справа №2-953/08
26 червня 2008 р.
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Загороднюка В.І. при секретарі - Сребняк І.А.
розглянувши, у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання договору позики недійсним,
Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 згідно якого просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 суму боргу по договору позики в розмірі 30 000 доларів США, що на час запозичення грошей складало суму в розмірі 155 500 грн., компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. В ході судового розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги, додатково просила стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 16 000 доларів США, що на час запозичення грошей за курсом НБУ складало 86 000 грн.
Відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним укладений між сторонами договір позики.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги як за первісним, так і за додатковим позовом, підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, зустрічний позов не визнав, просив у його задоволенні ОСОБА_2 відмовити, пояснив, що у березні 2004 р. відповідачка отримала від ОСОБА_1 грошову суму, еквівалентну 30 000 доларів США, про що була складена відповідна розписка, а також у тому ж місяці запозичила ОСОБА_2 суму еквівалентну 16 000 доларів США, однак розписка про передання грошей не складалася, але на думку представника позивачки факт передання 16 000 доларів США підтверджується самою відповідачкою у зустрічному позові. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 незважаючи на вимоги ОСОБА_1 не повернула до теперішнього часу запозичені гроші, просив стягнути з відповідачки їх гривневий еквівалент. Також представник позивачки зазначив, що неправомірними діями ОСОБА_2 ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди на суму 10 000 грн., які він також просив стягнути на користь ОСОБА_1
Представник відповідачки позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, вимоги за зустрічним позовом підтримав, пояснив, що у квітні 2004 р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 суму в розмірі 16 000 доларів США для ведення спільного бізнесу з донькою ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Представник пояснила що повернула запозичені кошти в повному обсязі під час ведення з ОСОБА_4 спільної діяльності. Щодо складання розписки про отримання грошей від ОСОБА_1 то представник пояснила, що зі слів ОСОБА_2 її примусили написати розписку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шляхом насильства та погроз, у зв'язку з чим просила визнати недійсним договір позики на підтвердження укладення якого позивачкою була надана розписка.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним задоволенню не підлягає.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 30 880 доларів США, про що ОСОБА_2 власноручно була складена розписка.
Відповідно до ст. ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Враховуючи те, що сторонами були дотримані усі вимоги норм чинного законодавства щодо укладення договору позики, а факт отримання ОСОБА_2 грошей та написання розписки представником ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувався, суд вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня
пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки будь-яких офіційних повідомлень ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу позивачка в розпорядження суду не надала, моментом пред'явлення вимоги суд вважає момент отримання відповідачкою копії позову.
Оскільки на момент ухвалення рішення ОСОБА_2 не надала суду належних доказів того, що вона або повернула позивачці запозичену суму, або не отримувала від неї гроші взагалі, суд вважає ОСОБА_2 такою, що порушила грошове зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, при цьому Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки на момент ухвалення рішення розрахунки між сторонами не проведені суд визначає суму боргу, що має бути стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 виходячи з суми позики у розмірі 30 880 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 USD = 4,85 грн.), що складає 149 768 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом про стягнення моральної шкоди та за додатковим позовом про стягнення боргу у розмірі 16 000 доларів США суд вважає недоведеними, оскільки будь-яких достатніх доказів на їх підтвердження позивачкою не надано, а тому відмовляє у їх задоволенні.
Суд також дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики задоволенню не підлягає, оскільки та правова підстава, за якою ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір позики - вчинення його внаслідок застосованого до неї насильства, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, жодного доказу з цього приводу надано не було. Суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що факт застосування насильства до її довірительки під час написання розписки, за відсутності будь-яких доказів з цього приводу може бути підтверджений шляхом проведення почеркознавчої експертизи, оскільки встановлення факту застосування насильства до особи під час написання документу не входить до предмету почеркознавчої експертизи, так як відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту і підпису, а також вирішення деяких не ідентифікаційних завдань (установлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Під час оцінки доказів по справі суд відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України приймає до уваги лише ті докази, що містять інформацію про предмет доказування, тобто запозичення грошей, повернення грошей та укладення договору позики під впливом насильства, та не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 58, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 533, 610, 625, 1046, 1047 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 149 768 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за первісним позовом про стягнення моральної шкоди, та за додатковим позовом про стягнення суми позики в розмірі 86 000 грн. - відмовити.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд Одеської області шляхом подання протягом 10 днів з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.