Справа № 761/1115/15-ц
Провадження № 2/761/428/2016
17 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Малинникова О.Ф.
при секретарі - Данилевській Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 761/1115/15-Ц за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
У січні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначила, що вона працювала на різних посадах у відділі кадрів на Дочірньому підприємстві Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» (надалі - ДП ДГЗІФ «Укрінмаш») з 02 жовтня 1996 року.
З 24 січня 2007 року була переведена на посаду головного спеціаліста відділу кадрів ДП ДГЗІФ «Укрінмаш». Наказом від 15 грудня 2014 року звільнена з ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно із повідомлення, що їй було вручено, про Наказ В.О. директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 17 вересня 2014 року №166к щодо скороченням штату у зв'язку із затвердженням нового штатного розкладу, у якому було зазначено, що посада, яку обіймає позивач, скорочується з 01 жовтня, звільнення Позивача відбудеться з 15 грудня 2014 року. Вона відмовилася від підпису повідомлення про звільнення, а згодом підписала після запевнення в.о. директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у переведенні після виходу із відпустки на іншу посаду в ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
З Наказом від 17 вересня 2014 року №166к про затвердження штатного розкладу Позивача ознайомлено не було.
Позивач вийшла на роботу 15 грудня 2014 року, оскільки у жовтні 2014 року була направлена на операцію, перебувала на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати для реабілітації, по закінченню якої була у основній відпустці. У день виходу із відпусток була ознайомлена із Наказом №271к-УІ-0000212 про припинення трудового договору та видали трудову книжку. Про працевлаштування на іншій посаді, як їй було обіцяно питання не вирішували.
Позивач має вищу освіту та підвищувала кваліфікацію на відповідних курсах. За весь період роботи Позивача в ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», позивач має безперервний стаж роботи на ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» повних 18 календарних років, до неї жодного разу не було застосовано дисциплінарних стягнень, неодноразово заохочувалась та була нагороджена медаллю «Укрспецекспорт» «За сумлінну працю». Крім того, на її утриманні перебувають непрацездатна мати та малолітня дитина, станом на дату звільнення в сім'ї позивача не було інших працівників із самостійним заробітком (чоловік Позивача - ОСОБА_3, був звільнений з ДП ГЗІФ «Укрінмаш» 03 грудня 2014 року).
Отже, Позивач відноситься до категорії працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, що було повністю проігнороване ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», вона вважає звільнення незаконним з посиланням на таке.
Дійсного скорочення штату працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» не відбулося, було створено інший департамент №4.
На ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» були звільнені ті працівники, що виступили на підтримку попереднього директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_4, до яких належить і Позивач.
За викладеними обставинами та вищевикладені нею порушення при звільненні трудового законодавства, позивач просила:
1. Звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу кадрів Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» за п.1 ст.40 КЗпП України згідно Наказу про припинення трудового договору від 15 грудня року №271-к визнати незаконним.
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрів Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» з 15 грудня 2014 року.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушеного прогулу з 16 грудня 2014 року до дня винесення рішення у даній справі.
У додаткових поясненнях позивач вказала щодо недотримання при її звільненні ст.43 КЗпП України про переважне право працівникам з більш високою кваліфікацію та продуктивності праці, зокрема, такі переваги є у неї перед Анлрусенко, провідним спеціалістом. Також позивач має переваги передбачені пп.1.2.3.ч.2 ст.42 КЗпП, як особа, що має сім'ю, непрацездатну матір, малолітню дитину.
Всупереч ст.49-2 Кодексу вона не була попереджена про звільнення у термін встановлений цією статтею.
У запереченнях на (а.с. 35) представник відповідача посилаючись на фактичні обставини справи щодо законності скорочення штатів, зазначив наступні доводи щодо спростування викладених позивачем доводів про порушення трудового законодавства при її звільненні.
1. Повідомлення про наступне вивільнення працівника одночасно із попередженням про звільнення було здійснено. Щодо установленого двомісячного строку про попередження під час перебування на лікарняному та інших причин відсутності законом не заборонено.
2. Позивачу 15 жовтня 2014 року на запропоновані посади начальника відділу та головного спеціаліста департаменту № 4 згоди позивач не надала, щодо вакансій робочих місць з більш високої кваліфікації ніж тієї що виконувала до звільнення, то це питання вирішується у загальному порядку про комплектування кадрів.
