Справа № 2-а-183/09
1 квітня 2009 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючого - судді Унятицького Д.Є.,
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними,
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте за 2007-2008 роки він отримував допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.
Тому просив визнати дії відповідача щодо невиплати йому сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки неправомірними та зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 4 485 гривень та в подальшому виплачувати вищезазначену допомогу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги повністю підтримує.
Представник управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації ОСОБА_2 позов не визнала, вважала, що позивачу правомірно, згідно з діючим законодавством були нараховані та виплачені суми одноразової грошової допомоги, до того ж, позивачем пропущено річний термін звернення до суду з адміністративним позовом.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, про що свідчать видані йому витяг із акту огляду у МСЕК та відповідне посвідчення (а.с.6,9).
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні особової справи позивача, довідки Управління праці та соціального захисту населення № 273 від 27 січня 2009 року (а.с.3) та визнається представником відповідача позивач отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.
Вказана допомога на оздоровлення позивачу виплачувалась в квітні 2007 року в розмірі 120 гривень, в квітні 2008 року в розмірі 120 гривень.
Відповідно до ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам І-ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна ОСОБА_2 України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
На 2007 рік дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення вказаного Закону щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції також визнано неконституційним.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.
Однак відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене та клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача щорічного допомоги на оздоровлення за 2007 роки на користь позивача необхідно залишити без задоволення.
Таким чином, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути, з врахуванням виплаченої за 2008 рік суми в розмірі 120 грн., встановленого на момент виплати відповідно до вимог ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" мінімального розміру заробітної плати з 1 квітня 2008 року - 525 грн., суму в розмірі 2505 грн.
Оскільки відповідно до ч.1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а на 2009 рік право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з боку вказаних владних органів не порушено, то підстав для задоволення позовним вимог щодо подальшого виплачування позивачу щорічної грошової одноразової допомоги у відповідності до вимог чинного законодавства не вбачається.
Керуючись ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст.ст. 9, 11, 71, 86, 99, 100, 159-163 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 сум одноразової допомоги на оздоровлення неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.
ОСОБА_3Унятицький