донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2016 справа №905/2214/14-908/5734/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю
від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м. Горлівка, Донецька область
на рішення господарського судуДонецької області
від11.04.2016 року
по справі№ 905/2214/14-908/5434/14 (суддя: Паляниця Ю.О.)
за позовомДочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача:Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м. Горлівка, Донецька область
про за зустрічним позовом до про стягнення суми Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м. Горлівка, Донецька область Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ визнання припиненими зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх виконання
26.03.2014 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” 972' 925,89 грн., інфляційних збитків та 2' 522' 272,95 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 року (далі -«Договір»).
З 07.07.2014 року роботу господарського суду Донецької області було припинено у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, які відбувались в районі розташування суду, про що було розміщено повідомлення на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні”.
Розпорядженням № 28-р від 02.09.2014 року голови Вищого господарського суду України “Про зміну територіальної підсудності господарських справ” визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
12.12.2014 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою № 31/15-8727 від 02.12.2014 року про прийняття до розгляду справи № 905/2214/14.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 року заяву Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” № 31/15-8727 від 02.12.2014 року задоволено, справу №905/5734/14 прийнято до провадження, присвоєно справі № 905/2214/14-908/5734/14.
03.02.2015 року до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” про визнання припиненими зобов'язань з 14.04.2014 року у зв'язку з неможливістю їх виконання за договором №06/09-2052 від 23.12.2009 року на поставку природного газу, що укладений між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Публічним акціонерним товариством “Концерн Стирол”.
06.07.2015 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою № 31/13-2397 від 01.07.2015 року про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої заявила вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 43' 706' 824,55 грн., 3% річних - 5' 357' 528,67 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року, у справі № 905/2214/14-908/5734/14 первісний позов (з урахуванням змісту заяви № 31/13-2397 від 01.07.2015 року про збільшення позовних вимог) Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 5' 357' 528,67 грн. 3% річних, 43' 706' 824,55 грн. втрат від інфляції, 73'080 грн. судового збору.
Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2016р. зазначені судові акти первісного позову - скасовані. Справа в цій частині направлена на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. В частині вимог за зустрічним позовом рішення місцевого господарського суду та Постанова суда апеляційної інстанції залишені без змін.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2016 року у справі № 905/2214/14-908/5434/14 позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м. Горлівка, Донецька область (ЄДРПОУ 05761614) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ (ЄДРПОУ 31301827) суму інфляційних витрат в розмірі 43' 706' 824,55 грн., 3% річних в розмірі 5' 357' 528,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 73'080 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2016 року у справі № 905/2214/14-908/5434/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що 16.09.2015 року між сторонами була укладена мирова угода, відповідно до умов якої, сума основного боргу та судові витрати (факт наявності яких, встановлено за результатами судового розгляду справи № 25/7), будуть сплачуватися відповідачем рівними частинами впродовж 24 місяців після набрання чинності нормативно-правового акту, який буде засвідчувати завершення антитерористичної операції. Однак, зазначене, не було взято судом до уваги, що призвело до неправомірного стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та 3% річних, оскільки, нарахування останніх здійснюється саме на суму основної заборгованості, яку відповідач не в змозі повернути не через своє бажання, а через форс-мажорні обставини, що підтверджує Сертифікат ТПП № 4969 від 02.09.2015 року.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
24.05.2016 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2016 року у справі № 905/2214/14-908/5434/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, в судовому засіданні просив спірне рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” у повному обсязі.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23.12.2009 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі -“Постачальник”) та Публічним акціонерним товариством “Концерн Стирол” (далі - “Покупець”) укладено договір № 06/09-2052 поставки природного газу з додатками та додатковими угодами, за змістом якого постачальник зобов?язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в узгодженому сторонами обсязі.
Пунктами.4.2, 4.4 договору № 06/09-2052 від 23.12.2009 року встановлено, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
Згідно п.6.1 вказаного договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Відповідно до п.11.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №6/1 від 20.07.2010р.) договір №06/09-2052 від 23.12.2009р. набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін, діє в частині поставки газу до 31.12.2010р. включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що протягом січня - грудня 2010 року позивач передав відповідачу природний газ за актами від 31.01.2010 року за січень 2010 року, від 28.02.2010 року за лютий 2010 року, від 31.03.2010 року за березень 2010 року, від 30.06.2010 року за червень 2010 року, від 31.07.2010 року за липень 2010 року, від 31.08.2010 року за серпень 2010 року, від 30.09.2010 року за вересень 2010 року, від 31.10.2010 року за жовтень 2010 року, від 30.11.2010 року за листопад 2010 року, від 06.12.2010 року за травень та квітень 2010 року, від 31.12.2010 року за грудень 2010 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідну оплату має бути здійснено боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Крім того, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Поставка газу без попередньої оплати є правом позивача і не свідчить про вчинення конклюдентних дій, які нібито призвели до фактичної зміни умов договору щодо порядку розрахунків за договором, та не звільняє від обов'язку оплатити отриманий газ (ст. ст. 538, 692, 693 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи відповідачем надано Сертифікат № 4977 (вих. №2853/05.0-4 від 02.09.2015р.) Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з якого слідує, що датою настання періоду дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 15.04.2014 року, дату закінчення терміну дії яких на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.
Надані позивачем розрахунки річних за період з 08.02.2013 року по 01.07.2015 року та інфляційних за період з січня 2013 року по травень 2015 року, здійснені до моменту виникнення форс-мажорних обставин, щодо яких зазначено у сертифікаті Торгово-промислової палати № 4977 (вих. №2853/05.0-4 від 02.09.2015р.).
З матеріалів справи також вбачається, що 16.09.2015 року сторони уклали мирову угоду (у справі № 25/7) (далі - “Мирова угода”), відповідно до умов якої сума основного боргу та судові витрати будуть сплачуватися відповідачем рівними частинами впродовж 24 місяців після набрання чинності нормативно-правового акту, який буде засвідчувати завершення антитерористичної операції.
Зазначену мирову угоду затверджено Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 року по справі № 25/7.
Будь-яких змін до умов договору щодо порядку та строків погашення боргу сторони не узгоджували.
Як свідчать матеріали справи, в період з січня 2013 року по липень 2015 року сума боргу відповідача за договором № 06/09-2052 від 23.12.2009 року була незмінною та становила 74' 840' 452,99 грн.
Період прострочення вказаного грошового зобов'язання в межах даної справи, за який стягуються інфляційні, становить січень 2013 - травень 2015 року, 3 % річних становить з 08.02.2013 року по 01.07.2015 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на зазначене, враховуючи, що у період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат, форс-мажорних обставин, відповідно до сертифікату Торгово-промислової палати № 4977 (вих. №2853/05.0-4 від 02.09.2015р.), ще не існувало, відтак, судом першої інстанції правомірно не було застосовано до даних правовідносин ст. 617 ЦК України.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 3 % річних за період з 08.02.2013 року по 01.07.2015 року в розмірі 5' 357' 528,67 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2013 року по травень 2015 року в розмірі 43' 706' 824,55 грн.
Перевіривши розрахунки інфляційних та річних, судова колегія дійшла висновку про те, що розрахунок інфляційних витрат - 43' 706' 824,55 грн. та 3% річних - 5' 357' 528,67 грн. - є арифметично вірним. Відтак, зазначена сума з урахуванням вищевикладеного - була обґрунтовано стягнута з Відповідача на користь Позивача місцевим господарським судом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м. Горлівка, Донецька область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2016 року у справі №905/2214/14-908/5434/14 - залишити без змін.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Надруковано примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - до справи;
1 - ГСДО;
1 - ДАГС.