01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
24 травня 2016 року К/800/834/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014
у справі № 826/9903/14
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дефенса»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ДЕФЕНСА» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004722207 від 20.03.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, на підставі якого складено акт №519/22-02/32559281 від 13.02.2014;
- перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 158 575 грн.;
- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004722207 від 20.03.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 158 576 грн. (з яких: за основним платежем на суму 158 575 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.).
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності доводів відповідача про наявність порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, податковим (звітним) періодом, в якому актом перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є І квартал 2011 року.
А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що положення пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137 Податкового кодексу України (порушення яких стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), не поширюються на спірні правовідносини, оскільки згідно п.1 Розділу ХІХ Податкового кодексу України Розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України набрав чинності з 1 квітня 2011 року.
Таким чином, порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на прибуток у спірному періоді був врегульований Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Судами попередніх встановлено, що між позивачем (як покупцем), ПАТ «Фондовий лідер» (як повіреним покупця), який діє на підставі договору доручення №240311/1-Б від 24.03.2011, та ТОВ «Компанія з управління активами «Професіонал естет менеджмент» в інтересах Закритого пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонда «Перспективні інвестиції» (як продавця) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №240311/1-Б-2 від 24.03.2011.
На підтвердження виконання умов названого договору позивачем подано акт прийому-передачі цінних паперів до договору №240311/1-Б-2 купівлі-продажу цінних паперів від 24.03.2011 та виписки з банківського рахунку позивача (з відміткою банку) про сплату останнім вартості придбаних векселів згідно договору №240311/1-Б-2 від 24.03.2011.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за результатами здійснення спірних операцій позивач не отримав дохід від продажу товарів, оскільки порядок оподаткування операцій з цінними паперами у спірному періоді було врегульовано п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено ведення окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.
Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем порядку формування страхових резервів відповідно до Закону України «Про страхування», оскільки встановлення відповідних порушень не є компетенцією відповідача, в той час, як матеріалами справи не підтверджено встановлення відповідних порушень уповноваженим на те суб'єктом владних повноважень - Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у відповідності до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року №1070/2011.
Доводи касаційної скарги заперечень щодо вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій та фактичних даних не містять.
З огляду на викладене та за встановлених обставин даної справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний