10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Замега О.В.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"26" травня 2016 р. Справа № 274/2151/16-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Євпак В.В.
ОСОБА_2,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "20" квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості пенсії ,
Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідачів щодо неправильного нарахування їй пенсії за період з січня 2016 року по березень 2016 року, стягнути заборговану пенсію з відповідачів за період з січня місяця по березень 2016 року в розмірі 26220 грн.; та притягнути відповідачів до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі протизаконно їй не доплатили пенсію за січень-березень 2016 року. Відповідачі самовільно нараховують її пенсію із заробітку за період з 05.1996 року по 04.1998 року з коефіцієнтом заробітку - 2,05672, не враховують 1004 гривень. Вважає, що їй неправомірно зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітку. Всі її скарги відповідачами ігноруються. Вважає, що їй має виплачуватися пенсія в розмірі 11977 грн. 96 коп.. Отже, на її думку, відповідачі протизаконно звузили щодо неї існуючий обсяг прав і свобод по отриманню належної пенсії та заборгували їй з січня місяця по березень 2016 року пенсію в розмірі 26220 грн..
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області про визнання неправомірними дії відповідачів, та стягнення заборгованої пенсії з відповідачів за період з січня місяця по березень 2016 року відмовлено повністю за безпідставністю.
Позивач ОСОБА_3 не погодилась з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при нарахуванні та виплаті пенсії позивачці за період з січня по березень 2016 року діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області з 10.10.1994 року. Їй було призначено пенсію відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" - пенсію за віком.
Відповідно ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", від 05.11.1991р. №1788-XII, громадяни ОСОБА_4 мають право на державне пенсійне забезпечення, наступними видами пенсій: а) трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втраті годувальника, за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", від 05.11.1991р. №1788-XII право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
У відповідності до ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пункт "є" статті 55 вказаного закону передбачає, що на пенсію за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений, абзацом першим ч.1 ст.40 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2004 року пенсію ОСОБА_3 перераховано відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що є у пенсійній справі позивачки. Пенсія позивачці розрахована із заробітної плати за період з 1.05.1996 року по 30.04.1998 року.
Долучені позивачем до позовної заяви розрахунки її пенсії не ґрунтуються на законі, оскільки Постанови КМУ №395 від 22.07.1992 року, №16 від 13.01.1993 року та №1357 від 08.12.1997 року та Указ Президента України від 27.12.1991 року не корегують розмір заробітної плати за період з 1.05.1996 року по 30.04.1998 року, який врахований при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3, в січні 2004 року.
Судом вірно зазначено, що після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначається саме цим законом (Розділ V), а не підзаконними актами.
Тому, колегія суддів вважає, що посилання позивача в заяві на невірне проведення перерахунку її пенсії в січні 2004 року, неправильно визначений коефіцієнт її заробітку та невірне нарахування доплат до пенсії є безпідставними.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, оскільки позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі (правонаступник - Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області), тому позовні вимоги до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який не здійснює нарахування та виплату пенсії позивачці, заявлені безпідставно.
Що стосується вимог ОСОБА_3 притягнути до відповідальності відповідачів згідно чинного законодавства за систематичне свідоме порушення у сфері нарахування та виплати пенсії, то суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, та вимоги про накладення адміністративних стягнень.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "20" квітня 2016 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: В.В. Євпак
ОСОБА_2
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,13302
3- відповідачам: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул. Ольжича,7,м.Житомир,10003
4-Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул.Л.Карастоянової,29,м.Бердичів,Житомирська область,13312
- ,