3. Посилання позивача щодо доцільності скорочення штату або чисельності, неприйнятне, оскільки це питання входить виключно до компетенції власника.
4. Посилання позивача на відсутність працюючих членів сім'ї також, як вважає відповідача не відповідає дійсності, оскільки при її звільненні чоловік працював у відповідача.
5. Щодо згоди профспілкового комітету на її звільнення, то профком має вирішувати ці питання, якщо йому таке право було делеговане профспілковим органом підприємства.
Згода на звільнення позивача надана Радою трудового колективу 12.11.2014 року згідно із протоколом засідання трудового колективу на звернення адміністрації. Враховуючи зазначене в запереченні відповідач просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, позивач додатково зазначила, що їй було запропоновано відповідачем вакантні посади начальника відділу департаменту № 4 та головного спеціаліста департаменту № 4, згоду на переведення до яких Позивач не надала та суду пояснила, що вони її не влаштовували як фахівця, посилаючись, що були вакансії більш високої кваліфікації ніж тієї, що виконувала до звільнення, які їй не запропонували. Вона вважає, що відповідач повинен був врахувати переважне право Позивача на залишення на роботі, та, у зв'язку з цим, перевести Позивача, за її згоди, на посаду провідного спеціаліста відділу роботи з персоналом, а особу яка займала це місце на інше, чого відповідачем не було зроблено. Тому вважає, що ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», як роботодавець, не виконало обов'язок по працевлаштуванню Позивача.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову, посилаючись на викладені у письмових запереченнях обставини, додатково підтвердив, що позивач був повідомлений про його звільнення та перед цим позивачу та були запропоновані вакантні посади начальника відділу департаменту № 4 та головного спеціаліста департаменту № 4, згоду на переведення до яких Позивач не надала.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи № 761/1115/15-Ц, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Наказом № 271к про припинення трудового договору від 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу кадрів згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників з виплатою компенсації за відпрацьований час з 02.10.2014 року по 15.12.2014 року. (а.с. 5)
Встановлено, що Наказом ТВО Директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» № 166 к від 17 вересня 2014 року (а.с. 57) про затвердження та введення в дію нового штатного розкладу та структури у зв'язку із зміною в організації праці, виробничою необхідністю та з метою удосконалення структури підприємства, зокрема, відповідно до додатку штатного розкладу і структури п.2.1. Наказу ліквідовано підрозділи, у тому числі відділ кадрів. За п.2.2. Наказу виведено поза штат із збереженням заробітку та скорочено посади: у відділі кадрів начальника відділу, головного спеціаліста та провідного спеціаліста (п.1 одиниці). Про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше, ніж за два місяці.
У відповідності із Штатним розкладом працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 17.09.2014 року, погодженим із Генеральним директором ДК «Укроборонпром». (а.с. 67), з 17 вересня 2014 року затверджено та введено у дію новий штатний розклад та нову структуру підприємства, у п.6 Штатного розкладу вказано новий Відділ роботи з персоналом. Тобто за новим штатним розкладом введено до структури підрозділів відділ роботи з персоналом, з двома посадами Начальника та провідного спеціаліста.
Звертаючись до суду, посилалась на те, що вона відноситься до категорії працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, що було повністю проігнороване ДП "ЗІФ «Укрінмаш» а саме:
1. вона має вищу освіту та підвищувала кваліфікацію на відповідних курсах, за весь період роботи Позивача в ДП ДГЗІФ до неї жодного разу не було застосовано дисциплінарних стягнень, неодноразово заохочувалась та була нагороджена медаллю «Укрспецекспорт» «За сумлінну працю».
2. на її утриманні перебувають непрацездатна мати та малолітня дитина; станом на дату звільнення в сім'ї позивача не було інших працівників із самостійним заробітком (чоловік позивача - ОСОБА_3, був звільнений з ДП ГЗІФ «Укрінмаш» 03 грудня 2014 року.
3. позивач має безперервний стаж роботи на ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» повних 18 календарних років.
4. у період з дня повідомлення про наступне звільнення до дня звільнення позивач перебувала на лікарняних та у відпустках, що унеможливлювало зайняття нею вакантних посад, які існували станом на 15 жовтня 2014 року.
5. дійсного скорочення штату працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» не відбулося, а, навпаки, було створено інший департамент №4.
6. на ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» були звільнені ті працівники, що виступили на підтримку попереднього директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_4, до яких належить і Позивач.
У відповідності із ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1).
Як зазначено у положеннях ч.1 ч. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; (п.1); особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; (п.2); працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; (п.3).
Відповідно до ст. 492 Кодексу законів про працю України про порядок вивільнення працівників про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема документів наданих відповідачем, одночасно з наданням позивачу повідомлення Відповідача про наступне звільнення від 15 жовтня 2014 Позивачу було запропоновано вакантні посади начальника відділу департаменту № 4 та головного спеціаліста департаменту № 4, згоду на переведення до яких Позивач не надав.на виконання вимог при вивільненні позивачу запропонована робота за відповідною професією (спеціальністю). Що ж стосується вимог працівника про надання їй роботи вищої кваліфікації, ніж та, що вона виконувала, відповідач вважає, що це питання повинне вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України. Отже, визначення чисельності та штату працівників здійснюється власником або уповноваженим ним органом, у даному випадку відповідачем.
Щодо посилання позивача на те, що повідомлення надано після знаходження її у додатковій та основній відпустках (після операції), то із установленого двомісячного строку не виключається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, протягом якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. До того ж суд вважає, що у даному випадку позивач отримала зазначене повідомлення за два місяці до того як припинила роботу за посадою, тобто 15.12.2014 року.
У справі, що розглядається власником у межах трудового законодавства використане право визначення чисельності працівників певної спеціальності та кваліфікації, зменшивши чисельність одних посад, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації у зв'язку із змінами у організації праці, виробничою необхідністю та з метою удосконалення структури підприємство, тобто вказаних у Наказі від 17.09.2014 року підстав введенням нової структури підприємства та нового штатного розкладу, погоджених в установленому порядку, що призвело до ліквідації відділу кадрів та створення відділу роботи з персоналом у штаті з двох одиниць.
Зміни штатного розкладу щодо збільшення чисельності інших посад. відбулись із дотриманням правила переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників, а також правил про завчасне сповіщення виборного органу первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або зв'язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства.
Суд, з'ясовуючи обставини щодо дотримання відповідачем вищенаведених статей трудового законодавства, встановив, що позивачем дотримано норми трудового законодавства, щодо доцільності дій щодо скорочення чисельності або штату працівників, оскільки власник або уповноважений орган має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис, як зазначалось вище.
Стосовно позивача також були вжиті заходи забезпечення роботою на посадах, які були їй запропоновані та проти яких вона відмовилась. Щодо її бажання зайняти вакантну більш високу посаду, то їй було надано відповідне роз'яснення щодо порядку вирішення такого питання адміністрацією.
Твердження Позивача, що станом на дату звільнення в сім'ї Позивача не було інших працівників із самостійним заробітком та на утриманні якої перебувають непрацездатна мати та малолітня дитина не доведено достовірними доказами стосовно відсутності інших членів сім'ї, що не мають доходу. Так, як стверджує відповідач, під час вручення повідомлення про звільнення чоловік Позивача працював на ДП ДГЗІФ "Укрінмаш", мав місце роботи тобто був працевлаштований.
До того ж, суд вважає, що відповідач намагався забезпечити її роботою запропонувавши на її вибір дві посади, на які вона не погодилась, вважаючи можливим забезпечення її посадою вищої кваліфікації, ніж та, що вона виконувала, що має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.
Тому, скорочення штатної чисельності у Відповідача відбулося на законних підставах з дотриманням вимог законодавства про працю з урахуванням положень статті 43 КЗпП України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Як зазначив відповідач згоду на розірвання трудового договору з Позивачем на подання адміністрації було надано Протоколом засідання Ради трудового колективу Відповідача від 12.11.2014 № 133, посилаючись на таке.
Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.
Згідно із ч.3 ст.43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про те, що профспілковий орган підприємства тощо може вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації, то за відсутності такого права немає підстав для застосування цієї норми.
Досліджуючи вищенаведені обставини, встановлені судом та підтверджені поясненнями сторін та матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення її на посаді головного спеціаліста відділу кадрів ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», з якої її було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі у відповідності із вимогами трудового законодавства..
На підставі; ст. 21, п. 1 ст. 40, ст. 42, 49-2 ст. ст. 67, 71, 147, 233 КЗпП України, керуючись: ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя: Малинников О.Ф.