13 квітня 2016 року Справа № 810/495/16
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Волков А.С.,
фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛА ГРУПП" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛА ГРУПП" звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товару від 18.08.2015 № 125110011/2015/010158/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації та декларації митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Як стверджував позивач, він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Оскільки позивач відмовився надати митному органу витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛА ГРУПП" є юридичною особою, що зареєстрована 12.02.2008 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10741020000028821).
У серпні 2015 року позивач здійснював ввезення на митну територію України товару (текстильні покриття для підлоги з синтетичних матеріалів), придбаного у компанії Hebeі Longsheng Metals and Minerals Co., Ltd (Китай) на підставі контракту від 18.05.2015 № 15.5.18/UA, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 18.08.2015 № 125110011/2015/011512, в якій задекларував товар (виставковий ковролін - тонке килимове покриття для проведення виставок, презентацій та інших урочистостей; покриття для підлоги не ткані, що не тафрингові та не з повсті, з синтетичних матеріалів, щільність 300 г/кв.м, склад 100% поліестер, без основи; всього: 20140.00 м2 - 206 рулонів; напольне покриття 300 г/кв.м колір яскраво червоний 105, 3328м2 - 36", вагою 6137,00 кг) за ціною 11276,68доларів США.
Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.
До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (m 1602) картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.2013 № 100/2012/0004154; (d 1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.08.2015 № 500060702/2015/6487; (m 1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.08.2015 № 125110011/2015/011318; (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08.08.2015 № 53221; (d 2761) коносамент (Bill of Lading) від 15.06.2015 № QDSM0509002; (d 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.06.2015 б/н.; (d 3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 31.07.2015 б/н.; (d 3014) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 28.04.2015 б/н.; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 11.06.2015 № 1515034x; (d 3141) пакувальний лист від 11.06.2015 б/н.; (d 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.08.2014 додаток № 2; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.05.2015 № 15.05.18/UA; (m 4207) договір про надання послуг митного брокера від 18.03.2011 № 18032011; (m 4301) договір (контракт) про перевезення від 23.05.2014 № 1212; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 15.06.2015 № 2761; (d 7001) сертифікат про походження товару форми А від 11.06.2015 № G151300013461534; (d 9000) екологічна декларація від 31.07.2015 № 36791.
Як встановлено судом, під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.
Крім того, інспектор митної служби дійшов висновку, що у наданих декларантом до митного оформлення документах відсутня інформація щодо усіх складових митної вартості.
Жодних пояснень чи відомостей про те, в чому саме полягають недоліки, виявлені інспектором в документах позивача під час митного оформлення товару, документи митниці не містять. Пояснення з цього приводу надав представник відповідача лише під час судового розгляду у письмових запереченнях на позов, де зазначив, зокрема, що:
1) наданий до митного оформлення додаток № 2 від 11.06.2015 до контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA не відповідає умовам 12.3 контракту, адже не містить підписів уповноважених осіб, що, на думку інспектора, свідчить про недійсність додатку;
2) умовами контракту передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у такому порядку: 30 % вартості товару - попередня оплата, що сплачується протягом 5 днів з дня отримання рахунку-фактури; 70 % вартості товару - сплачується покупцем не пізніше 180 днів з дати виставляння інвойсу. Декларантом до митного оформлення надано свіфт-повідомлення від 26.06.2015 б/н, в якому значиться інформація про оплату 7894,00 дол. США відповідно до контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA та інвойсу від 11.06.2015 № 1515034Х, що складає 70 % від заявленої позивачем вартості товару. На підтвердження факту оплати решти 30 % вартості товару декларант платіжного документу не надав;
3) декларант не підтвердив заявлені транспортні витрати.
З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З'ясовуючи правомірність вказаних вимог посадової особи митного органу, суд встановив наступне.
Описані вище недоліки в оформленні наданих декларантом ло митного оформленні документів не формалізовані і не відображені в жодному з письмових документів митниці, докази тому, що відповідні вимоги пред'являлись декларанту під час здійснення митних процедур митний орган суду не надав.
Щодо суті висловлених митним органом зауважень суд зазначає наступне.
1. Представлена суду обома сторонами копія додатку № 2 від 11.06.2015 до контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA є однаковою, розбіжностей не містить і, по суті, є деталізованою специфікацією товару та конкретизує умови поставки. Разом з описом товару додаток містить, зокрема, відомості про суму поставки (11279,68 дол. США), порт навантаження (Циндао, Китай) та розвантаження (Одеса, Україна), умови поставки (FOB Циндао). Додаток підписано представниками компанії Hebeі Longsheng Metals and Minerals Co., Ltd та ТОВ "ЕЛА ГРУПП", підписи представників скріплено печатками компаній продавця і покупця.
