донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2016 справа №908/471/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) - від відповідача - ОСОБА_5; ОСОБА_6
розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Метро», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від04.04.2016р. (повний текст складено та підписано 07.04.2016р.)
у справі№ 908/471/16 (суддя Мойсеєнко Т.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метро», м.Запоріжжя
до Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області, смт. Малокатеринівка
провизнання договору оренди земельної ділянки від 25.10.2007р. розірваним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області, смт. Малокатеринівка про визнання договору оренди земельної ділянки від 25.10.2007 р. розірваним.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2016р. у справі №908/471/16 у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що Закон України «Про оренду землі» не передбачає такої самостійної підстави для припинення договору оренди землі як добровільна відмова орендаря від земельної ділянки, а положення ст. 141 Земельного кодексу України визначають загальні підстави припинення права користування земельною ділянкою та стосуються інших видів прав користування земельною ділянкою, а саме: права постійного користування земельною ділянкою, та не регулюють відносини оренди землі, які є договірними, оскільки право оренди землі виникає на підставі договору. Суд в рішенні зазначив, що право оренди припиняється з припиненням дії договору оренди, зокрема закінченням дії договору чи його розірванням за згодою сторін або судом за ініціативи однієї із сторін з підстав, передбачених законом.
Суд дійшов висновку, що правові підстави для розірвання договору, зокрема згідно зі ст. 652 ЦК України, відсутні і крім того, позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним не відповідає зазначеним в ст. 152 ЗК України та ст. 20 ЦК України способам захисту порушеного права.
Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро», м. Запоріжжя звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, в якому вийти за межі позовних вимог та розірвати договір оренди земельної ділянки від 25.10.2007 р. між Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро».
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Апелянт зазначає, що договір оренди земельної ділянки може бути достроково розірвано або за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди про його припинення або за рішенням суду.
За твердженням позивача, п. «а» ч. 1 ст. 141 ЗК України розповсюджує свою дію і на правовідносини оренди земельної ділянки, тому дана правова норма може бути підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди земельної ділянки на підставі відповідного рішення суду у випадку відсутності взаємної згоди сторін Договору. Сторони не дійшли взаємної згоди щодо його припинення, тому відповідно до п. 36 цього Договору , він, на думку апелянта, припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, з підстав визначених законом.
Крім того, апелянт зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання ним неналежного способу захисту свого порушеного права, але просить суд апеляційної інстанції вийти за межі позовних вимог та розірвати договір оренди земельної ділянки від 25.10.2007 р. між Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «Метро».
Для розгляду апеляційної скарги була сформована колегія суддів у складі: головуючий - суддя Ушенко Л.В., суддя Агапов О.Л. та суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2016 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.05.2016 р. о 10 год. 30 хв.
12.05.2016 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2016 р. у цій справ залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також 17.05.2016 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, в задоволенні якого ухвалою суду від 18.05.2016 р. було відмовлено через відсутність відповідних технічних засобів в суді.
Розпорядженням керівника апарату суду № 467 від 23.05.2016 р. у зв'язку із неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_7 через перебування у відпустці на дату слухання справи 24.05.2016 р. призначено автоматизовану зміну складу колегії суддів.
Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів у справі від 23.05.2016 р. сформовано колегію суддів з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро», м. Запоріжжя у справі № 908/471/16 та визначено у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Ушенко Л.В., судді Агапов О.Л. та Сгара Е.В.
В судовому засіданні 24.05.2016 р. представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Метро (орендар) 25.10.2007р. укладено договір оренди земельної ділянки, який нотаріально посвідчено і 02.11.2007р. зареєстровано у книзі записів держаної реєстрації договорів оренди землі за №040726000001.
За умовами п. 1 договору орендодавець на підставі рішення №2 дев'ятої сесії п'ятого скликання Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 10.10.2007 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови Малокатеринівської селищної ради.
Відповідно до пунктів 2-4, 6 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 25,3400 га, у тому числі 25,3400 га забудовані землі. Кадастровий номер земельної ділянки: 2322155900:03:001:0172.
Відповідно до п. 7 договору даний договір укладено на 49 років і діє до 25.10.2056 р.
Згідно до п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 121 100,87 грн. за рік, що складає 1% від грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 19 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, який підписується сторонами.
Договором в п. 35 передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, визначеному законом.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 36 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
25.10.2007 р. сторонами були підписані акт встановлення та передачі земельної ділянки в натурі, а також акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду.
Додатковою угодою від 04.08.2008 р. сторони виклали пункт 34 договору в наступній редакції: зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та не потребує нотаріального посвідчення.
12.08.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 1, якою доповнили пункт 20 договору наступним змістом: «За згодою сторін орендар має право повертати орендодавцеві об'єкт оренди - земельну ділянку частинами. Повернення частин земельної ділянки відбувається на підставі додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору. Частини земельної ділянки, що повертаються, відображаються в ситуаційній схемі та кадастровому плані земельної ділянки, які є невід'ємними частинами відповідних додаткових угод. Повернення частини земельної ділянки оформлюється двостороннім актом прийому-передачі об'єкта (земельної ділянки) та встановлення меж земельної ділянки в натурі за договором оренди від 25.10.2007 р. та відповідної додаткової угоди. У разі повернення частини земельної ділянки орендна плата за цим договором може бути знижена пропорційно зміні площі об'єкта оренди. У цьому випадку за згодою сторін орендар сплачує орендну плату в меншому розмірі, починаючи з першого січня року, наступного за роком підписання угоди про повернення частини земельної ділянки та зниження орендної плати.
Орендар повертає, а орендодавець приймає частину земельної ділянки площею 1,965 га, відповідно до ситуаційної схеми та кадастрового плану земельної ділянки, які є невід'ємними частинами цієї додаткової угоди.
Розмір орендної плати за об'єкт оренди по договору з урахуванням поверненої згідно з п. 3 даної угоди частини земельної ділянки становить 111 710,06 грн. за рік».
Додатковою угодою № 3 від 25.12.2011 р. сторони узгодили, що орендар повертає, а орендодавець приймає частину земельної ділянки площею 7,1703 га, відповідно до ситуаційної схеми та кадастрового плану земельної ділянки, які є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
Розмір орендної плати за об'єкт оренди по договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.08.2008 р. та додаткової угоди № 2 від 29.10.2009 р. та повернення згідно з п. 1 даної угоди частини земельної ділянки, за земельну ділянку площею 14,7511 га, станом на 25.12.2011 р. становить 70 495,10 грн.
На підставі цієї додаткової угоди сторони підписали акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 25.12.2011 р.
Додатковою угодою № 4 від 19.03.2012 р. сторони погодили, що орендар повертає, а орендодавець приймає частину земельної ділянки площею 10,7149 га відповідно до ситуаційної схеми та кадастрового плану земельної ділянки, які є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди. Розмір орендної плати за об'єкт оренди по договору від 25.10.2007 р. з урахуванням додаткових угод 31 від 12.08.2008 р., № 2 від 29.10.2009 р., № 3 від 25.12.2011 р. та поверненої згідно п. 1 даної угоди частини земельної ділянки, за земельну ділянку площею 4,0362 га станом на 19.03.2012 р. становить 19 288,89 грн. за рік.
19.03.2012 р. сторони підписали акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.
21.01.2016р. Малокатеринівська селищна рада Запорізького району Запорізької області прийняла рішення № 1 «Про встановлення ставок орендної плати за використання земель в межах населеного пункту на 2016 рік», яким встановлено ставки орендної плати за землю згідно з додатком № 1.
Позивач 28.01.2016 р. звернувся до голови Малокатеринівської селищної ради з листом від 26.01.2016 р. № 26/1-юр про відмову від права користування земельною ділянкою та запропонував вважати договір оренди землі розірваним і надіслав для підписання відповідну додаткову угоду.
Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області на підставі рішення № 1 від 21.01.2016 р. було направлено позивачу лист від 04.02.2016 р. №52/01-32 з пропозицією підписання додаткової угоди №5 від 02.02.2016 р. до договору оренди землі, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. Вказаний лист з проектом додаткової угоди отримані позивачем 11.02.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
До матеріалів справи не надано доказів підписання позивачем зазначеної додаткової угоди.
Крім того, Малокатеринівська селищна рада також не погодилася на розірвання договору оренди землі у зв'язку з добровільною відмовою позивача від права користування земельною ділянкою.
Оскільки сторони договору не досягли згоди щодо припинення договору оренди землі, товариство з обмеженою відповідальністю «Метро» звернулося з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2007 р. розірваним з 01.01.2016 р.
Правовідносини сторін за спірним договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», а також Земельним кодексом України та загальними нормами Цивільного кодексу України щодо підстав дострокового розірвання договору.
Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За умовами ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктами 35, 36 договору не передбачено в якості підстави припинення договору оренди землі у разі добровільної відмови орендаря від договору.
Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За приписом частини 2 цієї статті якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач, звертаючись до суду просить визнати розірваним договір оренди землі на підставі його добровільної відмови від права користування земельною ділянкою на умовах оренди, спричиненої рішенням відповідача про збільшення розміру орендної плати, що призводить до істотної зміни обставин, при яких укладався даний договір.
Зміна розміру орендної плати за договором у зв'язку із приведенням його умов у відповідність до вимог законодавства шляхом визначення іншого, більшого, розміру орендної плати за землю, не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки можливість настання таких обставин була безпосередньо обумовлена сторонами в договорі від 25.10.2007 р.
Крім того, підставою для визнання договору розірваним позивачем визначена саме добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п. «а» ст. 141 ЗК України), яка спричинена прийняттям відповідачем рішення про зміну орендної плати, що на його думку може призвести до зміни істотних обставин, якими сторони користувалися при укладенні договору оренди, а не саму істотну зміну обставин в розумінні ч. 2 ст. 652 ЦК України як підставу для розірвання договору.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 31 та 32 Закону України «Про оренду землі» визначений перелік підстав припинення договору оренди землі, який не є вичерпним. Зокрема, ст. 141 ЗК України передбачені підстави для припинення права користування земельною ділянкою, серед яких в п. «а» в якості підстави визначена добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.ст. 92, 93 ЗК України користування земельною ділянкою здійснюється на праві постійного користування та на праві оренди земельної ділянки (тимчасове (строкове) користування земельною ділянкою).
Таким чином, визначені в ст. 141 ЗК України підстави припинення права користування земельною ділянкою є загальними, однак порядок припинення такого права в залежності від підстави припинення є різним - добровільним або примусовим (ст. 142-151 ЗК України). Разом з тим, порядок припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди у зв'язку з добровільною відмовою від такого права не передбачено в ЗК України і не може бути тотожним порядку, передбаченому ст. 142 ЗК України для припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що взаємовідносини сторін, пов'язані з припиненням договору оренди землі, повинні регулюватися спеціальним законом, а саме Законом України «Про оренду землі», умовами договору та ЦК України.
Фактично добровільна відмова від права користування земельною ділянкою не умовах оренди можлива за умови наявності чинного договору оренди, а отже звернення орендаря до орендодавця (власника земельної ділянки) про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із добровільною відмовою від договору є фактично зверненням про дострокове припинення ним відносин оренди землі. В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.
Фактично позивачем заявлені вимоги про визнання договору оренди землі розірваним з 01.01.2016 р.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем невірно був обраний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки в даному випадку позивач просить встановити юридичний факт розірвання договору оренди землі як такий, що вже відбувся.
Суд правомірно зазначив, що факт, що має юридичне значення, може встановлюватися судом при розгляді між сторонами спору про цивільне право і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відмова відповідача в достроковому припинення договору оренду землі на підставі добровільної відмови позивача від користування земельною ділянкою на умовах оренди може бути оспорена ним до суду у спосіб, який направлений на реальний захист порушеного права з урахуванням характеру порушення, суті правовідносин.
Ст. 36 Закону України «Про оренду землі» передбачає такий спосіб захисту порушених прав орендаря як розірвання договору оренди землі судом за ініціативи орендаря з підстав, визначених законом або договором, тому при виникненні спору щодо дострокового припинення права користування землею на умовах оренди, орендар може вирішити спір шляхом пред'явлення позову про розірвання договору оренди землі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
Позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції заява про зміну предмету позову не заявлялася, тому місцевий господарський суд розглянув заявлені в позові вимоги і дійшов вірного висновку про їх безпідставність і невідповідність обраного способу захисту і відмовив в його задоволенні. При цьому позивач в апеляційній скарзі не оспорює правильність висновків суду щодо невірно обраного позивачем способу захисту, але просить апеляційну інстанцію вийти за межі заявлених ним вимог і розірвати договір оренди.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Разом з тим правила, які встановлені для розгляду справ у суді першої інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин клопотання скаржника про вихід за межі позовних вимог і розірвання договору оренди задоволенню не підлягає.
З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи і не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з мотивів, викладених в постанові.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2016 р. у справі №908/471/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.
Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро» на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2016р. у справі № 908/471/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2016р. у справі №908/471/16 залишити без змін.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий Л.В. Ушенко
Судді О.Л. Агапов
ОСОБА_3
Надруковано 5 прим.:
1.позивачу;
1.відповідачу;
1.ГСЗО;
1.у справу;
1.ДАГС
.