26 травня 2016 року м. Київ К/800/48548/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 по справі № 820/2210/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібус»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання рішення незаконними ,-
Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства за листопад 2012 року за результатами якої складено акт від 25.02.2013 №726/2240/36222404 та з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 за результатами якої складено акт від 25.03.2013 №1151/2240/36222404.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити Товариству у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи фахівцями Державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства за період листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 25.02.2013 № 726/2240/36222404 та встановлено порушення позивачем ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.
Також фахівцями Державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.01.2013, про що складено акт від 25.03.2013 № 1151/2240/36222404 та встановлено порушення Товариством ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.
Вказані перевірки були проведені на підставі наказів Державної податкової інспекції від 13.02.2013 № 315, від 15.03.2013 № 512 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності та необґрунтованості дій контролюючого органу щодо проведення вказаних перевірок виходячи з наступного.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було складено запити від 11.01.2013 №172/10/15-32/2 про надання Товариством податкової інформації та її документального підтвердження за листопад 2012 року та від 01.03.2013 № 3316/10/15.3-19 про надання податкової інформації та її документального підтвердження листопад та грудень 2012 року.
Проте належних доказів в підтвердження направлення позивачу вказаних запитів та їх отримання Товариством матеріали справи не містять, як не містять матеріали справи і запиту контролюючого органу щодо надання податкової інформації за період з 01.01.2012 по 31.01.2013, що є обов'язковою обставиною з якою податкове законодавство пов'язує право контролюючого органу на проведення перевірки.
Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
А п 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
З аналізу вказаних норм вбачається, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки.
Крім того, хоча п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України і визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, що передбачене пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, а відтак з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження направлення позивачу наказу та письмового повідомлення про проведення перевірок в порядку визначеному п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України.
Таким чином, порушення вимог Податкового кодексу України є підставою для визнання протиправними дій Державної податкової інспекції щодо проведення позапланових документальних невиїзних перевірок Товариства за результатами яких складено акти від 25.02.2013 №726/2240/36222404 та від 25.03.2013 №1151/2240/36222404.
Крім того, вказаний висновок також узгоджується також із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-425а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарантінвест-55" до Державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій у своєму рішенні від 27.01.2015 Суд зазначив, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, а невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 по справі № 820/2210/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко