01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
27 травня 2016 року К/800/9896/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову та ухвалуПолтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2015 Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015
у справі№ 816/2346/15
за позовомПриватного підприємства «Кампус плюс»
доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,-
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі № 816/2346/15.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк до 29.04.2016 для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання вказаної ухвали суду щодо сплати судового збору.
Як вбачається із вказаного клопотання, відповідачем фактично ставиться питання про відстрочення сплати судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідку про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
У клопотанні про відстрочення сплати судового збору, скаржник зазначає, що на час подачі вказаного клопотання затверджено кошторис ДПІ у м. Полтаві на 2016 рік, відповідно до якого наявне фінансування на сплату судового збору, проте дане фінансування має періодичний характер, а тому ДПІ у м. Полтаві здійснює сплату судового збору за наявності бюджетних асигнувань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі №810/2302/15).
Отже, клопотання податкового органу про відстрочення виконання вказаної ухвали суду щодо сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.
Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 відповідачем не виконано, а саме - у встановлений судом строк скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє сторону права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, після усунення недоліків касаційної скарги.
Виходячи з викладеного та в зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 12.04.2016, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення названої касаційної скарги.
Керуючись ст. 108, ст. ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області в задоволенні клопотання про відстрочення виконання вказаної ухвали суду від 12.04.2016 щодо сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області повернути скаржнику.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, а касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого
адміністративного І.В. Борисенко
суду України