24 травня 2016 р.Справа № 820/840/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Джангір огли на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. по справі № 820/840/16
за позовом ОСОБА_3 Джангір огли
до Приватного нотаріуса ОСОБА_4 ОСОБА_5 міського нотаріального округу третя особа Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"
про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_3 Джангір огли, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса ОСОБА_4 ОСОБА_5 міського нотаріального округу, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний Банк", в якому просить суд:
- рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28020280 від 01.02.2016 року визнати неправомірним та скасувати;
- зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_4 скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" право власності на квартиру по вул. Героїв Праці, будинок. 19а, кв.27 в м. Харків.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_3 Джангір огли, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної з переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_4 нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинилася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майна - не мало місця. У відповідача були відсутні правові підстави прийняття рішення №28020280 від 01.02.2016 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 25.01.2016 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2008 року між ОСОБА_3 Джангір огли та ЗАТ "ПУМБ" (правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ" (а.с.55-57) був укладений кредитний договір №6316559 на суму 60000 доларів США під 13,49% річних строком до 18.05.2016 року (а.с.18-21, 26-29, 64-68).
Також сторонами була укладено додаткова угода №19925157 до кредитного договору №6316559 від 18.04.2008 р., якою був затверджений графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с.69-70).
Для забезпечення виконання вказаного договору між сторонами був укладений договір іпотеки №6326006 від 18.04.2016 року. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 44,90 кв.м., за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.10-12, 22-24, 58-63).
Приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_4 01.02.2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2802080, згідно з яким проведено державну реєстрацію прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ПАТ "ПУМБ".
Зазначений запис є підставою для виникнення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ПАТ "ПУМБ" відповідно до умов договору №6326006 від 18.04.2016 року.
Позивач 16.02.2016 року отримав інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких останньому стало відомо про те, що ПАТ "ПУМБ" звернулося до приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15-17, 25, 30-31).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв у спосіб та відповідно до положень чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач припинив виконання свого зобов'язання за зазначеним кредитним договором у зв'язку з чим ПАТ "ПУМБ" надіслав позивачу вимогу (вих. №551 від 26.08.2015 року) про усунення порушення основного зобов'язання, яка повністю відповідає приписам законодавства та положенням договору (а.с.71-73).
Згідно п. 4.7 договору іпотеки №6326006 від 18.04.2016 року, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмет іпотеки у свою власність про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов'язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.
Судом першої інстанції встановлено, та не спростовано позивачем, що ПАТ" ПУМБ" вжито усіх заходів щодо вручення вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.
Позивач вимогу не виконав та порушення не усунув, у зв'язку із чим у ПАТ "ПУМБ" виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 статті 36 вказаного Закону передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстав для висновку, що правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким відповідно до статті 36 зазначеного Закону, також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом.
Відповідно до п. 4.7 договору іпотеки №6326006 від 18.04.2016 року, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмет іпотеки у свою власність.
Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме майно (житло), яке вважається предметом застави згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку", поширюється на таке майно, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Відповідно до матеріалів справи (а.с. 31) судом встановлено, що згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 16.02.2016р. на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 Джангір Огли належить 1/1 частка трикімнатної квартири загальною площею 47,3 кв. м. за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопавлівка, мікрорайонАДРЕСА_3. (а.с. 31), а тому дія п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" до спірних правовідносин не застосовується.
13 грудня 2015 року набрав чинності ОСОБА_6 України від 26 листопада 2015 року № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону нотаріуси з дня набрання його чинності наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.
З 01 січня 2016 року набрали чинність зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - ОСОБА_6) відповідно до пункту 9 частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор, яким є, зокрема нотаріус.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у приватного нотаріуса повноважень на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Джангір огли залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. по справі № 820/840/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8
Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2016 р.