0555 Справа № 2-А-1469/2009
14 вересня 2009 року м. Ясинувата
Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Бичков П.Ю.
при секретарі Парпула Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -
21 липня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області, посилаючись на те, що він відноситься до категорії дітей війни і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 %, однак сума соціальної допомоги йому виплачується не у повному обсязі. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд поновити пропущений строк для звернення за захистом своїх порушених прав за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, визнати неправомірними бездіяльність відповідача по не нарахуванню і не сплаті щомісячної доплати до пенсії, зобов'язати управління ПФУ в м. Ясинувата нарахувати та виплатити їй недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги як дитини війни починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Ухвалою суду в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Ясинувата просив справу розглянути за відсутністю його представника, надав суду письмові заперечення, в яких просив в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що виплати позивачу здійсненні відповідно до вимог закону. Крім того, просив застосувати строки позовної давності і в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи ОСОБА_2 Державного казначейства у Донецькій області ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності участі у судовому засіданні не брала, хоча про розгляд справи була належним чином повідомлена, однак від управління Державного казначейства у Донецької області надійшла заява в котрій просять розглянути справу за відсутність їх представника.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Як передбачено ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до соціальної групи „діти війни”, що підтверджується посвідченням серії (а.с. 4), знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та отримує пенсію за віком. На неї розповсюджуються права і пільги, встановлені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Вирішуючи дані правовідносини, суд керувався нормами Конституції України, Законами України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-1У (далі Закон № 2195), який набрав чинності з 1 січня 2006 року; „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року за № 1058-1У із змінами ( далі Закон № 1058); „Про Державний бюджет на 2006 року” від 20 грудня 2005року за № 3235-1У із змінами (далі Закон № 3235); „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 червня 2006 року за № 3367 (далі Закон №3367); „Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року за № 489-У із змінами (далі Закон № 489); „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року за № 107-У1 із змінами (далі Закон № 107); „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року за № 3551-Х11 із змінами (далі Закон № 3551), Бюджетним кодексом України (далі БК України); постановами КМУ від 22 квітня 2008 року за № 407 „Про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій” ( далі ПКМУ № 407); від 28 травня 2008 року за № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (далі ПКМУ № 530), від 24 жовтня 2007 року за № 1261 „Про затвердження Положення Пенсійного Фонду України” (далі ПКМУ № 1261); постановою ПФУ від 30 квітня 2002 року за № 8-2 із змінами ( далі по ППФУ № 8-2); рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року за № 10рп/2008 ( далі рішення КСУ за № 6-рп та за № 10-рп) та іншими законодавчими актами.
За положенням ст. ст. 6, 7 Закону № 2195 в первісній редакції з моменту набрання чинності цим законом „діти війни” набували права на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок Державного бюджету України. Але на 2006 рік дію ст. 6 Закону №2195 було зупинено згідно п. 17 ст. 77 Закону № 3235, а ст. 110 цього Закону встановлено новий порядок надання „дітям війни” державної соціальної підтримки. За порядком встановленим ст. 110 Закону України № 3235 в редакції від 19.01.06 (ЗУ№2267) пільги передбачені ст. 6 Закону № 2195 запроваджувалися поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
На 2007 рік п. 12 ст. 71 Закону № 489 дію ст. 6 Закону №2195 також було зупинено , а ст. 111 Закону № 489 визначено новий порядок виплати підвищення „дітям війни”, а саме, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”). Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп /2007 п.12. ст. 71 та ст. 111 Закону №489 визнано неконституційними, тому суд визнає, що з дня ухвалення даного рішення дія п. 12. ст. 71 та ст. 111 Закону № 489 втратила чинність і позивач з 9 липня 2007 року мав право на отримання підвищення пенсії у розмірі визначеному ст. 6 Закону № 2195.
Пунктом 41 розділу 2 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону № 107 редакція ст. 6 Закону № 2195 була змінена і визначено, що „дітям війни”,(крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
На підставі приведеного, суд не бере до уваги заперечення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України м. Ясинувата про не передбачення законодавством автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним.
Але на день подання позивачем заяви до Ясинуватського міськрайонного суду, тобто на 21 липня 2009 року, вже сплинув річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 ч.1 КАС України, тому враховуючи заперечення з боку відповідача та не доведення суду поважних причин, внаслідок яких позивачем процесуальний строк пропущено, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі встановленому ст. 6 Закону № 2195 з 15 липня 2008 по 31 грудня 2008 року.
До повноважень ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Ясинувата належать питання нарахування „дітям війни” підвищення пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195, і для його отримання від позивача не вимагається додатково звернення та надання будь яких документів.
Тому суд, враховуючи порядок сплати пенсії громадянам, визначений ст. 47 ч.1 Закону №1058 ( пенсія сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця) та керуючись ст. 21 ч.2 КАС України, визнає неправомірними бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не сплати позивачу з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення пенсії.
Як вже зазначав суд, відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України в державі застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка здійснюється Державним казначейством України. Статтею 97 п. 9 п. ”б” Бюджетного кодексу України визначено соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі державні програми соціальної допомоги у вигляді відшкодування збитків, заподіяних громадянам.
Відповідно до ст. 22 п.2 п. 2 збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, заподіяна фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування при здійснені ними своїх повноважень, відшкодовується державною або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Фінансування державних соціальних гарантій відбувається в межах асигнувань, передбачених щорічними законами про Державний бюджет України. Додаткового фінансування витрат на виплату підвищення пенсії „дітям війни”, виходячи з розміру визначеному у ст. 6 Закону № 2195 не передбачено.
Так, ухвалою від 20 серпня 2009 року судом залучено до справи третьою особою Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, до повноважень якого належить направлення бюджетних субвенцій управлінням ПФУ в м. Ясинувата у Донецькій області для фінансування „дітям війни” на підвищення пенсії. Таким чином, для відновлення порушеного права позивача на отримання несплаченої соціальної допомоги у розмірі визначеному Законом № 2195, суд визнає за необхідне визнати неправомірними бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України м. Ясинувата щодо не нарахування та не сплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов'язати відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України провести позивачу нарахування та сплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб за періоди з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 70, 71, 86, 158, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( 2195-15). Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області за період з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року донарахувати та виплатити ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України, недоплачену суму щомісячного підвищення пенсії як дитині війни, до розміру 30 % мінімальної пенсії за віком. В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення даної постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: П.Ю. Бичков