"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/22464/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Мороза В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Ділер Україна" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування реєстрації,-
ТОВ «Браво Ділер Україна» звернулось до суду з позовом в якому просило зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати запис в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» за реєстраційним номером ПІ-4358 та вилучити Свідоцтво про реєстрацію № ПІ-4358 від 04 серпня 2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати запис в реєстрі представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні щодо представництва «ООО «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» (ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш») за реєстраційним №ПІ-4358 та вилучити Свідоцтво про реєстрацію №ПІ-4358 від 04.08.2009 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 30 жовтня 2013 року ТОВ «Браво Ділер Україна» звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою про скасування запису в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш».
До вказаної заяви позивачем було додано: нотаріальну копію свідоцтва Міністерства економіки України від 04.08.2009 року, нотаріально засвідчену копію Свідоцтва Федеральної податкової служби РФ серії 35 №002054356 та довіреність на особу, що підписала вказану заяву.
22 листопада 2013 року за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, відповідачем надано роз'яснення, оформлене листом за №4305-06/41255-13, яким відмовлено у скасуванні запису.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що позивачем не подано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України разом із заявою довідки податкового органу за ф. №12-ОПП, що підтверджує відсутність заборгованості у представництва перед бюджетом та листа митного органу щодо відсутності тимчасово ввезеного майна представництвом на митну територію України, отже вимога про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України скасувати запис в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» за реєстраційним номером ПІ-4358 та вилучити Свідоцтво про реєстрацію № ПІ-4358 від 04 серпня 2009 року не підлягає задоволенню.
Натомість, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, вказав, що зареєстроване на території України представництво іноземної компанії не може бути об'єктом, щодо якого відбувається правонаступництво, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII (Закон №959-XII) встановлено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
Частиною 16 ст. 5 Закону №959-XII передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.
Водночас, абзацом 45 ч. 1 ст. 1 Закону №959-XII встановлено, що представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з метою впорядкування механізму реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні розроблено Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, яку затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 15 червня 2007 р. № 179) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 1996 р. за №34/1059 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 7 Інструкції у разі реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності заявнику видається Свідоцтво з відповідним номером. Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що ведеться Міністерством.
У Реєстрі зазначаються: реєстраційний номер представництва, дата реєстрації, найменування та місцезнаходження іноземного суб'єкта господарської діяльності, який реєструє представництво, місцезнаходження представництва, сфера діяльності іноземного суб'єкта господарювання та інші дані.
Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що діяльність представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності припиняється: у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяльності, який має своє представництво в Україні; у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо представництво відкрито на підставі такої угоди і це прямо передбачено положеннями угоди; за рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності, який відкрив представництво; у разі невиконання іноземним суб'єктом господарської діяльності або представництвом вимог законодавства України, в тому числі положень цієї Інструкції, діяльність представництва припиняється в судовому порядку.
У разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності Міністерство приймає рішення про скасування запису в Реєстрі представництв та вилучення Свідоцтва, про що повідомляється представництву у письмовій формі.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач є засновником ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» (Російська Федерація), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 16.11.2011 року за № 251129В/2011.
У вказаного товариства на території України згідно Свідоцтва №ПІ-4358 від 04.08.2009 року Міністерством економіки України було зареєстровано представництво ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш».
Відповідно до Договору від 12 березня 2012 року ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» було реорганізовано, шляхом приєднання до ТОВ «Форматстрой-Сокол-3» з переходом всіх прав та обов'язків від підприємства, яке приєднується до останнього.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № 791 від 04.10.2012 року та Свідоцтва Федеральної податкової служби РФ серії 35 № 002054356 вбачається, що ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» припинило діяльність юридичної особи, шляхом реорганізації у формі приєднання.
Так, ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 150 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спином строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.
Отже, аналіз вказаних вище норм свідчить проте, що ліквідація юридичної особи є відмінною формою її припинення від злиття, приєднання, поділу та перетворення.
Відповідно до пп. 11.5.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо припиняється платник податків, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби за основним місцем обліку та одночасно в інших органах державної податкової служби перебуває на обліку за неосновним місцем обліку чи перебувають на обліку його відокремлені підрозділи, довідка про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів за ф. № 22-ОПП видається такому платнику податків органом державної податкової служби за основним місцем обліку лише після отримання від усіх інших зазначених органів висновків про відсутність заборгованості щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби, у самого платника податків та його відокремлених підрозділів на територіях адміністративно-територіальних одиниць, що обслуговуються такими органами державної податкової служби, та відсутності заперечень щодо припинення платника податків.
Щодо позовних вимог в частині скасування запису в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» за реєстраційним номером ПІ-4358 та вилучення Свідоцтва про реєстрацію № ПІ-4358 від 04 серпня 2009 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує наступне.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити дію.
У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.
Отже, у разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності Міністерство приймає рішення про скасування запису в Реєстрі представництв та вилучення Свідоцтва, про що повідомляється представництву у письмовій формі.
Відтак, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення, не допущено при цьому порушень норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке прийнято відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: