено дослідження, щодо правильності проведеного розхрахунку пенсійних виплат ОСОБА_1, як працівнику з числа осіб льотних екіпажів, суден цивільної авіації проведений УПФ відповідно до постанови Окружного адміністративног суду м. Києва від 06.02.2009 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2010 року за період з 07.07.2008 року по 01.01.2011 року та згідно Висновків визначено, що висновок робився за відсутності пенсійної справи позивачана підставі наданих довілок позивачем де дексперт дійшов висновку, що станом на 14.03.2016 року пенсія, яка підлягає нарахуванню становить 8611,77 грн, звідси розмір не нарахованої та невиплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.07.2008 року по 14.11.2014 року включно-260527,16 грн; -за період з 14.12.2014 року по 14.03.2016 рку 88304,36 грн.
Позивач вказувала, що відповідачем всуперч вимог ст.ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону №1222-ХІV, нараховується пенсія, як працівнику льотного складу, виходячи із середньомісячного заробітку 249,13000грн, та загального відсотку пенсії від заробітку 56% з шифром (ШВП 203) без нарахування специфіки розрахунку пенсії особам льотного екіпажу цивільної авіації, у відповідності до ст. 64,65,66,69 вказаного Закону.
Позивач вказувала, що у зв"язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення та Постанови Кабінету Міністрів Украхни від 22.05.1996 року №550 " Про внесення змін до Порядку призначеня і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випобувального складу цивільної авіації" було змінено порядок обчислення розміру середньомісячного заробітку та пенсії зазначеним працівникам і відповідач мав робити перерахунок пенсії виходячи із вказаних нормативних актів.
Позивач вказувала, що вона обіймла має статусу члена льотного складу, а не парашутистки без наявності нальоту на посадах льотного екіпажу за шифром (ШВП 203), який пенсія за вислугу років обчислюється відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України №1058 "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", як вважає відповідач. А тому з 21.01.2000 року, позивачу має нараховуватись та виплачуватись пенсія відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону №1222-ХІV, з шифром (ШВП 221).
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказуваву, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, у зв"язку із проведеною реорганізаціею у Правобережному об"єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років, як працівник льотного складу відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Посилаючись на безпідставність вимог позивача, стверджував, що нараховують позивчу пенсію, як особі, яка має статусу члена льотного складу, відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону №1222-ХІV, з шифром (ШВП 221), але у зв"язку із тим, що програмне забезпечення, яке проводить обчислення розміру пенсії із введиними вихідними даними не приймає зміну шифру (ШВП 203) на (ШВП 221), про що надали письмові докази ( а.с.54-55 т.2), а тому обрахування пенсії позивачу здійснюється спеціалістом відповідача. Також вказували, що не мали можливість здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням розрахункового кофіціенту, який впливає на розмір пенсії, оскільки слідчими органами витребувано оригінал пенсійної справи позивача, а з копії справи працівники відповідача відмовляютьсчя проводити перерахунок пенсії позивачу.
Третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві проти позову заперечували, вважала позов не обгрунтований підтримувала позицію відповідача.
Треря особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві проти позову заперчували, надали письмові заперечення проти позову ( а.с.136-140 т.1).
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи із такого.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 06.02.2009 року Окружний адміністративний суд міста Києва виніс постанову, в якій визнав дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва неправомірними та зобов'язав його провести перерахунок та виплату пенсіївідповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 07.07.2008 року.
Судом встановлено, що на неодноразові звернення позивача УПФ України в Святошинському районі м. Києв, відповіддю 19.11.2012 року № 643/09/Д-601, Д-602, було помилково зазначено, що коефіцієнт поетапного підвищення її пенсії за 2005 рік становить 1,27549, за що у неї попросили вибачення. 06 лютого 2013 року позивачу було повідомлено, що недоотримана сума пенсії (в розмірі 17 342,64 грн.) по перерахунку з 07.07.2008 року була нарахована на квітень 2011 року за вислугою років як працівнику льотного складу відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу". Далі 11.02.2013 року позивач отримала іншого листа від УПФ України в Святошинському районі м. Києва за № 50/09/Д-34 де мені в цинічній формі пояснили, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва №2/551 від 06.02.2009 року УПФ України в Святошинському районі м. Києва зобов'язане лише перерахувати пенсію позивачу, а не вносити зміни щодо її статусу на працівника авіації і льотного-випробного складу. Факт невизнання права позивача на нарахування пенсії у відповідності до вимог ч.З ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач вважає незаконним, а своє право на отримання пенсії у повному обсязі - порушеним.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постанови від 21.07.1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" позивач вважає, що право на отримання пенсії за вислугу років, як працівнику льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації.
Судом встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2009 року. Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва було зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії позивачці відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 07.12.1999 року та постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713 починаючи з 07.07.2008 року.
Згідно вищевказаної постанови, з 07.07.2008 року позивачці було призначено пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 07.12.1999 року та постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713.
Недоотримана сума пенсії по перерахунку з 07.07.2008 року, була виплачена у квітні 2011 року, але не провністю.
Крім того, згідно із наданою відповідачем довідками ( а.с.54-55 т.2), які містять виправлення кульковою ручкою, без вказання застережень про виправлення, також відсутні належні та допустимі докази, що програмне забезпечення не має можливості змінити статус позивача, як отримувача пенсії, а саме статус пілота, особи льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації з шифром (ШВП 221), а тому суд вважає докази на ( а.с.54-55 т.2) неналежними, які не спростовують доводів позивача.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону № 1222-ХІV) працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (ч. 1 ст. 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами 1 - 3, 6 ст. 19 та ст. 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Дія ст. 53 зазначеного закону поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим законом згідно з п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 1222-ХVІ. Предметом регулювання зазначеної статті є розміри пенсій за вислугу років.
На виконання положень ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробувального складу".
Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418, до вказаних посад відносяться члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів , а також льотно-інструкторський склад.
Отже, враховуючи вищевикладене, відіповідач, який заперечував проти позову не довів належними та обгрунтованими доказами свої заперчення та не спростував доводів позивача, а тому суд дійшов висновку, що посади, які обіймав позивач до виходу на пенсію за вислугу років, вона має право на перерахунок пенсії в розмірі, встановленому ч. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону № 1222-ХІV) та згідно п.п.6,7-б,в Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації льотного-випробувального складу" , які знашли свої підтвердження в ході розгялду справи, а тому відповідач діяв неправомірно, обчислюючи позивачу у пенсію, як особі, яка має статусу члена льотного складу (як парашутистки без наявності нальоту на посадах льотного екіпажу) за шифром (ШВП 203), який пенсія за вислугу років обчислюється відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України №1058 "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", а тому позов в цій частні ,підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог, щодо визнання за ОСОБА_1 статусу пілота, особи льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації з 21.01.2000 року,який має нараховуватись та виплачуватись пенсія відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону №1222-ХІV, з шифром (ШВП 221)., також підлягає задоволенню, оскільки відповідач не спростував належними та допустими доводами твердження позивача.
В частині позових вимог щодо визнання заборгованості відповідача з виплати позивачу пенсії станом на 14.03.2016 року у розмірі 348 831,52 задоволенню не підлягає, оскільки докази на які посилається позивач, а саме висновку експерта від 15.01.2015 року та доповнення до висновку від 17.03.2016 року ( а.с.101-110 т.1 56-60 т.2) надані без врахування відомостей пенсійної справи позивача та містять припущення, а тому є нечиткими , та не можуть прийняті судом на рівні з іншими доказами, як такий який містить інформацію щодо предмета доказування.
В частині позовних вимог щодо зобов"язання Правобережного об"єднання управління пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, як особі льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації, відповідно до її середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням у розмірі передбаченому ч.1-3,6, ст.ст.19,21 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно п.п.6,7-б,в Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації льотного-випробувального складу" починаючи з 07 липня 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум і заборгованості, підлягає задоволенню, оскільки твердження на які посилався позивач не спростовані належними та допустими доказами з боку відповідача.
Керуючись статтями 9, 69-71, 160-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації льотного-випробувального складу, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Правобережного об"єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо визначення за ОСОБА_1 статусу члена льотного складу (як парашутистки без наявності нальоту на посадах льотного екіпажу) за шифром (ШВП 203), який пенсія за вислугу років обчислюється відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України №1058 "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Визнати за ОСОБА_1 статус пілота, особи льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації з 21.01.2000 року,який має нараховуватись та виплачуватись пенсія відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону №1222-ХІV, з шифром (ШВП 221).
Зобов"язати Правобережне об"єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, як особі льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації, відповідно до її середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням у розмірі передбаченому ч.1-3,6, ст.ст.19,21 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно п.п.6,7-б,в Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації льотного-випробувального складу" починаючи з 07 липня 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум і заборгованості.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави Україна.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з часу проголошення.
Суддя: Т.О. Величко