Справа № 761/10609/16-ц
Провадження № 2/761/4460/2016
24 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Кияшко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування, -
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 серпня 2015 року між сторонами було укладено міжнародний договір страхування МВ/НВ-1_-LN№179050, строком дії договору 90 днів у період з 17 вересня 2015 року по 16 вересня 2016 року. В період перебування в Німеччині в м. Тройсдорф 23 листопада 2015 року позивач звернулася до медичного закладу зі скаргами на кров'янисті виділення і болі в животі. Лікарем було проведено ультразвукове обстеження, за результатами якого підтверджено вагітність, проте він не виявив гострих причин для госпіталізації та призначив препарати, які підтримують вагітність. 30 листопада 2015 року стан позивача різко погіршився, почалася сильна кровотеча, яка супроводжувалась гострими болями, у зв'язку з чим позивач звернулася до лікаря, яким і було діагностовано завмерлу вагітність та прийнято рішення про необхідність негайного виділення плідного яйця. Отже, за призначенням лікаря 02 грудня 2015 року відбулася термінова операція по видаленню плідного яйця. Так, за медичну допомогу позивачу було нараховано 991,24 євро. 21 грудня 2015 року позивач звернулася до відповідача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку. Проте, відповідачем 25 грудня 2015 року було надано відповідь, в якій було зазначено, що наведена інформація в медичних документах, свідчить про те, що медичні послуги надавалися позивачу в зв'язку із станом, який напряму пов'язаний із вагітності та вимагав планового оперативного після періоду спостереження протягом більше ніж тиждень. Не погодившись, 25 січня 2016 року позивач звернулася до відповідача з вимогою повторно розглянути її випадок. Однак відповідач знов надав відповідь, в якій посилався на те, що 23 листопада 2015 року позивачу не проводилися ніякі заходи пов'язанні з рятуванням життя, тобто лікування невідкладних станів, що потребують негайного медичного втручання.
Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 25087,35 грн.; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. та стягнути з відповідача витрати на послуги перекладача у розмірі 1600 грн..
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні. Заперечення долучено до матеріалів справи.
Суд, заслухавши пояснення, повно та всебічно дослідивши надані по справі докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 28.08.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Міжнародний договір добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном № МВ/НВ-1_-LN № 179050 за програмою страхування «V», відповідно до якого відповідач здійснює добровільне страхування медичних витрат та добровільне страхування від нещасних випадків.
Згідно п. 1.2.1 договору, договір страхування є комплексним і містить в собі наступні види добровільного страхування: страхування медичних витрат та страхування від нещасного випадку.
Відповідно до п. 8.1.1 договору, предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з життям, здоров'ям застрахованої особи та медичними витратами застрахованої особи, а також її додатковими витратами, які безпосередньо пов'язані з настанням страхового випадку під час здійснення застрахованою особою подорожі (поїздки).
Пунктом 8.1.2 договору передбачено, що майнові інтереси, що є предметом договору страхування, пов'язані із витратами на медичні та додаткові послуги застрахованої особи, необхідність в яких виникає внаслідок настання страхового випадку, до яких відносяться витрати, визначені відповідною програмлю страхування з урахуванням умов договору.
Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, визначеною страхувальником за згодою заінтересованої особи (п. 9.1 договору).
Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, 23 листопада 2015 року вона звернулася до медичного закладу зі скаргами на кров'янисті виділення і болі в животі. Лікарем було проведено ультразвукове обстеження, за результатами якого підтверджено вагітність, проте він не виявив гострих причин для госпіталізації та призначив препарати, які підтримують вагітність. 30 листопада 2015 року її стан різко погіршився, почалася сильна кровотеча, яка супроводжувалась гострими болями, у зв'язку з чим позивач звернулася до лікаря, яким і було діагностовано завмерлу вагітність та прийнято рішення про необхідність негайного виділення плідного яйця. За призначенням лікаря 02 грудня 2015 року відбулася термінова операція по видаленню плідного яйця.
Отже, судом встановлено, що 23.11.2015 року позивач звернулася до медичного закладу зі скаргами, які були спричинені вагітністю.
Відповідно до лікарського висновку лікарів спеціалістів з гінекології та акушерство, де зазначено, що під час огляду 30.11.2015 року було виявлено, що вагітність більше не інтактна, необхідно в найближчий час здійснити операцію (а.с.37).
Отже, як вбачається з даного висновку, а також підтверджується листом доктора медицини ОСОБА_3 (а.с.40), ОСОБА_1 було рекомендовано зробити аборт, який було проведено 02.12.2015 року, тобто не негайно, а на третій день.
21.12.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.20).
Проте, листом від 25 грудня 2015 року № 4066, відповідач повідомив, що даний випадок не може бути визнаний страховим випадком, а за випадки, які не визнаються страховими згідно умов договору, страхові виплати не здійснюються (а.с.21).
Страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (п. 8.2.1 договору).
Згідно п. 8.2.2 договору, страховими ризиками є: раптове захворювання - гостре погіршення стану здоров'я застрахованої особи у зв'язку з несподіваною хворобою, що становить загрозу життю та здоров'ю застрахованої особи, та вимагає негайного медичного втручання (надання їй екстренної медичної допомоги) (п. 8.2.2.1 договору); нещасний випадок - раптовий, непередбачуваний вплив зовнішніх факторів (фізичної дії, хімічної дії, термічної дії) на страхувальника (застраховану особу), що тягне за собою тілесні ушкодження (травми), інший розлад його здоров'я або смерть (п. 8.2.2 договору); смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або раптової хвороби (п. 8.2.3).
Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування (відповідною програмою страхування), з настанням, якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату (п.8.2.3 договору).
Відповідно до п. 8.2.4 договору, страховим випадком є виставлення вимог спеціалізованою особою на оплату вартості наданих нею послуг, пов'язаних із захворюванням застрахованої особи, нещасним випадком або іншими подіями, передбаченими договором страхування (програмою страхування) або оплатою застрахованою особою вартості наданих медичних послуг, пов'язаних із захворюванням застрахованої особи, нещасним випадком або іншими подіями, передбаченими цим договором.
Пунктом 8.2.5 договору передбачено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування, що не підпадає під виключення або обмеження страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату шляхом відшкодування асистансу страховика або застрахованій особі витрат за надані медичні та додаткові послуги під час подорожі, у межах та обсязі умов та лімітів страхування, передбачених договором страхування.
Страховик не відшкодовує вартість лікування та послуг, пов'язаних з такими захворюваннями та станами: витратами, щодо захворювань та станів, які пов'язані з вагітністю та пологами, крім позаматкової вагітності та випадків, коли стан застрахованої особи загрожує її життю (п.8.4.8 договору).
На підтвердження своїх поясненнях, викладених в позовній заяві, позивач посилається на лист лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 від 04.03.2016 року, проте даний лист є не належним та не допустимим доказом, оскільки у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_2 є лікарем, крім того вона не є експертом, а тому суд відкидає даний доказ.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ч. 1 та ч. 2 ст. 57 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦК України).
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 та ч. 2 ст. 59 ЦК України).
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній доказ, який би підтверджував, що на момент звернення позивач була в кретичному стані, який загрожував її життю, крім того проведений аборт не був пов'язаний із рятуванням життя, адже був проведений за рекомендацією.
Під час розгляду справи, сторони відмовилися заявляти клопотання про призначення експертизи в даній справі, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, не надано належних і допустимих доказів того, що випадок, який стався становив загрозу життю позивача, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування не підлягають задоволенню.
Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ч. 1 ст. 145 ЦПК України).
У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (ч. 1 ст. 146 ЦПК України).
Оскільки, судом було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування, враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, вимоги про стягнення судових витрат не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526 ЦК України; ст. ст. 3, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 146, 145, 169, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 224-228 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя