04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" травня 2016 р. Справа№ 910/29932/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Рябухи В.І.
Ропій Л.М.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом: Кравченко Т. В. - представник за довіреністю № 168 від 22.12.2015
від відповідача за первісним позовом: не з'явились
від третьої особи 1: Миронюк О. А. - представник за довіреністю № 225-КМГ-832 від 16.03.2016
від третьої особи 2: Ваховська І. Б. - представник за довіреністю № 062/02/07-4397 від 27.04.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каспій-1»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016
у справі № 910/29932/15 (суддя Спичак О. М.)
за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Приватного підприємства «Каспій-1»
про виселення з орендованого майна
та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Каспій-1»
до Комунального підприємства «Київський метрополітен»
треті особі особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
1. Київська міська рада
2. Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання договору продовженим
Первісний позов заявлено про виселення відповідача з нерухомого майна (ролетної конструкції), загальною площею 1,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Лісова» (перехід).
Зустрічний позов заявлено про визнання укладеного між сторонами договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади місті Києва, яке передається в оренду № 182-У(ор)-11 від 14.10.2011 пролонгованим на той саме термін і на тих саме умовах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016, повний текст якого складений 04.02.2016, у справі № 910/29932/15 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади місті Києва, яке передається в оренду № 182-У(ор)-11 від 14.10.2011 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем за первісним позовом комунальним майном, що є підставою для задоволення позовних вимог за первісним позовом про виселення відповідача за первісним позовом з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що йому належать.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як орендодавцем за спірним правочином було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено свій намір про припинення з орендарем правовідносин, що виникли на підставі договору №182-У(ОР)-11 від 14.10.2011.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до приписів чинного законодавства, після закінчення строку дії договору оренди, переоформлення орендних правовідносин на новий строк повинно було здійснюватись виключно шляхом укладення договору оренди у порядку, передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та з урахуванням Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням № 34/6250 від 22.09.2011 Київської міської ради.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Каспій-1» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі № 910/29932/15 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального справа.
В обґрунтування зазначеної позиції апелянт послався на те, що суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не взяв до уваги те, що відповідно до приписів чинного законодавства права щодо здійснення повноважень орендодавця спірного майна повинні здійснюватись виключно у порядку, встановленому Київською міською радою (Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням № 34/6250 від 22.09.2011 Київської міської ради), згідно з яким апелянт повинен був переукласти спірний договір та змінити орендодавця на Департамент комунальної власності міста Києва, а відтак, позивач може набувати прав орендодавця виключно з дозволу Департаменту комунальної власності міста Києва.
Водночас апелянт зазначив про те, що у вересні 2014 року він звернувся з листом № 111 від 08.09.2014 до Департаменту комунальної власності міста Києва з проханням продовжити договір оренди спірного майна, проте на даний час відмови від вказаної особи він не отримав, з огляду на що спірний договір був продовжений на термін до 10.12.2017.
Також апелянт послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання Департаментом комунальної власності міста Києва, який є безпосереднім орендодавцем за спірним договором, повідомлень про припинення терміну дії спірного договору, а відтак, вказаний договір є продовженим.
Ухвалою від 11.04.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каспій-1» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Відповідач за первісним позовом в жодне судове засідання представників не направив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за первісним позовом за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представники позивача за первісним позовом та третіх осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом та третіх осіб, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
01.06.2011 позивач за первісним позовом як орендодавець (далі Підприємство) та відповідач за первісним позовом як орендар (далі Орендар) уклали договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади місті Києва, яке передається в оренду № 182-У(ор)-11 (далі Договір) (а.с. 18-22), відповідно до умов якого Підприємство на підставі рішення Київради № 517/5329 від 28.12.2010 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (ролетну конструкцію), розміщену за адресою: станція метро «Лісова» (перехід) для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно з п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є ролетна конструкція загальною площею 1,0 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ (ролетних конструкцій), що складає невід'ємну частину Договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства.
14.10.2011 сторонами Договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 28), яким сторони встановили, що Підприємство передало, а Орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором ролетні конструкції, інв.. № 000900, розташовані на станції метро «Лісова», загальною площею 1,0 кв.м.
Згідно з п. 9.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради №517/5329 від 28.12.2010 діє з 14.10.2011 до 12.10.2014 (2 роки 364 дні).
