23 травня 2016 р. Справа № 876/8777/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції про визнання протиправними дій і відшкодування шкоди, -
товариство з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» (надалі - ТзОВ «ВФС-Захід») звернулося з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, про визнання дій відповідача протиправними щодо не накладення арешту на майно боржника, закінчення виконавчого провадження, відмову у відкритті виконавчого провадження та не направлення постанови, стягнення з відповідача 9840,19 грн. шкоди та 9000,00 грн. моральної шкоди і судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно зі статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №606-XIV), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Однак відповідачем замість того, аби прийняти виконавчий документ до виконання як того вимагає стаття 25 Закону №606-XIV, через два роки після одержання наказу переправляє його Залізничному відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. 20 листопада 2013 року державний виконавець Сахман Х.В. Залізничного ВДВС ЛМУЮ виніс постанову ВП №40842301 про відкриття виконавчого провадження, а 27.06.2014 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто позивачеві, по причині того, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником нерухомого майна не зареєстровано. Водночас державний виконавець повідомив позивача, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання у строк до 27.06.2015 року. 23 січня 2015 року заявою за №009 позивач направив повторно відповідачу наказ господарського суду Львівської області від 25.05.2010 року для примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника 9840 грн. 19 коп., а 03 лютого 2015 року державний виконавець відповідача Партем М.Б. виніс постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання по причині того, що, згідно відомостей ЄДР та ЄДРВП, боржник ПП «Бізнес-Тріумф» у стані припинення на підставі судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №20/906/43-Б/13, виданого 08.08.2013 року господарським судом Житомирської області. Отже, за таких обставин, відповідач допустив неправомірні дії та бездіяльність, коли два роки не відкривав виконавче провадження і тим самим дав можливість боржнику уникнути відповідальності за поставлене йому обладнання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд виходив з того, що на підставі наказу господарського суду Львівської області № 10/38 від 25.05.2010 року про стягнення з ПП «Бізнес Тріумф» на користь ТзОВ «ВФС-Захід», відкрито виконавче провадження. Судом не враховуються обґрунтування позовних про визнання протиправними дій відповідача з не накладення арешту на майно боржника, бо це право виконавця та позивач помилився з обраним способом захисту. З приводу закінчення виконавчого провадження, 30.09.2013 року відповідачем правомірно постановою закінчено виконавче провадження, оскільки згідно частини 1 статті 20 Закону №606-XIV, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Проте, що місцезнаходження божника, його постійно діючого органу знаходиться не за підвідомчістю відповідача позивач не спростував жодними доказами. По відмові у відкритті виконавчого провадження, 03.02.2015 року відповідачем правомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки згідно пункту 6/1 частини 1 статті 26 Закону №606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Не направлення позивачу постанов протягом перебування у відповідача виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ПП «Бізнес Тріумф», підтверджується лише поясненнями представників позивача та заперечується представником відповідача, однак в цій частині позивач також помилився з обраним способом захисту, оскільки не вчинення певних дій за юридичною природою є бездіяльністю, а відтак і в цій частині позовні вимоги позивача також є безпідставними і необґрунтованими. Не доведено наявність матеріальної та моральної шкоди.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Покликання маються на те, що позивач не зазначав про таку дію як накладення чи не накладення арешту на майно, а звідси не вправі був зазначати в позові про бездіяльність відповідача. Коли відповідач направив виконавчий лист за місцезнаходженням постійно діючого органу боржника, якраз є дією неправомірною, а не бездіяльністю як зазначає суд. Крім того у 2010 році боржник не був визнаний банкрутом, а тому відповідач мав дотримуватись статті 65 Закону №606-XIV. Також не враховано, що обов'язок доказувати правомірність своїх дій чи бездіяльності покладено на відповідача.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задоволити частково таку з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; надалі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Оскільки у справі, що розглядається, суд помилково прийняв до свого провадження і розглянув справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалене в цій справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній.
Вищевикладена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року справа №825/2566/14, яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196 ч.4, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» - задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року скасувати та провадження у справі № 813/691/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції про визнання протиправними дій і відшкодування шкоди закрити.
Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід», що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.
В решті вимог апеляційної скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга
Повний текст виготовлено 30.05.2016 року