12 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Шабуніна В.М., Панталієнка П.В., Пшонки М.П., Сеніна Ю.Л.,-
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України (далі-УСБУ) в Тернопільській області, Тернопільської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на житло, видачу ордера на жиле приміщення, визнання рішення виконкому Тернопільської міської ради в частині видачі ордера на жиле приміщення та рішень житлово-побутової комісії (далі-ЖПК) УСБУ України в Тернопільській області недійсними, визнання ордера на жиле приміщення недійсним, виселення з наданням іншого жилого приміщення,
У січні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням ЖПК УСБУ в Тернопільській області від 11 березня 1999 року Рімашевському О.Й. як співробітнику УСБУ України в Тернопільській області в порядку позачергового надання жилого приміщення виділено АДРЕСА_1 та зобов'язано його провести розприватизацію протягом місяця та здати УСБУ належну йому на праві власності АДРЕСА_2
Рішенням ЖПК УСБУ в Тернопільській області від 20 листопада 2000 року було скасовано вищезазначене рішення щодо надання квартири у зв'язку з невиконанням позивачами вимог щодо розприватизації та здачі квартири УСБУ.
Вказуючи, що вимоги про розприватизацію не грунтуються на вимогах закону та, посилаючись на вищезазначені обставини, просили задовольнити їх вимоги. У зв'язку з наведеним також просили визнати відповідно й рішення виконкому Тернопільської міської ради від 30 травня 2001 року № 643 в частині видачі на сім'ю ОСОБА_6 ордера на спірне житло та самого ордера недійсним, виселивши сім'ю ОСОБА_6 із АДРЕСА_1 з наданням їм іншого жилого приміщення.
Рішенням Тернопільського міського суду від 22 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 травня 2004 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди обох інстанцій виходили з того, що позивачі не виконали вимоги рішення ЖПК УСБУ в Тернопільській області від 11 березня 1999 року щодо розприватизації на протязі одного місяця та подальшої передачі УСБУ АДРЕСА_2, яка належить їм на праві власності, як того вимагають положення ст. 48 ЖК України.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права, зокрема щодо повного та всебічного з'ясування обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, відповідно до правил ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.
Відповідно до ст. 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13.5 кв. метрів на одну особу, а тому висновки суду про те, що позивачам надавалась спірна квартира із дотриманням встановлених норм забезпеченості жилої площі, суперечать закону.
Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 червня 1995 року № 24 затверджено Тимчасове положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності органу, який здійснює поліпшення житлових умов.
Розглядаючи справу суди обох інстанцій не перевірили підстави та мотиви невиконання сторонами вищезазначеного Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов; дотримання самого порядку передачі квартири, а також причин його недотримання.
При розгляді справи судами обох інстанцій не дотримані вимоги Закону України “Про власність» щодо заборони державним органам і службовим особам втручатися у здійснення власником повноважень щодо розпорядження власним житлом.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тернопільського міського суду від 22 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 травня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: В.М. Шабунін
М.П. Пшонка
П.В. Панталієнко
Ю.Л.Сенін