донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2016р. справа №908/6331/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
від позивача:не з"явився
від відповідача:ОСОБА_5, представник за дов. №14/1258 від 12.05.2016р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради м.Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від29.02.2016 року
у справі№908/6331/15 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)
за позовомЗапорізької міської ради м.Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м.Запоріжжя
простягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 539 102,90 грн.
29.12.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулась Запорізька міська рада м.Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" м.Запоріжжя про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 539 102,90 грн. (т.1, а.с. 3-8).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2016р. у задоволені позову відмовлено ( т.1 а.с. 124-128).
Судове рішення мотивовано відсутністю підстав, що збитки нанесені територіальній громаді міста з вини відповідача, а також недоведеністю позовних вимог щодо наявності підстав для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Позивач, Запорізька міська рада м.Запоріжжя, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.02.2016р. у справі № 908/6331/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача (т.2, а.с.3-5).
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає про наступне.
Виходячи з приписів ст.2, ч. 3 ст. 10 та ч.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", апелянт вважає, що реконструкція існуючої забудови також є забудовою території, отже, на думку позивача, відповідач є забудовником земельної ділянки у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Апелянт вважає, що у зв"язку із здійсненням відповідачем капітального ремонту ним здійснено забудову території м.Запоріжжя, а здійснення забудови території передбачає участь замовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом перерахування коштів пайової участі до місцевого бюджету.
З огляду на вищенаведене, за висновком апелянта, суд першої інстанції неправомірно визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи.
Також апелянт вважає, що висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи.
Так, апелянт наполягає на тому, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків. Позивач вважає, що відповідач не виконав обов"язок, встановлений законом, щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя шляхом перерахування коштів для створення розвитку зазначеної інфраструктури. Своїми діями відповідач спричинив позивачу збитків у розмірі несплаченої суми коштів пайової участі.
Апелянт доводить про те, що відповідач не поінформував виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок будівельних робіт та не звернувся до Запорізького міського голови щодо укладення договору, отже в діях відповідача вбачається наявність вини у завданні збитків територіальній громаді м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
12.04.2016р. через канцелярію суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від відповідача від 08.04.2016р. № 14/1000, в яких відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/6331/15 від 29.02.2016р. без змін, які судовою колегією розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи ( т.2, а.с.15-20).
22.04.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення на заперечення від позивача, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.26-27).
Склад колегії суддів за наслідками автоматизованого розподілу судової справи було визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Марченко О.А.
У зв"язку з перебуванням судді Марченко О.А. у відпустці згідно розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.
Апелянт у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, Запорізька міська рада є юридичною особою (ідентифікаційний код 04053915), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ (т.1, а.с.12).
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" юридична особа ( ідентифікаційний код 00222226), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ (т.1, а.с.13).
Відповідно до п.6 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011р. № 466 "ОСОБА_3 питання виконання підготовчих і будівельних робіт" ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" була подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Декларацію про початок будівельних робіт на об"єкті будівництва "Реконструкція газоочисного устаткування печі плавки електрокорунду нормального м.Запоріжжя, вул.Димитрова, 44".
Із заперечень на позовну заяву відповідача від 15.01.2016р. № 14/88 вбачається, що на газоочистці був електрофільтр, який застарів і підприємство було змушено його замінити на новий катріджний фільтр, тобто фактично було замінено обладнання (т.1, а.с.36).
24.12.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя” (т.1, а.с.21-24).
Пунктом 3.3 Порядку № 77, затвердженого рішенням №77 (далі - Порядок №77), передбачено, що замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.
Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (далі - Договір про пайову участь) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Позивач вказує, що відповідач не звертався у встановленому законом порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь.
12.08.2014 за № ЗП 143142240211 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку, затвердженого рішенням №77.
На думку позивача, внаслідок невиконання відповідачем встановленого законом обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки в розмірі 539102грн. 90 коп.
Позивач вважає, що обов'язок укласти договір про пайову участь у відповідача виник з 14.05.2013р., тобто з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Позивач вбачає свої збитки у сумі 539 102,90 грн. в тому, що відповідно до приписів ч.7 статті 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції від 05.01.2013), замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт письмово поінформувати виконавчий комітет міської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.
В пункті 2.1 Порядку Запорізькою міською радою закріплено, що договір про пайову участь, укладається з виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
Згідно з пунктом 3.6 Порядку, договір укладається до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Позивач вказує, що відповідач у встановлений 7-денний строк, тобто до 21.05.2013р., не проінформував виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції газоочисного устаткування печі плавки електрокорунду нормального за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова,44.
Позивач вважає, що обов'язок укласти договір про пайову участь у відповідача виник з 14.05.2013р., тобто з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідач не звертався у встановленому законом порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь.
Позивач наполягає на тому, що внаслідок невиконання зобов"язання щодо внесення коштів пайової участі на створення і розвиток інфраструктури міста Запоріжжя територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитків.
З метою досудового врегулювання спору, Запорізька рада звернулась в інтересах територіальної громади м. Запоріжжя до відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі внеску пайової участі, що підтверджено листом від 29.07.2015р. № 01/02-19/02449 (т.1, а.с.25-28).
Відповідач листом від 13.08.2015р. № 14/2127 відмовився від сплати збитків, зазначивши, що реконструкція існуючого обладнання не входить до пайової участі у розвитку інфраструктури м.Запоріжжя, а також, що газоочисне устаткування печі плавки електрокорунду нормального відноситься до об"єктів інженерної інфраструктури, у разі будівництва якої замовники не залучаються до сплати пайової участі у розвитку інфраструктури м.Запоріжжя (т.1, а.с.30).
За цих обставин, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах №3-56гс11 від 20.06.201рр., №3-59гс11 від 04.07.2011р., №3-64гс11 від 04.07.2011р. за змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 ЦК для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв"язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач вбачає свої збитки у сумі 539 102,90 грн. у вигляді упущеної вигоди в тому, що, відповідно до приписів ч.7 статті 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції від 05.01.2013), замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт письмово поінформувати виконавчий комітет міської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.
В пункті 2.1 Порядку, затвердженого рішенням№77, Запорізькою міською радою закріплено, що договір про пайову участь, укладається з виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
Згідно з пунктом 3.6 зазначеного Порядку, договір укладається до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Позивач вказує, що відповідач у встановлений 7-денний строк, тобто до 21.05.2013р., не проінформував виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції газоочисного устаткування печі плавки електрокорунду нормального за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова,44. Обов'язок укласти договір про пайову участь у відповідача виник з 14.05.2013р., тобто з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя.
Відповідач не звертався у встановленому законом порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції правильно виходив із того, що договір на пайову участь до прийняття об"єкта в експлуатацію між сторонами не укладався, а тому право позивача на отримання грошових коштів у вигляді пайової участі у розвитку інфраструктури міста не порушено, оскільки укладання такого договору є обов"язковим на етапі до прийняття об"єкта в експлуатацію.
Стаття 29 Закону України “Про планування і забудову територій” не містить будь - якого обов'язку для відповідача, якимось чином письмово інформувати виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок будівельних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 7 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 30 вересня 2009 року (що діяв на момент отримання Дозволу №781-10 від 29 грудня 2010 року), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, одночасно з наданням дозволу на виконання будівельних робіт або відмовою у його наданні, письмово інформує про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що збитки нанесені територіальній громаді міста Запоріжжя з вини відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним.
Позивач, в обґрунтування розрахунку суми збитків, посилається на Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затверджений рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р.
Разом з тим, Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, що затверджений рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р., не надано роз'яснень щодо збитків внаслідок не сплати замовниками суми пайової участі, не встановлений порядок стягнення збитків, а тільки пунктом 7.1. передбачено право звернення до суду в разі виникнення спорів, пов'язаних з пайовою участю у розвитку інфраструктури міста.
Судом встановлено, що договір пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію між сторонами не укладався, позивач не звернувся до суду з позовом про спонукання відповідача укласти відповідний договір, отже, у встановленому законом порядку не встановлені розмір та строк сплати пайової участі.
