26 травня 2016 року м. Київ К/800/4139/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2015 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання неправомірним та скасування наказу №522 від 29.07.2015р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання позивача біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016р., позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України в зв'язку з пропуском строку звернення до суду й невстановленням поважних причин для його поновлення.
Не погоджуючись з вказаними ухвалами, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Як встановили суди та зазначав позивач в позовній заяві, повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, він отримав 30.07.2015р., а отже останнім днем звернення до суду з позовом у даній справі є 06.08.2015р.
Проте, позовну заяву громадянином ОСОБА_1 було подано 12.08.2015р. й в порушеному в ній клопотанні про поновлення строку звернення до суду як на поважність причин його пропуску позивач посилався на те, що не володіє ані українською, ані російською мовою й не зрозумів змісту врученого йому повідомлення, у той час коли працівники відповідача не роз'яснили останнього; крім того, він не був обізнаний з порядком оскарження рішення органу Державної міграційної служби України, а внаслідок відсутності постійного доходу не міг скористатись послугами перекладача та правовою допомогою на платній основі в зв'язку з чим змушений був витратити додатковий час для перекладу врученого йому повідомлення та складання позовної заяви.
Однак, розглянувши вказане клопотання, суди прийшли до висновку, що наведені у ньому причини пропуску позивачем строку звернення до суду не є поважними, оскільки (як встановили суди) громадянин ОСОБА_1 вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування рішення органу Державної міграційної служби України (справа №826/9034/13-а), а тому йому відомий порядок оскарження рішень суб'єкта владних повноважень; питання ж володіння чи неволодіння українською або російською мовами не є підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, відсутність підстав для визнання причин пропуску ним цього строку поважними, а отже й про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Стародуб О.П.