Адреса: 88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а тел.: 61-72-21
про повернення заяви без розгляду
26.05.2016 Справа № 907/399/13
Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. розглянувши заяву компанії «Cengart Financial INC" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 по справі №907/399/13
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», с. Мужієво Берегівського району
до відповідача-1: акціонерного товариства «SOFISU S.A.»
до відповідача-2: компанії «Cengart Financial INC"
про визнання недійсним договору лізингу №5/99 від 12.07.1999; визнання недійсним договору про уступку права вимоги від 18.07.2006; визнання відсутнім у компанії "Gengart Financial INC" права вимагати та отримувати грошові кошти за договором лізингу від 12.07.1999 № 5/99 та договором про уступку права вимоги від 18.07.2006,
Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 907/399/13 від 24.09.2013 позов задоволено частково, визнано відсутнім у компанії "Gengart Financial INC" права вимагати та отримувати грошові кошти за договором лізингу № 5/99 від 12.07.1999, укладеним між ТОВ «Закарпатполіметали» та АТ «SOFISU S.A.» та договором про відступлення права вимоги від 18.07.2006, укладеним між АТ «SOFISU S.A.» та компанією «Cengart Financial INC". В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 в справі №907/399/13 було частково змінено, виключено п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року: «Визнати відсутнім у Компанії «CENGART FINANCIAL INC.» (P.O. Box 3321, Road Town, Tortola, British Virgin Islands) права вимагати та отримувати грошові кошти за Договором лізингу №5/99 від 12.07.1999 року, укладеним між акціонерним товариством «SOFISU S.A.» та товариством з обмеженою відповідальністю «, та договором про відступлення права вимоги від 18.07.2006 pоку, укладеним між акціонерним товариством «SOFISU S.A.» та компанією «CENGART FINANCIAL INC.». В решті рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 у справі №907/399/13 скасовано частково в частині виключення п.2 резолютивної частини рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013: "Визнати відсутнім у Компанії "CENGART FINANCIAL INC." (P.O. Box 3321, Road Town, Tortola, British Virgin Islands) права вимагати та отримувати грошові кошти за Договором лізингу №5/99 від 12.07.1999р., укладеним між Акціонерним товариством "SOFISU S.A." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали", та договором про відступлення права вимоги від 18.07.2006p., укладеним між Акціонерним товариством "SOFISU S.A." та Компанією "CENGART FINANCIAL INC.". В цій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013р. у справі №907/399/13 залишено без змін. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. у справі №907/399/13 - залишено без змін.
Відповідач компанія «Cengart Financial INC" звернувся до суду із заявою від 18.05.2016 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 по справі №907/399/13. До заяви подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Подана заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 у справі №907/399/13 підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав:
Згідно зі статтею 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами з підстав, визначених ч. 2 ст. 112 ГПК України.
Відповідно до cт. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
У відповідності до ч. 6 ст. 113 ГПК України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі:
1) подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом;
2) подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам;
3) відсутності доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством;
4) якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку;
5) якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 та 5 частини шостої цієї статті, заява може бути подана повторно.
У відповідності до п. 2 пп. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "По деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заява, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. А відповідно до пп. 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "По деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до пп. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "По деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку, заява повертається господарським судом з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 113 ГПК.
Долучені до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами квитанції №TS205434 від 28.03.2016 року на суму 1261, 70 грн. та № 31 від 07.05.2016 року на суму 1262,00 грн. належними доказами сплати судового збору слугувати не можуть, оскільки квитанції підтверджують сплату судового збору за подання заявником до господарського суду позовної заяви, що суперечить п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "По деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Як вбачається із матеріалів, що надійшли до суду, заявником подано не позов, за який оплачено відповідними квитанціями судовий збір, а заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а тому квитанції №TS205434 від 28.03.2016 року на суму 1261, 70 грн. та №31 від 07.05.2016 року на суму 1262,00 грн., в силу приписів чинного законодавства України, не можуть вважатися належним доказом оплати заявником судового збору по заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 у справі № 907/399/13. Таким чином, вказана обставина є підставою для повернення заяви без розгляду відповідно до п.3 ч.6 ст. 113 ГПК України.
Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України „Про судовий збір», суд перед порушенням провадження по заяві перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Однак, зважаючи на те, що заявником подано, як доказ сплати судового збору, квитанції, які підтверджують сплату судового збору за позов, а не за заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яку було подано до суду завником, а тому не можливо перевірити зарахування судового збору по заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 у справі №907/399/13 до спеціального фонду Державного бюджету України.
За наявності підстав для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі п. 3 ч. 6 ст. 113 ГПК України, клопотання заявника про відновлення пропущеного строку на подання заяви судом не розглядається.
Повернення заяви на підставі пункту 3 ч. 6 ст. 113 ГПК України не є перешкодою для звернення із заявою в установленому порядку до господарського суду після усунення обставин, що спричинили повернення даної заяви (ч. 7 ст. 113 ГПК України).
Статтею 7 Закону України „Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.
Таким чином, на повернення суми сплаченого судового збору у відповідності до приписів ст. 7 Закону України „Про судовий збір» потребується подання відповідної заяви.
Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 6 ст. 113 ГПК Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву компанії «Cengart Financial INC" від 18.05.2016 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 по справі №907/399/13 на 17 арк. та додані до неї документи на 34 арк., а також клопотання про відновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на 4 арк. та додані до нього документи на 14 арк. повернути заявнику без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати сторонам спору.
Суддя Андрейчук Л.В.