З правового висновку Верховного Суду України по справі №5023/4983/12 від 09.12.2014р. вбачається, що згідно зі статтею 22 ЦК України та статтею 224 ГК України покладання на особу обов"язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.
Таким чином, висновок суду про те, що позивачем не надано обґрунтування заявленого розміру збитків та визначення правового походження зазначених збитків, складу збитків та інших умов, передбачених главою 25 Господарського кодексу України, зокрема ч. 2 ст. 224, ст. 225 зазначеного Кодексу, є правильним та таким, що відповідає обставинам справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Запорізька міська рада посилається на положення ст. 623 Цивільного кодексу України.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як вже зазначалось, цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (їх розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіювачем шкоди. У свою чергу, відповідач повинен довести , що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.
Колегія суддів вважає, що ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду позивачем не надано доказів та не доведено того, що відповідач порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності; що одержання доходів безпосередньо від господарської діяльності та у визначеному позивачем розмірі було заплановане в бюджеті міста Запоріжжя на відповідні роки; що він міг і повинен був отримати визначені доходи від відповідача в розмірі 539 102 грн., і тільки дії (бездіяльність) відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток.
За своїм змістом поняття інфраструктури включає до себе сукупність споруд, будівель, систем і, служб, необхідних для функціонування і забезпечення умов життєдіяльності суспільства; положення законодавства, на які посилається позивач, вказують на необхідність участі замовника об'єкта будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту, його інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Однією зі складових місцевого бюджету є бюджет розвитку, надходження якого, згідно з пунктом 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
В той же час, відповідно до змісту частини 2 статті 76 Бюджетного кодексу України, рішенням про місцевий бюджет визначаються, зокрема: загальна сума доходів видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення).
Таким чином, вихідним при визначенні неодержаного доходу (втраченої вигоди) міського бюджету міста Запоріжжя є планування таких доходів і відповідне їх відображення в рішеннях про місцевий бюджет.
Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність запланованих у бюджеті м. Запоріжжя надходжень спеціального бюджету міста Запоріжжя та витрат на розвиток інфраструктури населеного пункту, його інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у зв'язку зі здійсненою відповідачем реконструкцією, жодним чином не обґрунтував у позові, в чому полягає необхідність надходжень та витрат на розвиток міської інфраструктури у зв'язку зі здійсненою відповідачем реконструкцією, не надав належного розрахунку, яким планувалось отримання Запорізькою міською радою таких надходжень, у тому числі від відповідача грошових коштів, у розмірі 539 102грн. 90 коп. для створення і розвитку інфраструктури міста.
Крім того, посилання позивача у позовній заяві на порушення відповідачем статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки право оферти мав як відповідач, так і позивач, але договір пайової участі так і не був укладений.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про отримання збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) у конкретному розмірі є необґрунтованими.
Відповідно до п.п. 4, 13 ст. 1 Закону України “Про планування містобудівної діяльності” замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.
Частиною 1 ст. 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Відповідно до приписів ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 8 ст. 37 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, замовник зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини 5 цієї статті письмово проінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок
Факту спорудження/розміщення нового або виходу за межі існуючого фундаменту об'єкту Державною архітектурно-будівельною інспекцією Запорізькій області під час реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації не виявлено, земельної ділянки для будівництва об'єкт реконструкції не потребував (п. 11-1 Декларації).
Враховуючи системний аналіз вказаних норм, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що дія Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” не поширюється в даному випадку на відповідача, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював лише реконструкцію всередині існуючої будівлі без виходу за межі існуючого фундаменту та без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайовий внесок.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення немає, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 85 ГПК України повне рішення повинно бути складено у строк не більше п"яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення. Як вбачається, оскаржуване судове рішення було прийнято 29.02.2016р., а повний текст складено та підписано 09.03.2016р., що не відповідає приписам ст. 85 ГПК України, проте дане порушення норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.02.2016р. у справі №908/6331/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.02.2016р. у справі №908/6331/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
ОСОБА_3
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.