ун. № 759/15927/14-ц
пр. № 2/759/90/16
13 травня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Макаренко В.В.
при секретарі Павлишиній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнивши 06.04.2016 року, просить визнати квартиру АДРЕСА_3, спільною сумісною власнстю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 в рівних частинах, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на ? частину кварири АДРЕСА_1 в рівних частинах.
Позов обґрунтовано тим, що з 31 березня 2001 року ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який 21 вересня 2007 року було розірвано. За час шлюбу подружжям було придбано майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, житловий будинок АДРЕСА_4, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його колишня дружина ОСОБА_5, після смерті якої залишилось нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є її сини: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які звернулись з заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5.
Крім того, зазначив, що у відповідності до ст.ст. 60, 69, 70 Сімейного кодексу України має право на 1/2 частину майна набутого подружжям за час шлюбу з покійною ОСОБА_5.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позову.
ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухиляється від отримання поштового повідомлення.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно пунктів 1-4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається із матеріалів справи, з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 31 березня 2001 року по 21 вересня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
В період шлюбу сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26 лютого 2008 року (а.с.5, 6).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с. 107).
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 1406/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с. 99-134) спадкоємцями останьої являються ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Крім того, як вбачається з матеріалів спадкової справи за життя ОСОБА_5 було складено заповіт 12 липня 2012 року посвідченого приватним нотаріусом КМНО Толстіковою О.М., відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 Дитячому будинку "Малятко", що знаходиться у Святошинському районі м. Києва (а.с. 120).
Проте, як вбчається з свідоцтва про право власності від 26.02.2008 року виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу КМР та договору купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2007 року спірна квартира була придбана в період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в зв'язку з чим, дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В ст.71 Закону України «Про нотаріат» вказано, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
В пункті 3.4. Узагальнення Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013р. роз'яснино про те, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю учасника спільної сумісної власності, спадкоємці мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Зі змісту ст.357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: «Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила - ?».
Визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст.3 ЦПК України статей 27-31 ЦПК України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу або виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя є підставою набуття особистої власності подружжя.
Спадкування є іншим видом набуття особистої приватної власності кожного з подружжя.
Верховний Суд України з даного питання в пункті 12 постанови пленуму №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. роз'яснив про те, що за загальними правилами частини 2 ст.372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст.370, ч.2 ст.372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Аналізуючи вказані вище норми матеріального закону і керівні роз'яснення вищестоящих судових органів, суд приходить до висновку, що частка спадкодавця ОСОБА_5 у справі спільної сумісної власності із ОСОБА_1 на таке спільне майно як: 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_3 та 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В даному спірному випадку спадкоємцями померлої ОСОБА_5 за законом є її сини: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частина 1 ст.1267 ЦК України визначає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи померлої ОСОБА_5 з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Однак в матеріалах спадкової справи відсутня відмова нотаріуса у видачі останнім свідоцтва про право власності за законом, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в рівних долях не підлягають задоволенню оскільки заявлені передчасно.
Таким чином, встановивши загальний обсяг спільного майна подружжя, суд виходить із принципу рівності часток дружини і чоловіка у такому майні та при вирішенні питання про присудження певної речі одному з подружжя, зважаючи, що квартири сторін є неподільною річчю, вважає за необхідне вирішити питання про визначення ідеальних часток у майні, без реального поділу цього майна.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним без реального поділу майна в натурі лише визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя і частки якого за сторонами визнаються рівними, та змінити режим спільної сумісної власності подружжя на ці об'єкти на режим спільної часткової власності.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1, право власності на частку у спільній сумісній власності із ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на наступне майно: 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_3; 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_1, у відповідності до вимог ст.ст. 60, 69 та 70 СК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 183, 1361, 1269 ЦК України, п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати частку померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності із ОСОБА_1 на таке майно, як:
1) 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_3;
2) 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на частку у спільній сумісній власності із ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на наступне майно:
1) 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_3;
2) 1/2 (одна друга) частина квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.
СУДДЯ В.В. Макаренка