Справа №2-216 2007р.
Рішення
Ім*ям Укріїни
11 липня 2007р. Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого: Олещенко Л.Б.
при секретарі: Настоящем М.С.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3; КСП "Широкий" про визнання, частково недійсним договору купівлі - продажу квартири і визнання права власності на 1/4 частину квартири.,
Встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири №2 по вул. Днестровська -47 в м. Донецьку. В обгрунтування позову вказав, що з 13.02.79р. був у шлюбі з відповідачкою, який вони розірвали 17.01.97р. від щлюбу мають пятьох повнолітніх дітей. Спірна квартира належала с "Широкий". По договору купівлі-продажу від 7.02.92р. вони з відповідачкою, за спільні сімейні кошти придбали цю квартиру, в період шлюбу. В зв*язку з цим він має право на половину цієї квартири. Після розірвання шлюбу вони майно не ділили, відповідачка залишилась мешкати в спірній квартири, його право не оспарювала, оскільки і квартирі жили їх спільні діти. Але в квітні 2006р. ОСОБА_3 звернулась до суду про визнання втратившими право користування квартирою двох синів, порушивши його право, як співласника квартири, дозволившего дітям в ній жити. В зв*язку з цим, він звернувся до відповідачки з вимогою про поділ цієї квартири, але вона відмовилась.
Потім подав уточнений позов, в якому просив також визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 7.02.92р., оскільки покупцем цієї квартири є не тільки ОСОБА_3, але і він, в рівних з нею частках.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої вимоги, зазначивши, що в спірній квартирі, після розлучення з ОСОБА_3, жив ще до 2000-2001р. Після чого став жити з іншою жінкою у другому будинку, що належить його матері. В квартирі по вул. Днестровська він прописаний до теперішнюого часу. До відповідачки вимоги про її поділ не предъявляв до 2007р, оскільки вона його право не оспарювала на половину цієї квартири ніколи, тому вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала. Зазначила, що не оспарює те що квартира №2 по вул. Днестровській в м. Донецьку є їх спільною власністю з позивачем, оскільки куплена в період їх шлюбу, у 1992р., коли у них був єдиний бюджет. Але вважає, що ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності, т.я. шлюб вони розірвали 30.01.97р. Після розлучення, ні вона, ні він не ставили питання про поділ спірної квартири, яка по договору оформлена на її ім*я. приблизно у 2000р. ОСОБА_2 залишив квартиру, і до теперішнього часу в ній не живе. Ніякої домовленності, що половина квартири буде його не було, тому вважає, що такого права в нього не має.
КСП "Широкий" в особі ліквідатора, та 7-а державна нотаріальна контора м. Донецька належним чином повідомлені про розгляд справи, заперечень щодо позову не надали.
Суд заслухавши позивача, відповідачку, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є їх синами, та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_2 обгрунтованний і підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 13.02.79 р. по 30.01.97р. Від шлюбу мають 5-ро синів, які є повнолітніми. 7.02.1992р. згідно договору купівлі-продажу КСП "Широкий" продав квартиру №2 по вул. Днестровській в м. Донецьку ОСОБА_6, дошлюбне прізвище якої зеленюк. Як вбачається, вказана квартира придбана в період шлюбу позивача і відповідачки.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.
Таким чином, встановлено, що спірна квартира є об*єктом права спільної сумісної власності сторін, як колишнього подружжя, що не заперечували в судовому засіданні і останні.
Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 повідомили, що мати ніколи не заперечувала права батька на половину спірної квартири, при конфліктах казали, їм, що живіть у його частині квартири. Батьки після розлучення не обговорювали ніколи питання про поділ квартири, не пред*являв таких вимог до матері і батько.
Відповідно до ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застовується позовна давність у три роки.
Як встановлено, сторони розлучилися у 1997 році, але до 2000-2001р позивач залишався жити у спірній квартирі де і до теперішнього часу зареєстрованний, що підтверджується довідкою адресного бюро. Після переїзду в інший будинок, ОСОБА_5 не вимагав поділу майна, тобто спірної квартири, не цікавився нею. І лише у 2006р. зажадав виділення йому Уг частини зі спілної з відповідачкою квартири. Враховуючи наведене, позовна давність розпочнеться лише з моменту, коли ОСОБА_3 відмовила колишньому чоловіку у виділенні йому частки в цьому майні. Факт того, що до 2006р. ОСОБА_5 не пред*являв вимог про поділ квартири і звернувся з такою вимогою до ОСОБА_3 тільки у 2006р., не заперечувала в судовому засіданні і остання.
Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено, і посилання на цю обставину, в обгрунтування невизначення позову, відповідачкою ОСОБА_3 є безпідставними.
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини угоди не тягне недійсності інших її частин в цілому. Враховуючи, що позивачем надано переконливі докази на підтверджиння своїх вимог і судом встановленно його безперечне право на Уг частину спірної квартири, як наслідок договір купівлі-продажу від 7.02.92р. за яким покупцем цієї квартири є тільки відповідачка необхідно визнати частково недійсним, визнавши таке право в рівній частині і за ОСОБА_2, як і за ОСОБА_3 в праві власності на вказану квартиру.
На підставі ст. ст. 60,72 Ск України, ст.ст. 203,215,217,392 ЦК України , та керуючись ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири №2 по вул. Дністровській у м. Донецьку, укладений 7.02.92р. між совхозом "Широкий" і ОСОБА_2 (дошльбне призвіще ОСОБА_3) ОСОБА_7, визнавши, як покупця, також ОСОБА_2 валерія Павловича і відповідно визнати за кожним з них право власності на Уг частину вказаної квартири, а саме, за ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.