04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" травня 2016 р. Справа№ 910/383/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю представників:
від товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.": Дьоміна С.С. (довіреність б/н від 19.01.2016);
від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову господарського суду міста Києва від 08.02.2016
у справі № 910/383/16 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "В.В."
про банкрутство
Постановою господарського суду міста Києва від 08.02.2016 у справі №910/383/16 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." про банкрутство визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «В.В.»;
відкрито ліквідаційну процедуру;
призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Козловську Діану Валеріївну;
підприємницьку діяльність банкрута завершено;
строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 08.02.2016 р.;
припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями фізичної особи - підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності;
припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 08.02.2016 р.;
інше.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, грошові вимоги якої в сумі 1 106 488,39 грн. визнаються боржником, звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме статей 1, 38, 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 60 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечуючи достатність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом порушено провадження у справі без перевірки наявності ознак неплатоспроможності боржника та затверджено ліквідаційний баланс без його перевірки податковим органом.
Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." висловився за відхилення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Учасників провадження у справі про слухання справи повідомлено належним чином
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." здійснюється в порядку ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами та доповненнями, далі - Закон), норми якої встановлюють особливості правового регулювання процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.
Визнавши постановою від 10.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Система» банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а саме, пасиви боржника перевищують активи, що свідчить про його неплатоспроможність та наявність підстав для введення відносно нього процедури ліквідації.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає передчасними з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону боржник зобов'язаний звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
Відповідно до ст. 95 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Відповідно до частин 2, 5 названої статті після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до пунктів 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.
При цьому, вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно з ч. 2 ст. 34 названого кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, в порушення вищевказаних вимог Закону, приймаючи заяву товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." про порушення справи про банкрутство, суд першої інстанції в ухвалі від 12.01.2016 зобов'язав боржника надати докази подання до податкового органу проміжного ліквідаційного балансу, докази подання останньої звітності до податкового органу, фондів соціального страхування та територіального управління Пенсійного фонду України. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що товариством з обмеженою відповідальністю "В.В." виконана ухвала суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." не надано доказів подання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи в досудовій процедурі ліквідації документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, реєстрів бухгалтерського та податкового обліку.
Доводи представника товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." про те, що зазначені докази ним надавались для дослідження в суді першої інстанції спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, відомості про дослідження відповідних доказів у протоколах судових засідань, які відбулися у даній справі 20.01.2016, 08.02.2016, відсутні.
Документальні докази, надані товариством з обмеженою відповідальністю "В.В.", Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києв під час апеляційного провадження, колегією суддів не приймаються на підставі частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідні докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції, неможливість їх вчасного подання заявники не обґрунтували.
Зазначені обставини свідчать про недотримання ліквідаційною комісією приписів ч.7 ст.111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника, що позбавило органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.
При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю "В.В." не надано, а в матеріалах справи відсутні докази затвердження учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, доданого до заяви про порушення провадження у даній справі від 11.01.2016 ліквідаційного балансу, складеного станом на 31.12.2015.
Зазначені обставини свідчать про недотримання ліквідаційною комісією приписів ч. 8 ст.111 ЦК України щодо необхідності затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Таким чином, ліквідаційний баланс боржником станом на 31.05.2015 сформовано необґрунтовано.
Також колегія суддів враховує наявність спору щодо розміру податкового боргу між сторонами, за результатами розгляду якого окружним адміністративним судом міста Києва прийнято постанову від 12.08.2014 у справі № 826/10300/14 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." про стягнення податкового боргу, якою присуджено до стягнення з останнього на користь бюджету податковий борг з податку на прибуток - 2 196,73 грн. та пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконаних зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства - 1 101 649,29 грн.
Крім того, до заяви товариства з обмеженою відповідальністю "В.В." не додано, а в в матеріалах справи відсутні належні докази опублікування в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Наявна в матеріалах справи копія сторінки Вісника реєстраційної служби таким доказом не є, оскільки не містить відомостей про назву видання, його номер та дату. У заяві про порушення провадження у даній справі відповідні відомості не зазначено також.
Крім того, ч.3 ст.111 ЦК України визначено, що під час ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. При цьому чинне законодавство не містить в собі будь-яких виключень щодо вчинення таких дій ліквідатором в досудовій процедурі ліквідації боржника.
Як вбачається із змісту заяви про порушення провадження у даній справі, заявник визнає наявність у нього шести відкритих рахунків.
При винесенні оскарженої постанови місцевий господарський суд наведеного не врахував й натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, помилково визнав їх достатніми для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури банкрутства, передбаченої статтею 95 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови.
Отже, здійснене у справі провадження не може вважатися законним з моменту його порушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.
Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у цій справі підлягає припиненню.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.
Постанову господарського суду міста Києва від 08.02.2016 у справі №910/383/16 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Справу передати до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Л.Л. Гарник
Судді М.Л. Доманська
В.О. Пантелієнко