01.06.2016 Справа № 756/10242/15-ц
Справа пр. №2/756/686/16
ун. №756/10242/15-ц
01 червня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Великохацької В.В.
при секретарі - Приходько І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У серпні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.01.2013 року ОСОБА_2 взяв у нього в борг грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США, представивши розписку про отримання грошових коштів у зазначеній сумі. Борг відповідач зобов'язався повернути у термін до 20.07.2013 року.
Але, як стверджував позивач, кошти, отримані в борг у сумі 10000,00 доларів США, відповідач досі не повернув у повному обсязі, безпідставно ухиляючись від виконання зобов'язань, взятих на себе за договором позики від 20.01.2013 року.
Оскільки ОСОБА_2 прострочив виконання взятого на себе за договором позики зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення позики, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 211120,00 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 122140,44 грн., три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 13041,02 грн., а також судовий збір у сумі 3463,02 грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просив суд розглядати справу за його відсутності та за відсутності позивача, позов підтримує.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 20.01.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 (позикодавець) передала ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США.
Ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики відповідачем було представлено розписку про отримання ним від позивача грошових коштів у сумі 10000,00 доларів США (а.с.8).
Ст. 60 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Представником відповідача у судовому засіданні 06.11.2015 року було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для з'ясування того, чи виконано підпис на розписці від 20.01.2013 року саме ОСОБА_2
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2015 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, у висновку якої від 21.03.2016 року №21918/21919/15-32 зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 під рукописним текстом розписки від 20.01.2013 року, складеної від імені ОСОБА_2 (про отримання грошових коштів), виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; рукописний текст розписки від 20.01.2013 року, складеної від імені ОСОБА_2 (про отримання грошових коштів), виконаний ОСОБА_2; підпис від імені ОСОБА_2 під рукописним текстом розписки від 20.01.2013 року, складеної від імені ОСОБА_2 (про отримання грошових коштів), виконаний ОСОБА_2 (а.с.66-73).
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки договором позики від 20.01.2013 року не встановлено розмір процентів, позивач має право на отримання їх у розмірі, який визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У розписці про отримання грошових коштів від 20.01.2013 року встановлено кінцевий термін повернення суми позики - 20.07.2013 року.
У цей термін позичальник отримані в позику грошові кошти у повному обсязі не повернув, ухилившись від виконання у повному обсязі зобов'язань, взятих на себе за договором позики від 20.01.2013 року.
Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 20.01.2013 року у сумі 211120,00 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання у сумі 122140,44 грн., три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 13041,02 грн.
У відповідності до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3463,02 грн.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ст.ст.15, 16, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 211120 (двісті одинадцять тисяч сто двадцять) гривень 00 (нуль) копійок, пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 122140 (сто двадцять дві тисячі сто сорок) гривень 44 (сорок чотири) копійки, три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 13041 (тринадцять тисяч сорок одна) гривня 02 (дві) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3463 (три тисячі чотириста шістдесят три) гривні 02 (дві) копійки.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Великохацька