"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/52435/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.
секретар судового засідання Корецький І.О.,
за участю: представника відповідача: Рибак А.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року
у справі № 826/6213/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстайл Ком'юніті»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промстайл Ком'юніті» (далі - Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція), в якому, з урахування заяв про уточнення позовних вимог та про зміну предмету позову, просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання договору від 19 березня 2014 року № 190320141 про визнання електронних документів, укладеного між Товариством та Інспекцією, скасувати рішення останнього про розірвання цього договору та відновити його дію;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом від 07 травня 2014 року №1182/26-59-22-02/38956464 «Про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Промстайл Ком'юніті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2014 року»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в указаному вище акті;
- зобов'язати відповідача вилучити з названої автоматизованої інформаційної системи інформацію, внесену на підставі згаданого акта, та відобразити показники, задекларовані Товариством за березень 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року Товариству в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року апеляційну скаргу задоволено: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року скасовано; адміністративний позов Товариства задоволено; визнано протиправними дії Інспекції щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 19 березня 2014 року №190320141, укладеного з Товариством; визнано протиправними дії Інспекції по проведенню зустрічної звірки, результати якої оформлені актом від 7 травня 2014 року № 1182/26-59-22-02/38956464 «Про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Промстайл Ком'юніті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2014 року»; визнано протиправними дії Державної Інпекції щодо внесення змін до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в акті від 07 травня 2014 року №1182/26-59-22-02/38956464 «Про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Промстайл Ком'юніті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2014 року»; зобов'язано Інспекцію вилучити з АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акта від 07 травня 2014 року №1182/26-59-22-02/38956464 «Про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Промстайл Ком'юніті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2014 року», та відобразити показники, задекларовані Товариством за березень 2014 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та відповідачем укладено договір від 19 березня 2014 року № 190320141 про визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях.
Пунктом 4 розділу 6 вказаного договору передбачено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Водночас у квітні 2014 року відповідачем в односторонньому порядку розірвано договір, укладений з позивачем.
Фактичною підставою розірвання договору став висновок податкового органу про не підтвердження місцезнаходження позивача (01601, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 8/14, приміщення 9), що, на думку відповідача, підтверджується довідкою від 22 квітня 2014 року № 3551.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами здійснених заходів з метою проведення зустрічної звірки щодо позивача складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 07 травня 2014 року № 1182/26-59-22-02/38956464.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач відсутній за місцем реєстрації, а дії відповідача щодо формування відповідачем у акті про неможливість проведення зустрічної звірки не порушують права та інтереси позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час розірвання договору позивач перебував за місцем реєстрації, а звірка позивача проведена протиправно в силу відсутності запиту на проведення такого контрольного заходу. Суд апеляційної також виходив із того, що оскільки жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення звірки здійснено не було, то у відповідача були відсутні підстави вносити зміни до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому колегія суддів акцентує увагу на наступному.
Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
За змістом частин першої та другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що достовірним підтвердженням відсутності юридичної особи за місцезнаходження є відомості, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
На підтвердження фактичного знаходження позивача за місцем реєстрації (01601, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 8/14, приміщення 9) в матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Водночас, як свідчать вказані документи, вони видані вже після розірвання договору позивачем, а відтак неможливо перевірити на підставі належних та допустимих доказів чи знаходився позивач за місцем реєстрації саме на час розірвання договору.
Водночас, зазначаючи про те, що місцем реєстрації позивача є 01601, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 8/14, приміщення 9, а довідка, яка стала підставою розірвання договору, засвідчує факт відсутності позивача за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 8/14, кв. 9, суди не перевірили чи приміщення та квартира фактично є різними об'єктами.
З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність/правомірність дій відповідача щодо розірвання договору від 19 березня 2014 року № 190320141 про визнання електронних документів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК).
У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).
Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно з пунктом 73.5 статті 73 ПК з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.
З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання <…>.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.
Внесена до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Наведене відповідає правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року по справі № 826/11901/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54203682).
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій зазначеному оцінки не надали та не перевірили чи оскаржувані дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки та внесення на підставі такого акта змін до автоматизованих систем порушує права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
Слід відмітити й те, що роблячи висновки про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що стосувалися вилучення та відновлення інформації в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», суди мають перевіряти на підставі відповідних доказів чи фактично вчинялись дії, що оскаржуються позивачем. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (зокрема витяг з АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), які б підтвердили факт внесення до зазначеної інформаційної системи інформації на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати та направити справу на новий розгляд.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
Н.Є.Маринчак