"24" травня 2016 р. Справа № 922/391/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 8208-К-О від 20.10.2014)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантеон ЛТД”, м. Харків (вх. №1079 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 у справі № 922/391/16
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантеон ЛТД”, м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 185332,99 грн., -
У лютому 2016 року позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД" заборгованості за Договором № Б/Н від 08.04.2015 в розмірі 185332,99 грн., з яких 100565,08 грн. - заборгованість за кредитом; 41581,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 36851,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6335,63 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2016 по справі № 922/391/16 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за Договором №Б/Н від 08.04.2015 в розмірі 185332,99 грн.(100565,08 грн. - заборгованість за кредитом; 41581,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 36851,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6335,63 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом), а також суму судового збору у розмірі 2779,99 грн.
Відповідач з даним рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми процесуального та матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 по справі № 922/391/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Судові витрати скаржник просить покласти на позивача. Відповідач також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (вх. № 3976 від 12.04.2016).
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на час розгляду справи, а саме 12.02.2016, ним було проведено часткове погашення кредиту у розмірі 5383,00 грн., про що свідчить копія звіту по рахунку відповідача (сформована 27.03.2016), але позивач не надав суду жодних документів (уточнень до позову про зменшення позову), чим ввів в оману суд. Відповідач вважає, що з урахуванням проведеної оплати, сума боргу повинна складати 179949,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантеон ЛТД”, м. Харків про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження. Розгляд скарги призначено на 24 травня 2016 об 11:30 год.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5250 від 24.05.2016), в якому вимоги апеляційної скарги не визнає, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач зазначає, що всі оплати, проведені відповідачем, були враховані при розрахунку заборгованості, і предметом позову є стягнення заборгованості станом на 28.01.2016. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що 12.02.2016 в погашення заборгованості від відповідача надійшло 5383,00 грн., які було зараховано ОСОБА_2 на рахунок погашення пені згідно пунктів 3.2.1.4.10., 3.2.1.2.2.16 та 3.2.1.2.3.15 Умов та правил надання банківських послуг. З цих обставин позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі просить залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. № 5193 від 23.05.2016), у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання 24.05.2016 директора або юрисконсульта, так як директор знаходиться на лікарняному, а юрисконсульт знаходиться у щорічній відпустці. При цьому, відповідач повідомив суд, що докази неможливості представництва будуть надані ним в наступне судове засідання.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в даному випадку неявка представника відповідача в засідання суду апеляційної інстанції 24.05.2016 не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, а справа може бути розглянута без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантеон ЛТД”, м. Харків за наявними у справі матеріалами і наведеними відповідачем в апеляційній скарзі доводами. Додаткових пояснень по суті спору, окрім зазначених в апеляційній скарзі, відповідачем суду не надано. Жодних нових документальних доказів відповідачем суду апеляційної інстанції не представлено.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із пунктом 3.9.2. Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи вказане, а також те, що явку представників сторін у судове засідання 24.05.2015 не було визнано обов'язковою, а наведені відповідачем обставини в даному випадку є такими, що не перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантеон ЛТД”, м. Харків (вх. №1079 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 у справі № 922/391/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 08.04.2015 відповідачем - ТОВ "Пантеон ЛТД" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою відповідач приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг” (далі - Умови), ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 08.04.2015 (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору позивач встановив відповідачеві кредитний ліміт на поточний рахунок 26003052339325 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг”.
Пунктом 3.2.1.1.16. Умов передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_2 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України унормовано: якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору передбачені статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Згідно положень статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (частина 2 статті 1050, частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 та Клієнта.
Пунктом 3.2.1.1.3. Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_2 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - “Угода”).
У пункті 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що Ліміт може бути змінений ОСОБА_2 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_2. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться ОСОБА_2 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 150000,00 грн. (том 1 аркуш справи 33).
Умовами та правилами надання банківських послуг встановлено та затверджено порядок розрахунків, зокрема відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. - за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - “період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню”), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує ОСОБА_2 за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує ОСОБА_2 відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права ОСОБА_2 на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під “непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.2.1.4.4. Умов передбачено, що Клієнт сплачує ОСОБА_2 винагороду за використання Ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Втім, при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
ОСОБА_2 має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого “Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (пункт 3.2.1.2.3.4. Умов).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності з нормами статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів не виконав.
21.01.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 50408НАJ5S0CX від 18.01.2016), відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити заборгованість в сумі 216092,70 грн., у тому числі прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 100565,08 грн., прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 39904,91 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 39904,91 грн., заборгованість з пені в сумі 35217,80 грн. (том 1 аркуш справи 36-38).
Проте направлена на адресу відповідача претензія залишена останнім без відповіді та будь-якого реагування.
Як зазначає позивач та підтверджується наявними у справі документальними доказами, у зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач станом на 28.01.2016 має заборгованість - 185332,99 грн., яка складається з: 100565,08 грн. - заборгованість за кредитом; 41581,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 36851,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6335,63 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Вказані обставини змусили позивача звернутись до господарського суду Харківської області із даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу в сумі 185332,99 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи повторно справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне підтримати дану правову позицію суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи господарським судом правильно встановлені обставини, що мають значення для її правильного вирішення, надано вірну юридичну оцінку доводам сторін та правильно вирішено спір відповідно до закону.
При цьому, колегія суддів при наданні правової оцінки розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум заборгованості за кредитом в розмірі 100565,08 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 41581,00 грн., вважає його обґрунтованим. Зазначений розрахунок не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Що стосується нарахованої позивачем та заявленої до стягнення суми пені в розмірі 36851,28 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 6335,63 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт виплачує ОСОБА_2 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_2 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню у розмірі, зазначеному у пункті 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до ОСОБА_2 заяви на приєднання до “Умов та Правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому частиною 1 статті 216, частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно приписів статей 549-552 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом обґрунтовано встановлено, що у порушення зазначених норм чинного законодавства та умов Договору відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, що виявилось у несплаті ним необхідних коштів для погашення заборгованості.
У відповідності до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань” розмір пені, передбачений пунктом 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок заявленої до стягнення пені в сумі 36851,28 грн. перевірено судами першої та апеляційної інстанції та встановлено, що він є вірним, відповідає умовам Договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.
Нарахування комісії передбачено пунктами 3.2.1.4.4 Умов. Сума заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 6335,63 грн. нарахована позивачем за період з 01.05.2015 по 28.01.2016. Розрахунок є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також обґрунтовано були задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Наведені відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги доводи про те, що судом не враховано проведення часткового погашення скаржником кредиту у розмірі 5383,00 грн., і як наслідок, зменшення суми боргу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки всі оплати, котрі були проведені відповідачем, були враховані позивачем при розрахунку заборгованості, якому місцевим господарським судом була надана належна правова оцінка. Предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 185332,99 грн. станом на 28.01.2016. Втім, проведена відповідачем оплата в сумі 5383,00 грн., була правомірно зарахована ОСОБА_2 в рахунок погашення пені, так як згідно пункту 3.2.1.4.10. Умов та правил надання банківських послуг кошти, отримані від Клієнта, а також від уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків ОСОБА_2 згідно з пунктами 3.2.1.2.2.16 та 3.2.1.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу Умов, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, а потім в останню чергу в рахунок погашення кредиту. Отже, доводи відповідача щодо зменшення суми боргу не знайшли свого підтвердження під час розгляду його апеляційної скарги.
Аналіз встановлених колегією суддів апеляційної інстанції по справі обставин свідчить про те, що позивач підтвердив належними та допустимими доказами факт надання відповідачеві кредиту, а відповідно і його розмір та період користування.
Натомість відповідач не представив як суду першої, так і апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували сплату заборгованості, що заявлена до стягнення у даному позові. Доводи позивача, якими обґрунтовано позов, відповідачем не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права, нічим не обґрунтовані, не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його правова позиція не підтверджена належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантеон ЛТД”, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 у справі № 922/391/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Істоміна О.А.