Головуючий у 1 інстанції - Ткачова С.М.
Суддя-доповідач - Міронова Г. М.
25 травня 2016 року справа №234/1116/16-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника апелянта ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Краматорської міської ради на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2016 року у справі № 234/1116/16-а за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, Міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виконання певних дій,
Позивач 26.01.2016 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1, в якому він постійно мешкає і в якому відсутнє централізоване опалення. Вказане нежиле приміщення має дві кімнати, розташовані на першому та другому поверсі і з'єднані міжповерховими сходами. Це нежиле приміщення має окремий вхід, не з'єднаний з жодним під'їздом будинку. 11.12.2015 року позивач звернувся до міського голови з заявою про надання дозволу на встановлення індивідуального (автономного) опалення. 29.12.2015 року позивач отримав відповідь з відмовою у дозволі на відключення, оскільки відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання проводиться тільки для жилих будинків в цілому.
Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та просив суд: визнати дії виконавчого комітету Краматорської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на влаштування у нежилому приміщенні АДРЕСА_1 індивідуального (автономного) опалення протиправними; зобов'язати виконавчий комітет Краматорської міської ради надати йому дозвіл на влаштування у нежилому приміщенні АДРЕСА_1 індивідуального (автономного) опалення.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2016 року у справі № 234/1116/16-а позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії виконавчого комітету Краматорської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на влаштування у нежитловому приміщенні - квартира АДРЕСА_1, індивідуальної (автономної) системи теплопостачання, протиправними.
Зобов'язано виконавчий комітет Краматорської міської ради надати дозвіл ОСОБА_4 на влаштування у нежитловому приміщенні - квартира АДРЕСА_1 індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач № 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконавчий комітет Краматорської міської ради вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на норми Закону України «Про житлові-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», постанову Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», та зазначає, що в заяві ОСОБА_4 від 16.10.2015 року до Голови міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, на яку посилається позивач та суд першої інстанції, йде мова взагалі про нежитлове приміщення АДРЕСА_1. Причому і відмову позивач отримав саме для нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та в майстерні по виготовленню ключів. Тобто, фактично позивач не звертався до міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання щодо нежитлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 щодо якого ухвалена оскаржувана постанова.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги. На адресу суду надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Краматорської міської ради, які підтримав у судовому засіданні.
Позивач, представники відповідачів 2, 3 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 що знаходиться в арці житлового будинку. Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.01.2002 року ОСОБА_4 придбав нежитлове приміщення загальною корисною площею 55,8 м2 (а.с. 6-10, 51-55).
07.06.2010 року Краматорським відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Донецькій області проведено захід з державного енергетичного нагляду на енергетичних об'єктах - нежитлових приміщень належних ОСОБА_4, за результатами якого складено акт № 02/15-0173. Вказаним заходом встановлено, що нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_4, розміщені в жилому будинку АДРЕСА_1 та знаходяться в підвальному приміщенні на 1 та 2 поверхах. Право власності на вказані приміщення позивач набув шляхом викупу державного комунального майна, об'єкт приватизації - арочне і полупідвальне приміщення, вбудоване - прибудоване до жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, вказаним заходом встановлено, що квартира позивача за адресою: АДРЕСА_1 відключена від централізованого опалення з травня 2009 року. Дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення, затверджене, центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства відсутнє (а.с.11-12, 24-42).
16.10.2015 року позивач звернувся до Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради з заявою про відключення від системи центрального опалення та встановлення автономного опалення в 3-х нежитлових приміщеннях по вул. Двірцева, 38-50 та майстерні по виготовленню ключів в арці № 3.
22.10.2015 року Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради за результатами розгляду вказаної заяви позивача надало відповідь, в якій зазначило, що відключення від системи центрального опалення дозволяється тільки на будинок повністю або групу будинків. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (а.с. 13).
З метою встановлення індивідуального опалення в зв'язку з неналежним опаленням квартири, позивач 11.12.2015 року звернувся з заявою до Краматорської міської ради (міському голові) про надання дозволу на встановлення індивідуального опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).
29.12.2015 року виконавчий комітет Краматорської міської ради надіслав відповідь на вказане звернення, в якому повідомив позивача про те, що діюче законодавство унеможливлює відключення від ЦО і ГВП окремих квартир у багатоквартирному будинку і передбачає можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. Також у вказаному листі відповідач зазначив, що пунктом 25 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 передбачено, що «Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється» (а.с. 16).
Колегія суддів вважає мотивацію суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову хибною з огляду на наступне.
Згідно ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» (далі Закон № 2633) до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог, тощо.
Питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила № 630), Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду від 22.11.2005 року № 4 (далі - Порядок № 4), а також СНиП 2.04.05.-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование".
Згідно вказаних нормативних актів при проектуванні будинку закладається і засіб теплопостачання - централізоване теплопостачання, згідно з вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.
До технічного обладнання в будинку відносяться інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).
Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири.
Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам будинок містить 100 % теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100 % тепла від будинку. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири будинку.
При будівництві самого будинку для системи централізованого опалення використовуються певні види труб, фізичні характеристики яких наведені у згаданих СНиП 2.04.05-91. Так, труби повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску при умовах, що містяться у таблиці 2 додатка 25 СНиП 2.04.05-91. Будь-які зміни тиску можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
При прийнятті Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та змін до нього внесених вказаними наказами взято до уваги саме необхідність дотримання прав та інтересів всіх власників квартир у багатоквартирному будинку як користувачів спільної централізованої мережі опалення та постачання гарячої води, оскільки централізована система опалення та постачання гарячої води не може бути відключена в одній з квартир багатоквартирного будинку без наслідків для належного її функціонування в інших.
Частиною 2 ст. 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Таким чином, законодавством передбачено випадки обмеження права власності власника квартири у багатоквартирному будинку і вказані накази прийняті саме з врахуванням вказаного обмеження.
Відповідно до п. 24 та п. 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Пунктом 26 Правил № 630 визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону № 2633 схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 4 (із змінами та доповненнями) для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. (п. 2.2 Порядку).
Отже, Порядком № 4 установлено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Посилання судом першої інстанції на те, що квартира позивача відключена від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання у травні 2009 року, що підтверджено рішеннями судів і актом від 07.07.2010 року, є лише констатацією факту, але не підтвердженням правомірності відключення.
Представник позивача при апеляційному розгляді не заперечував того, що позивач відключився від мережі центрального опалення самовільно.
Суд першої інстанції залишив поза своє увагою договір № 1218 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01 лютого 2013 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» зобов'язується постачати теплову енергію ОСОБА_4 (споживачу) до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно Додатку № 1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною частиною договору, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами в строки та умовах, передбачених договором. Пунктом 2.1 Договору визначено, що теплова енергія постачається на об'єкти споживача в обсягах згідно Додатку № 2 «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невід'ємною частиною договору, на такі потреби: опалення - в опалюваний період, гаряче водопостачання - протягом календарного року, за умовами договору (а.с. 46-48).
За унормуванням Додатку № 1 до Договору № 1218 від 01.02.2013 року точкою продажу (розподілу) теплової енергії є зовнішній обріз будівлі вул. Двірцева, 38 (а.с. 49).
Відповідно до Додатку № 2 до Договору № 1218 від 01.02.2013 року об'єктами споживача, на які постачається теплова енергія, є майстерня по виготовленню ключів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50).
Представник позивача підтвердив, що цей договір є діючим.
Оскільки даний договір передбачає споживання позивачем теплової енергії в тому числі і на опалення, то позивач безумовно повинен виконувати п./п. 3.2.1 п. 3.2. договору, а саме: дотримуватися вимог чинного законодавства, нормативно-технічних документів та умов цього Договору, а також інших умов (п.3.2.9 і т.і.).
Щодо тієї обставини, що позивач є власником нежитлового приміщення, то дана обставина не має вирішального значення, оскільки воно розташоване в житловому будинку, і на спірні правовідносини розповсюджується дія всіх вищевказаних нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції на підставі аналізу Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про захист прав споживачів» стверджує, що законодавець визначив пріоритет права споживачів на свій розсуд обирати вид необхідних послуг, їх кількість та якість.
Колегія суддів погоджується з таким твердженням, але підкреслює, що вказані закони передбачають не тільки права споживачів, але й певний обсяг їх обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що адреса нежитлового приміщення, належного ОСОБА_4 і щодо якого вирішується спір, має різне цифрове визначення в різних документах, що відрізняється від договору купівлі - продажу цього приміщення, який є правовстановлюючим документом.
Окремо суд зазначає, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" № 4 від 22.11.2005 року та наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 року "Про затвердження змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року" неодноразово були предметом судового розгляду і судовими рішеннями в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зокрема, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2008 року № 2/34, якою визнано незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007року, скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 року, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2008 року № 8/271, від 05.06.2009 року № 8/498, від 28.09.2010 року № 2а-8505/10/2670 у задоволенні позовних вимог відмовлено; судові рішення набули законної сили.
Оскільки позивач ОСОБА_4 відключився від централізованого опалення з порушенням передбаченого законодавством порядку, то вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції знехтував приписами п. 25 Правил № 630, який змістує, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно із ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачами вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, в зв'язку з чим не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є цілком слушними, судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Краматорської міської ради - задовольнити.
Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2016 року у справі № 234/1116/16-а - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, Міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виконання певних дій - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі складена 30 травня 2016 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Арабей Т.Г.
Геращенко І.В.