Справа № 755/4420/16-ц
"31" травня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Ізвольській С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 року у справі № 1637/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (м. Київ, третейський суддя Мороз О.А.), -
Заявник - ОСОБА_1 звернувся з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 року у справі № 1637/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява обґрунтована наступними обставинами.
Рішенням третейського суду від 30.10.2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» було стягнуто заборгованість за договором кредиту № 640/417-К417 від 06.10.2008 року (фактична дата укладення цього договору - 6 травня 2008 року, тобто, у рішенні третейського суду допущено помилку) в сумі 4 590 134, 18 грн., а також 25 500,00 грн. третейського збору.
Представник заявника отримав дане рішення третейському суді 03.03.2016 року, про що зробив надпис у третейській справі.
Заявник зазначає, що згідно Кредитному договору від 06.05.2008 року йому був виданий кредит в сумі 99265, 00 дол. США на споживчі потреби (для фінансування житла за договором про участь у фонді фінансування будівництва), в договорі (ст. 6) містилося третейське застереження.
Під час вирішення справи третейським судом спір щодо стягнення заборгованості по кредитному договору, укладеному в іноземній валюті, з підстав його неналежного виконання споживачем банківських послуг не був підвідомчий третейському суду, що підтверджено рядом правових позицій, викладених Верховним Судом України при розгляді цивільних справи, перелік яких заявник навів у заяві. Оскільки була порушена підвідомчість справи, заявник просить врахувати вимог ст. 360-7 ЦПК України, застосувати правові позиції ВСУ та скасувати рішення третейського суду.
Враховуючи наведені підстав та посилаючись на п. 1) ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України, представник заявника, підтримавши вимоги у направленій до суду письмовій заяві, просив заяву задовольнити.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання у справі.
Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків направив до суду письмові пояснення, однак, дана особа не є учасником судового розгляду у справах за заявами про скасування рішень третейських судів.
Вивчивши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
30.10.2015 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1637/15 (третейський суддя Мороз О.А.) позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості був задоволений.
З тексту рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 року убачається, що підставою позову про стягнення заборгованості стало неналежне виконання його умов позичальником - ОСОБА_1
Як вбачається з наданих суду доказів, 06.05.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір , за яким ОСОБА_1 був виданий кредит в сумі 99265, 00 дол. США на споживчі потреби (для фінансування житла за договором про участь у фонді фінансування будівництва).
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Стаття 6 даного Договору містить третейське застереження.
Частина 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» передбачає, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Отже, на час звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до третейського суду і ухвалення третейським судом рішення Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
При ухваленні постанови Верховного Суду України у справі № 6-64цс15 від 20.05.2015р. Верховний Суд України виклав правову позицію: «Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. Отже на час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). З огляду на наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі, укладеному після набрання чинності вказаним Законом, було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним».
Крім цього, у постанові Верховного Суду України у справі № 6-856цс15 від 02.09.2015р. викладена правова позиція щодо непідвідомчості спорів третейським судам:
«Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.
Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.
Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча».
Законом України «Про третейські суди» та ст. 389-5 Цивільного процесуального Кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а саме:
1)справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3)третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4)склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього
Закону;
5)третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Оскільки третейська угода, викладена у вигляді третейського застереження в Кредитному договорі, була укладена в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не була підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Відповідно, рішення третейського суду підлягає скасуванню на підставі п. 1) ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 10, 60, 209, 210, 360-7, 389-4, п. 1) ч. 2 ст. 389-5, ст. 389-6 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.10.2015 року у справі № 1637/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (м. Київ, третейський суддя Мороз О.А.) - скасувати.
Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному ЦПК України для оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі проголошення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.