01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
"24" травня 2016 р. К/800/1307/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Монтана»
на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014
у справі № 820/16006/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Монтана»
доОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
треті особиголовний державний ревізор-іспектор ГУ Міндоходів у Харківській області Давидян Д.С., головний державний ревізор-іспектор ГУ Міндоходів у Харківській області Усіченко С.В.
проскасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Монтана» звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002022205 від 02.09.2014.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та оскаржувані судові рішення залишити без змін.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт №1236/20/40/22/37875338 від 13.08.2014;
- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 1 520 грн.;
- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002022205 від 02.09.2014, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 042 грн.
Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» слугував висновок податкового органу про те, що за місцем реалізації товару у позивача були відсутні документи обліку товару на суму 1 520 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами контролюючого органу, що відсутність у позивача на момент проведення перевірки документів обліку товарів за місцем реалізації є порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.
Згідно п.12. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За змістом ст.6 названого Закону облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до статті 20 названого Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
За змістом ч.2 та ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.
Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що вищенаведеними положеннями податкового законодавством передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст.8 вказаного Закону покладено на уповноважену особу.
Згідно висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
Враховуючи положення п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язаний вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, у відповідності до ч.4, ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, в порушення вимог процесуального законодавства, не дослідили на не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що первинні документи, запитувані податковим органом під час проведення перевірки, знаходилися за місцем ведення бухгалтерського обліку позивача, а саме, - у ФОП ОСОБА_6, яка на підставі укладеного з позивачем договору від 01.11.2013 надає йому послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку.
Також, суди попередніх інстанцій не дослідили подані позивачем докази (накладні, оборотно-сальдові відомості, роздруківки РРО) на підтвердження обставин належного ведення ним обліку товарних запасів.
Таким чином, судам попередніх інстанцій під час нового розгляду справи на підставі належних доказів необхідно встановити, в якому порядку організована облікова політика позивача згідно ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також дослідити первинні документи, що надані позивачем на підтвердження факту ведення обліку товарних запасів.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Монтана» задовольнити частково.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний