Справа: № 826/6253/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
24 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
за участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Олійника О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року зупинено провадження у справі до розгляду і прийняття рішення Конституційним судом України у конституційному провадженні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, шостої статті 1, частини першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно оскаржуваного наказу позивача звільнено з посади на підставі норм Закону України «Про очищення влади».
Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває об'єднана справа за поданням сорока семи народних депутатів України від 20.01.2015 р. щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 і 6 статті 1; ч. 1, 2, 3, 4, і 8 статті 3, п. 2 ч. 5 статті 5; п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та Верховного суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади»; щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
В апеляційній скарзі позивач, зазначає що підставою для його звільнення був саме наказ прокурора м. Києва від 19.05.2008 №614 про переведення на посаду заступника прокурора Дарницького району м. Києва.
В той же час, колегія суддів зазначає, що у спірному наказі підставою для звільнення також зазначено п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», з огляду на що, для всебічного розгляду справи адміністративний суд при розгляді спору по суті буде надавати оцінку правомірності застосування норм вказаного закону, а тому справа не може розглядатися до вирішення питання про конституційність цих норм.
Крім того, позивач вважає, що ним не оскаржують ся положення Закону України «Про очищення влади», а тому конституційність чи неконституційність його норм, на думку позивача, значення для розгляду справи не мають.
Однак, колегія суддів зауважує, що правомірність застосування до позивача норм зазначеного закону має бути встановлена судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті, чому також повинен передувати висновок про конституційність застосованих до позивача норм.
Крім того, відповідно до статті 15 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (далі - Закон № 422/96-ВР) підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
Згідно з положеннями частини 3 статті 61 Закону № 422/96-ВР у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону № 422/96-ВР у разі якщо правові акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із системного аналізу наведених положень Закону слідує, що до повноважень Конституційного Суду України входить перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.
При цьому наслідком розгляду конституційного подання може бути визнання Конституційним Судом України окремих положень Закону України «Про очищення влади» такими, що не відповідають Конституції України, що призведе до зміни правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із процедурою очищення влади відповідно до цього Закону.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у суду першої інстанції підстав для зупинення провадження у справі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Ухвалу в повному тексті виготовлено 30 травня 2016 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.