Суд зазначає, що твердження представника митниці щодо порушень в оформленні додатку № 2 від 11.06.2015 до контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA не відповідають дійсності і спростовуються наявними у справі копіями цього документу.
2. Щодо непідтвердження декларантом оплати решти 30 % вартості товару, суд зазначає наступне.
Пунктом 6.1 контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA передбачено, що покупець сплачує не менше 30% вартості товару впродовж 5 робочих днів після отримання рахунку-проформи, виставленого продавцем. Решту частину вартості товару покупець сплачує після надходження товару на склад покупця, але не пізніше 180 днів з дати інвойсу.
Як вже зазначалось, декларант до митного оформлення надав свіфт-повідомлення від 26.06.2015 б/н, в якому значиться інформація про перерахування покупцем на користь компанії Hebeі Longsheng Metals and Minerals Co., Ltd валюти у сумі 7894,00 дол. США відповідно до контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA та інвойсу від 11.06.2015 № 1515034Х, що складає 70 % від заявленої позивачем вартості товару. Таким чином, відповідно до умов, передбачених пунктом 6.1 контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA, враховуючи, що інвойс датований 11.06.2015, граничний термін оплати товару (180 днів від дати інвойсу) припадає на 08.12.2015. Митне оформлення товару відбувалось 18.08.2015.
Таким чином, на момент митного оформлення товару обов'язок сплачувати на користь продавця залишок вартості придбаного товару не настав. Це означає, що вимоги митного органу щодо підтвердження декларантом оплати решти 30 % вартості товару є неправомірними.
3. Щодо непідтвердження декларантом заявлених транспортних витрат, суд зазначає наступне.
Під час розмитнення товару на підставі митної декларації від 18.08.2015 № 125110011/2015/011512 декларант у складі митної вартості товару заявив транспортні витрати у сумі 4397,34 грн.
Як вже зазначалось, відповідно до пункту 1.1 контракту від 18.05.2015 № 15.05.18/UA передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки FOB порт Циндао КНР (Qingdao, China) у відповідності до ИНКОТЕРМС-2010. За цією умовою зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними, якщо товар переданий через поручні судна у вказаному порту відвантаження. З цього моменту всі витрати і ризики загибелі чи пошкодження товару повинен нести покупець.
На підтвердження транспортних витрат декларант представив до митного оформлення: копію договору від 23.05.2014, у кладеного між позивачем і ТОВ "СПА СІ ДЖІ ЕМ ШІПІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА" (морським перевізником) на організацію вантажно-розвантажувальних робіт, забезпечення порського перевезення вантажів тощо; коносамент (Bill of Lading) від 15.06.2015 № QDSM0509002; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08.08.2015 № 53221; рахунок від 24.07.2015 № UAIM0265921 на оплату транспортних послуг ТОВ "СПА СІ ДЖІ ЕМ ШІПІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА" на суму 4529,26 грн., у тому числі ПДВ - 21,99 грн. (4397,34 грн. - без ПДВ); копію платіжного доручення від 31.07.2015 № 220 на суму 4397,34 грн.; довідку про транспортні витрати від 31.07.2015 б/н у сумі 4397,34 грн., видану ТОВ "СПА СІ ДЖІ ЕМ ШІПІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА".
Таким чином, твердження представника митного органу щодо непідтвердження декларантом транспортних витрат є безпідставним.
Суд також констатує, що жодних вимог, які б стосувалися підтвердження витрат на транспортування під час митного оформлення інспектор митної служби не висував, а вимоги щодо надання додаткових документів жодним чином не пов'язуються з перевіркою витрат на транспортування товару.
З'ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу про надання до митного оформлення додаткових документів, оскільки твердження щодо ненадання відсутності певних документів, а також про виявлені у поданих декларантом документах розбіжності виявились безпідставними і такими, що не відповідають дійсності.
18 серпня 2015 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125110011/2015/010158/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.
Як убачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.
Крім того, відповідачем прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 18.08.2015 № 125110011/2015/00208.
18 серпня 2015 року позивач подав до Київською митниці ДФС нову митну декларацію № 125110011/2015/011541, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
У зв'язку з цим Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.
З даних митної декларації від 18.08.2015 № 125110011/2015/011541 убачається, що різниця між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною договору, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, складає 102070,51 грн.
Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Твердження митного органу про те, що позивач надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.
У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Щодо спрацювання Автоматизованої системи управління ризиками, суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Таким чином, суд констатує, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. Це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.
За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості товару від 18.08.2015 № 125110011/2015/010158/2.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛА ГРУПП" судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "18" квітня 2016 р.