Звертаючись до суду з первісним позовом, Підприємство посилається на закінчення строку дії Договору, вимагаючи зобов'язати Орендаря повернути Підприємству орендоване майно, в той час як Орендар у зустрічному позові, з посиланням на те, що належним орендодавцем спірного майна, яким є третя особа 2, про відмову від Договору Орендарю не повідомлялось, зазначив про те, що Договір, в силу приписів ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» був продовжений на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені Договором, а саме до 10.12.2017.
Отже, для вирішення по суті як первісного, так і зустрічного позовів слід встановити, чи закінчився строку дії Договору або чи є вказаний Договір продовженим.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна»
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Частина 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення жодної із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.
20.10.2014 Підприємство направило на адресу Орендаря повідомлення № 07 від 17.10.2014 (а.с. 29), в якому, з посиланням на те, що строк дії Договору закінчився 12.10.2014, повідомило про відмову від продовження його дії, та просило, у відповідності до п. 4.14, 7.5 Договору, в строк до 11.11.2014 звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі Підприємству, а про дату звільнення повідомити за 5 днів до звільнення.
На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копії фіскального чеку № 6243 від 20.10.2014 та реєстру на відправку кореспонденції (а.с. 29-30). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту повідомлення Орендаря у місячний термін після закінчення строку дії Договору про заперечення щодо продовження строку його дії.
Щодо посилань Орендаря на відсутність у Підприємства прав самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна слід зазначити таке.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Відповідно до рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» № 34/6250 від 22.09.2011 орендодавцями майна територіальної громади міста Києва уповноважено виступати, серед іншого, комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.
Предметом діяльності Підприємства відповідно до п.3.2 його Статуту (а.с. 44-59) є, в тому числі, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.
Рішенням Київської міської ради «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду» № 517/5329 від 28.12.2010 та додатком №1 Підприємству дозволено укласти з відповідачем договір оренди спірного майна, тобто у правовідносинах щодо оренди спірного майна саме Підприємство виступає орендодавцем та, відповідно, має всіх належних такій особі прав, в тому числі і права відмовитись від продовження такого договору.
Слід зазначити і про таке.
Пунктом 5.2 Статуту Підприємства, текст якого міститься на офіційному сайті Підприємства, передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом Договору, закріплене за Підприємством на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту Підприємства предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, саме Підприємство має достатній обсяг повноважень як повідомляти Орендаря про припинення дії Договору, так і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.
Щодо посилань Орендаря на те, що згідно з Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням № 34/6250 від 22.09.2011 Київської міської ради, Орендар повинен був переукласти спірний Договорі та змінити Орендодавця на Департамент комунальної власності міста Києва, і що в матеріалах справи відсутні докази надсилання останнім, який є безпосереднім орендодавцем за спірним Договором, Орендарю повідомлень про припинення терміну дії спірного Договору, в зв'язку з чим Договір є продовженим, слід зазначити, що Орендодавцем за Договором є саме Підприємство, а відтак саме воно і має надсилати відповідне повідомлення.
Крім того, зі змісту п.п. 9.2, 9.3 Договору слідує, що продовження строку дії Договору відбувається виключно на підставі рішення Київради та має бути оформлено у письмовій формі, тобто шляхом підписання відповідної додаткової угоди, проте докази як прийняття Київрадою відповідно рішення, так і укладення сторонами відповідної додаткової угоди в матеріалах справи відсутні, що є додатковою підставою вважати закінченим строк дії Договору.
Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі, в тому числі закінчення строку, на який його було укладено.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання Договору пролонгованим та той саме термін і на тих саме умовах, задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог, залишається без змін.
Щодо первісного позову сліду зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Згідно з ч. 1 п. 4.14 Договору Орендар після припинення дії Договору та у разі відмови у продовженні Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Підприємству.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи припинення Договору, Орендар був зобов'язаний повернути Підприємству об'єкт оренди, проте матеріали справи не містять доказів виконання Орендарем вказаного обов'язку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом про виселення Орендаря з нерухомого майна (ролетної конструкції), загальною площею 1,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Лісова» (перехід) у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства «Каспій-1» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/29932/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне підприємство «Каспій-1».
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каспій-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/29932/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/29932/15 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/29932/15.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді В.І. Рябуха
Л.М. Ропій