"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/33990/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівАмєліна С.Є.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Малина Л.В.,
за участю позивача та представника позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_5 і Державної архітектурно-будівельної інспекції України
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної архітектурно-будівельної інспекція (далі - ДАБІ) України про зобов'язання вчинити дії,
У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що працював на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду №2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області. В подальшому був звільнений по переведенню до новоствореної установи - Департаменту ДАБІ у Вінницькій області - структурного підрозділу ДАБІ України, згідно із пунктом 5 статті 36 Кодексів законів про працю (далі - КЗпП) України, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці 02 жовтня 2014 року. З 03 жовтня 2015 року приступив до роботи на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу у м. Вінниці Департаменту ДАБІ у Вінницькій області.
Проте, на час звернення до суду з позовом питання працевлаштування позивача не вирішено, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом, в якому:
- визнати трудовий договір між ОСОБА_5 та ДАБІ України (в особі Департаменту ДАБІ у Вінницькій області) укладеним;
- зобов'язати ДАБІ України видати наказ про призначення його на посаду головного державного інспектора Інспекційного відділу по Центральному регіону Департаменту ДАБІ у Вінницькій області за переведенням;
- зобов'язати ДАБІ України внести запис до трудової книжки про призначення його на посаду головного державного інспектора Інспекційного відділу по Центральному регіону Департаменту ДАБІ у Вінницькій області за переведенням;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. Суд вийшов за межі позовних вимог: визнав протиправною бездіяльність ДАБІ України щодо не вирішення питання по працевлаштуванню ОСОБА_5 і зобов'язав ДАБІ України вирішити питання щодо подальшого працевлаштування позивача у ДАБІ України (Департамент ДАБІ у Вінницькій області).
У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
ДАБІ України в касаційній скарзі просить скасувати рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви повністю. Вказує, що судами порушено норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 працював на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції ліквідовано як юридичні особи публічного права та утворені як структурні підрозділи апарату Інспекції в областях та місті Києві.
Наказом ДАБІ України від 12 червня 2014 року №114 ліквідовано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області.
Відповідно до наказу ДАБІ України від 15 вересня 2014 року № 165 позивача зараховано на стажування з 15 вересня 2014 року по 19 вересня 2014 року на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу по Центральному регіону Департаменту ДАБІ у Вінницькій області - територіального структурного підрозділу ДАБІ України.
Наказом голови ліквідаційної комісії інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 02 жовтня 2014 року №56-ОС ОСОБА_5 звільнений по переведенню до новоствореної установи - Департаменту ДАБІ у Вінницькій області - структурного підрозділу ДАБІ України, згідно із пунктом 5 статті 36 КЗпП України та на підставі листа ДАБІ України, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці 02 жовтня 2014 року.
Як зазначав позивач в позові, головним спеціалістом адміністративного сектору Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, яка відповідає за кадрову роботу, за результатами стажування підготовлено проект наказу про призначення з 03 жовтня 2014 року 23 особи та направлено по електронній пошті до ДАБІ України. В телефонному режимі повідомлено, що даний наказ підписаний Головою ДАБІ України.
Протягом жовтня 2014 року - січня 2015 року позивач виконував посадові обов'язки головного державного інспектора інспекційного відділу у м. Вінниці Департаменту ДАБІ у Вінницькій області.
У січні 2015 року позивача відсторонено від роботи, оскільки при отриманні копії наказу від 03 жовтня 2014 року № 205«ОС» Департаментом ДАБІ у Вінницькій області з'ясовано, що в ньому відсутнє прізвище ОСОБА_5
15 січня 2015 року директором Департаменту ДАБІ у Вінницькій області на адресу відповідача направлено лист від 14 січня 2015 року вих. №1002-04-25 з проханням вирішити питання щодо працевлаштування ОСОБА_5
Проте, ДАБІ України листом від 18 лютого 2015 року вих. № 40-501-17/1002/1492 повідомило, що підстави для призначення ОСОБА_5 відсутні, оскільки за результатами стажування було призначено 22 працівника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області.
Згідно із положеннями статті 24 КЗпП України та пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.
Судами встановлено, що з 03 жовтня 2014 року позивач фактично виконував свої обов'язки згідно займаної посади головного державного інспектора інспекційного відділу у Центральному регіоні Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, що підтверджується відповідними доказами (а.с. 15-43). Зокрема, ОСОБА_5 проводив перевірки за дорученням керівника Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, підписував документи, проводив особистий прийом громадян та розглядав їх звернення. Також відомості щодо роботи ОСОБА_5 вносилися в табель Департаменту ДАБІ у Вінницькій області протягом жовтня-грудня 2014 року.
Судами правильно встановлено, що відбулась ліквідація територіального органу як юридичної особи публічного права. Його повноваження передані Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області - територіального структурного підрозділу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, що підпадає під визначення «реорганізація».
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідачем не виконано, а отже, трудові гарантії позивача були порушені.
Відповідно до статті 4 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно із пунктами 2.3., 2.4., 2.5. Наказу Мінюст/Міністерство праці України/Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі - Наказ № 58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма №П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Отже, вимоги позивача про визнання трудового договору між ОСОБА_5 та ДАБІ України (в особі Департаменту ДАБІ у Вінницькій області) укладеним, зобов'язання ДАБІ України видати наказ про призначення його на посаду головного державного інспектора Інспекційного відділу по Центральному регіону Департаменту ДАБІ у Вінницькій області за переведенням підлягають задоволенню та зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки про призначення його на посаду головного державного інспектора Інспекційного відділу по Центральному регіону Департаменту ДАТІ у Вінницькій області за переведенням підлягали задоволенню.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 КАС України).
За правилами статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
З матеріалів справи видно, що у січні 2015 року позивача відсторонено від роботи, а до суду за захистом порушеного права він звернувся 03 березня 2015 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не з'ясував, коли розпочався перебіг строку та чи дотримано його ОСОБА_5
Апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення та не виправив їх.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, то відповідно до статті 233 КЗпП України звернення з такими вимогами до суду не обмежується будь-яким строком.
Проте, суд першої інстанції, вирішуючи спір вимог про стягнення заробітної плати не розглянув та не встановив чи є заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем, а апеляційний суд, перевіряючи законність рішення суду першої інстанцій, не врахував ці порушення та вказаного недоліку не виправив.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги ОСОБА_5 і Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді С.Є. Амєлін
Ю.К. Черпак