01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
23 травня 2016 року К/800/9797/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016
у справі № 804/15615/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств, -
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/15615/15.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу відповідача було залишено без руху та надано скаржнику строк до 29.04.2016.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 відповідачем подано клопотання, в якому повторно ставиться питання про звільнення податкового органу від сплати судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідку про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Інформуючи про свій фінансовий стан, скаржник зазначає, що на час подання касаційної скарги у відповідача відсутня можливість сплатити судовий збір у зв'язку з наявність виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення коштів по даній справі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі №810/2302/15).
Отже, клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.
Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 відповідачем не виконано, а саме - у встановлений судом строк скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє сторону права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, після усунення недоліків касаційної скарги.
Виходячи з викладеного та в зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 11.04.2016, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення названої касаційної скарги.
Керуючись ст. 108, ст. ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повернути скаржнику.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого
адміністративного І.В. Борисенко
суду України