Справа № 2-2283/09
18 серпня 2009 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Мороза В.П,
при секретарі: Баштаненко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську
цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
Вікторовича до Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська, третя особа
Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення фактів
прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визначення
додаткового строку для прийняття спадщини,-
Позивачі у червні 2009 року звернулася до суду з позовом до
Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська, третя особа Шоста
Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення фактів прийняття
спадщини, встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку
для прийняття спадщини.
В обґрунтування своїх вимог, уточнивши позовні вимоги, представники позивачки
посилалася на те, що бабусі позивачів ОСОБА_3 та тітці
ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала
квартира за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 94/82, на підставі
свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1993року, виданого Виконавчим
комітетом Дніпропетровської міської ради згідно розпорядження за № И 3392
від 03.12.1993року. Дане свідоцтво зареєстровано в Дніпропетровському МБТІ за
реєстровим № 2337-И від 03.12.1993року. Квартира складається з двох житлових
кімнат, загальною площею 45,3кв.м. 04 травня 2000 року ОСОБА_4
Миколаївна померла. Після смерті тітки відкрилася спадщина, що складалася з
1/2частини вказаної вище квартири. Єдиною спадкоємицею на зазначену спадщину
являлася її мати ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину
після смерті дочки, бо була прописана та мешкала у спадковій квартирі. Однак у
нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 не
зверталася. Після смерті своєї
доньки ОСОБА_5 , 09.11.2004року, склала заповіт, посвідчений державним
нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за
реєстровим № 5-2555. Згідно даному заповіту належну їй квартиру за адресою: м.
Дніпропетровськ, вул. Калинова, 94/82, вона заповіла позивачам, у рівних
частинах кожному. З грудня 2004 року разом з бабусею у вказаній вище квартирі
став мешкати ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вона хворіла та потребувала
сторонньої допомоги. 12 серпня 2005 року ОСОБА_5
померла. Після її смерті відкрилася спадщина, що складалася з вказаної вище
квартири. Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 являються
позивачі по справі. Проте, у встановлений законом шестимісячний термін
позивачі не зверталися у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини
після смерті спадкодавця. А коли у жовтні 2008року, позивачі звернулися до
нотаріальної контори їм повідомили, що прийняти у них заяву та видати
свідоцтво про право на спадщину неможливо по двом причинам: по-перше, що
позивачі не надали нотаріусу документальне підтвердження родинних стосунків
між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, бо не
збереглося свідоцтво про народження ОСОБА_4 По-друге, позивачі
пропустили шестимісячний строк звертання з заявою про прийняття спадщини до
нотаріальної контори. Причиною невчасного звертання до нотаріуса, явилася та
обставина, що після смерті бабусі, яку позивачі поховали та стали мешкати у
спадковій квартирі, вони звернулися до юриста за консультацією, де нам
повідомили про те, що у зв'язку з тим, що позивачі проживають у спадковій
квартирі, то маємо право звернутися у нотаріальну контору у будь-який час.
В судовому засіданні позивачі та адвокат позивачів підтримали позовні вимоги,
просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній
заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час і місце
судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не
повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,
що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час і місце
судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не
повідомив.
Суд, вислухавши пояснення позивачів та адвоката позивачів, вивчивши матеріали
справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло
від 03 грудня 1993 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Миколаївні належить квартира АДРЕСА_1 в м.
Дніпропетровську.
04 травня 2000 року померла ОСОБА_4, про що ВРАГС виконкому
Індустріальної ради м. Дніпропетровська зроблено актовий запис № 698 від
12.05.2000 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що
складалася з ? частини квартири АДРЕСА_1 в м.
Дніпропетровську. Єдиною спадкоємицею на зазначену спадщину являлася
ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину після смерті
ОСОБА_4, бо була прописана та мешкала у спадковій квартирі. Однак у
нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 не зверталася.
09 листопада 2004 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним
нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6,
зареєстровано в реєстрі № 5-2555. Згідно даного заповіту належну їй квартиру,
що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 94/82 заповідає
позивачам булатові С.В. та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному.
12 травня 2005 року ОСОБА_5 померла, про що Індустріальним
ВРАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області,
зроблено актовий запис № 1144 від 29.03.2006 року.
Після її смерті відкрилася спадщина, що складалася квартири № 82 в будинку № 94
по вул. Калинова в м. Дніпропетровську. Спадкоємцями за заповітом після смерті
ОСОБА_5 являються позивачі по справі. Проте, у встановлений законом
шестимісячний термін позивачі не зверталися у нотаріальну контору із заявою
про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
У жовтні 2008 року, позивачі звернулися до нотаріальної контори, де їм
повідомили, що прийняти заяву та видати свідоцтво про право на спадщину
неможливо оскільки, позивачі не надали нотаріусу документальне підтвердження
родинних стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Миколаївною, бо не збереглося свідоцтво про народження ОСОБА_4 та
позивачі пропустили шестимісячний строк звертання з заявою про прийняття
спадщини до нотаріальної контори.
Відповідно до ст. 1272 ГК України у разі пропуску спадкоємцем терміну для
прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий
строк, достатній для подачі їм заяви про прийняття спадщини.
У спадковій квартирі я, ОСОБА_2 проживаю з грудня 2004року, а я ОСОБА_1
В. - після смерті бабусі з серпня 2005року. Ми сплачуємо за комунальні послуги
у зазначеній квартирі, і вона являється єдиним постійним місцем нашого
проживання. Дані обставини підтверджуються квитанціями про сплату комунальних
послуг та поясненнями свідків. Вважаємо, що ми пропустили зазначений строк
для подачі заяви про прийняття спадщини з поважної причини, тому і
звертаємося до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 2 Постанови Верховного Суду України №7 «Про судову практику у
справах про спадкування» від 30.05.2008 року справи про спадкування
розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається
до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які
можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності
інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування
залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про
встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за
правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні
розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання
з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час
відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року
тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується,
що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235
Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) залишає заяву без
розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом
на загальних підставах.
З цього випливає, що дана справа повинна розглядатися в рамках позовного
провадження, бо у даному випадку, крім питань встановлення фактів, необхідно
вирішувати питання про право у зв'язку з пропуском строку звертання з заявою
про прийняття спадщини.
Керуючись ст.ст. 1268,1270,1272 ЦК України, ст. ст. 10,11,30, 58-60, 212-215,
218, 224, 256 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 -
задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5, що
померла 12.08.2005року та ОСОБА_4, що померла
04.05.2000року, як матір'ю та дочкою.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті
ОСОБА_4, що померла 04.05.2000року.
Визначити додатковий тримісячний строк для подачі ОСОБА_1
Вікторовичем та ОСОБА_2, заяви про прийняття спадщини
після смерті ОСОБА_5, померлої 12.08. 2005року, з моменту
вступу рішення у законну силу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -
денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і
подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до
апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.П.
Мороз