Справа № 375/1680/15-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.
Провадження № 22-ц/780/2663/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 22 25.05.2016
Іменем України
25 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря: Дрозд Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Нива-2» та Реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення коштів,-
встановила:
у грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області із позовом до Селянського (фермерського) господарства «Нива-2» та Реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2002 між його матір'ю ОСОБА_3 та ПАФ «Запрудянська» був укладений договір оренди належних їй земельних ділянок, розташованих на території Запрудянської сільської ради площами відповідно 3,5700га., та 3,5699га., загальною площею 7,1399га., призначених для ведення сільськогосподарського виробництва.
Вказаний договір зареєстрований 04.12.2002 за №218 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Запрудянської сільської ради, строк його дії складає 10 років з дати реєстрації і згідно до п.2.2 Договору чинність Договору автоматично продовжується на кожен наступний термін за умови, що сторони не виявили бажання припинити дію цього Договору.
19.07.2014р. мати померла і він 06.02.2015р. прийняв спадщину.
21.02.2015р. позивач звернувся до керівника ПАФ «Запрудянська» з листом, в якому повідомив, що він як спадкоємець є новим власником орендованих земельних ділянок і не бажає продовжувати оренду належних йому земельних ділянок. ОСОБА_4 в свою чергу надав позивачу копію договору оренди землі від 21.07.2008р. №14, який зареєстрований у Рокитнянському районному відділі державного земельного кадастру, запис від 11.08.2008р., та копію акту прийому-передачі об'єкта оренди, згідно якого ОСОБА_3 передала земельні ділянки в оренду СФГ «Нива-2» до 21.07.2018р.
Позивач вважає, що оскільки його матір не укладала даний Договір, тому що підпис у договорі належить не їй, а тому такий договір є фальсифікованим. Також при укладанні Договору не було волевиявлення однієї із сторін Договору.
Просив суд, визнати недійсним договір оренди землі №14, укладений 21 липня 2008 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Нива-2»; скасувати державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору №14 оренди землі від 21 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Нива-2»; витребувати у селянського (фермерського) господарства «Нива-2» на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 3,5700га. та земельну ділянку площею 3,5699га. Розташовані на території Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області; стягнути з селянського (фермерського) господарства «Нива-2» на користь ОСОБА_2 безпідставно отриманий дохід в розмірі 136 827,33 грн.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року, у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого слідує, що приватна сільськогосподарська агрофірма «Запрудянська» зареєстрована 01 листопада 2002 року в ЄДР за №13451200000000361. У договорі оренди земельної частки (паю) від 01 листопада 2002 року зазначено орендодавцем агрофірму «Запрудянська».
Таким чином, на момент укладення договору оренди земельної частки (паю) від 01 листопада 2002 року приватна сільськогосподарська агрофірма «Запрудянська» була зареєстрована належним чином.
Крім цього, суд першої інстанції надав перевагу показанням свідків, натомість не надав належної правової оцінки висновку №58-10/15 експертного економічного дослідження, складеного ТОВ «Бюро економіко-правових експертиз» 06 жовтня 2015 року, наявного в матеріалах справи.
З вищезазначеного висновку вбачається, що включення до складу доходу ОСОБА_2 отримання ним грошових коштів від СФГ «Нива-2» за видатковими касовими ордерами від 21 лютого 2015 року на суму 6917,88 грн., від 21 лютого 2015 року на суму 3282,12 грн. на підставі виплат за паї 2014 року документально та нормативно не підтверджується.
Представленими документами виплата СФГ «Нива-2» ОСОБА_3 орендної плати за користування земельними ділянками загальною площею 7,1399га. не підтверджується.
Зазначає, що однобічне дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню, призвели до ухвалення оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2002р. році був укладений між ПАФ «Запрудянська» з ОСОБА_3 договір оренди належних їй земельних ділянок, який був зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Запрудянської сільської ради. Строк його дії складає 10 років з дати реєстрації.
У 2008 році були укладені нові договори оренди між СФГ «Нива-2» та власниками земельних паїв, в тому числі 21.07.208р., з ОСОБА_3, які були зареєстровані у Рокитнянському районному відділі державного земельного кадастру. Строк його дії складає 10 років з дати реєстрації.
Відповідно до відомостей про виплату орендної плати починаючи з 2009 року по 2013 рік орендну плату зерном отримувала на пропозицію ОСОБА_3 спочатку ОСОБА_5, а потім також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.123-125).
21.02.2015 року звернувся до керівника агрофірми «Запрудянська» з вимогою не проводити на належних йому земельних ділянках весняно-польові роботи, так як договір оренди в подальшому укладатися не буде.
Проте саме 21.02.2015р., позивач отримав орендну плату за 2014р., в сумі всього 10 000грн., що підтверджено видатковими касовими ордерами від 21.02.2015 року (а.с.128).
Оскільки на думку позивача договорі від 21.07.2008р. підпис ОСОБА_3 не відповідав її підпису, позивач звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів, якими була проведена судово-почеркознавча експертиза і встановлено, що підпис у договорі від 21.07.2008р., виконаний не ОСОБА_3
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено недодержання сторонами в момент укладення та реєстрації договору оренди від 21.07.2008р., року вимог ст.203 ЦК України.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.
Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ст.215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.
У відповідності до ч.1 ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, а згідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 2 ст.1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.ст.215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Зазначаючи у позові на невідповідність у договорі оренди земельної ділянки від 21.07.2008р., підпису ОСОБА_3 та відповідно на незаконність даного договору, позивач не довів, яким чином дане порушення порушує право позивача, так як невідповідність підпису ОСОБА_3 у договорі жодним чином не вплинула на виконання умов договору. Так відповідач СФГ «Нива-2» щорічно видавав орендну плату ОСОБА_3 до 2007 року, а згодом з 2008 року за її вказівкою іншим особам. За 2014 рік орендну плату отримав сам позивач. Тобто сторони погодилися на умови оренди, вказані в договорі оренди земельних ділянок ОСОБА_3 і належно їх виконували по день смерті ОСОБА_3
Крім того сама ОСОБА_3, за свого життя, не ставила під сумнів дійсність укладеного договору оренди від 21.07.2008р. Матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_3, за свого життя, мала якісь претензії до невиконання чи до неналежного виконання СФГ «Нива-2» умов укладеного договору оренди.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно, безпосередньо та об'єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, прийшов до вірного висновку про задоволення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді