20 травня 2016 року м. Київ К/9991/28319/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Білуги С.В.,
Заїки М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Алушта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Алушта Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості,
У жовтні 2010 року управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом та просило стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Алушта Автономної Республіки Крим суми понесених витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та суми державної адресної допомоги і підвищення пенсії за період з вересня 2009 року по січень 2010 року в сумі 2 049,56 грн., з яких 336,29 грн. - основний розмір пенсії, виплаченої ОСОБА_4; 1 611,58 грн. - державна адресна допомога; 101,69 грн. - підвищення пенсії.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року, позов задоволено частково: стягнуто невідшкодовані витрати на виплату і доставку пенсії ОСОБА_4 в сумі 336,29 грн.
Задовольняючи позов у частині стягнення витрат з виплати пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що страховиком, який має виплачувати зазначену пенсію, є Фонд соціального страхування, тому він має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України. Адресна допомога та підвищення пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тому Фонд не може нести витрати на їх виплату.
У касаційній скарзі позивач просив суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідач у касаційній скарзі просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим направлено відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Алушта Автономної Республіки Крим акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 вересня 2009 року по 31 січня 2010 року.
Відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати в сумі 2 049,56 грн., з яких: 336,29 грн. - витрати на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та 1 713,27 грн. - витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення пенсії.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи в межах доводів касаційних скарг колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загально-обов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ законодавства якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене у частині другій статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 травня 2014 року по справі № 21-136а14.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії суди попередніх інстанцій прийшли також до правомірного висновку, що щомісячна державна адресна допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення», та підвищення пенсії, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» як окремі види соціальної допомоги відсутні у передбаченому статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, тому Фонд не може нести витрати на їх виплату та доставку.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, неодноразово висловленій у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 06 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справи №21-59а11, № 21-118а11), від 19 грудня 2011 року (справа №21-397а11), від 20 лютого 2012 року (справа № 21-462а11), від 12 червня 2012 року (справа № 21-165а12).
Доводи відповідача у касаційній скарзі про те, що відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій на рівні районних управлінь Пенсійного фонду України та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків не передбачене законодавством оскільки таке відшкодування відбувається на централізованому рівні, є необґрунтованими.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Алушта залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: