25.05.2016 року Справа № 904/1224/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача
суддів: Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.
при секретарі судового засідання Однорог О.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1101/16-1 від 11.01.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 31.12.2014 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дніпро", с. Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. у справі № 904/1224/13-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек",
м. Дніпропетровськ
до Фермерського господарства "Дніпро",
с. Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області
про стягнення 741 488,47 грн
Справа розглядалась судами неодноразово.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" - 527 908 грн 32 коп комісії за користування предметом лізингу, 791,77 грн пені за прострочення оплати лізингових платежів, 4 534,80 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено з огляду на безпідставність.
Не погодившись з даним рішенням, Фермерське господарство "Дніпро" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків господарського суду обставинам справи. Зауважив, що судом не з'ясовані обставини технічної несправності комбайна; висновки суду про обґрунтованість вимог про стягнення комісії за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року не відповідають обставинам справи; не прийняті до уваги доводи та докази Відповідача, викладені у відзиві від 26.12.2015р. Зазначив, що укладення Відповідачем угод на використання та фактичну експлуатацію комбайна не вказує на те, що Відповідач міг правомірно його використовувати, оскільки з 21.06.2012р. по 07.11.2012р. комбайн зареєстрований не був; в період з 25.10.2012р. по 15.02.2013р. проводився технічний ремонт комбайну та він не експлуатувався, Позивач не виконував належним чином свої обов'язки щодо ремонту. Вважає, що у Відповідача не було зобов'язань сплачувати Позивачу лізингові платежі, оскільки комбайн не міг бути використаний за призначенням з моменту передачі Відповідачу до повернення Позивачу. Просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В.,Герасименко І.М.
04.04.2016р. у зв'язку із відпусткою судді Герасименко І.М. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого визначено для розгляду колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2016р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.
В судовому засіданні 25.05.2016р. представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив з огляду на її безпідставність. Зазначив, що посилання Відповідача на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, є не обґрунтованими. Зобов'язання Відповідача сплатити всі несплачені платежі, передбачені договором, до дати вилучення предмету лізингу у разі відмови Позивача від договору передбачено п. 6.1.1 договору, тому судом вірно зроблений висновок, що зобов'язання Відповідача зі сплати комісії та штрафних санкцій припиняються 04.03.2013р. - датою вилучення предмету лізингу. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.
При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 13.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" як лізингодавцем (надалі - Позивач) та Фермерським господарством "Дніпро" як лізингоодержувачем (надалі - Відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 66АФ-12 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1 якого Позивач передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а Відповідач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору; найменування, марки, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені у додатку №1 "Специфікація".
Відповідно до п. 4.2. Договору передача лізінгодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.
14.09.2012р. на виконання умов Договору сторонами був підписаний акт приймання-передачі про передачу Відповідачу предмету лізингу (комбайн John Deere S660 №1HOS660SCCO745744, жниварка John Deere 625F №1H00625FKС0745369, візок Zurn SWW500 №15517).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що всі платежі за договором Відповідач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, вказаний у Договорі.
У відповідності з п. 3.2 Договору авансовий платіж Відповідача в рахунок оплати майна складає 20% від ціни Договору та складає 69000,00 доларів США та підлягає сплаті у термін до 14.09.2012р включно. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної у графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Відповідачем чергового лізингового платежу, зазначеного у графіку (п. 3.3 Договору).
Відповідно до пункту 3.3.1 Договору у випадку, якщо Відповідач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату такого платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.
У зв'язку із тим, що оплату лізингових платежів Відповідач не здійснив, Позивач звернувся 08.02.2013р. із даним позовом та, з врахуванням заяви про уточнення вимог від 25.02.2015р., просив стягнути з Відповідача суми комісії за користування предметом лізингу по строку платежу: 20.10.2012р. - 5782,77 доларів США, 20.11.2012р. - 3843,21 доларів США, 20.12.2012р. - 3918,72 доларів США, 20.01.2013р. - 3618,72 доларів США, 20.02.2013р. - 3187,71 доларів США, а всього 20351,13 доларів США, що за курсом долару до гривні за даними «УкрДілінг» на 24.02.2015р. (33,5 грн/долар США) складають 681 762,86 грн, а також штраф за прострочення оплати цих платежів - 59 725,61 грн.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.
За приписами пункту 9.2.1 Договору, якщо Відповідач не сплатив лізинговий платіж та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку, встановленого в цьому договорі, на підставі письмового повідомлення Позивача договір може бути розірваний в однобічному порядку. В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору.
У зв'язку з простроченням оплати платежів, Позивач надіслав Відповідачу повідомлення про розірвання договору, яке було отримано останнім 27.11.2012 (повідомлення про вручення поштового відправлення), що не заперечується сторонами. З огляду на положення пункту 9.2.1 Договору, договір фінансового лізингу є розірваним з 27.11.2012р.
Згідно з актом державного виконавця предмет лізингу був вилучений у відповідача 04.03.2013р.
Таким чином, домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування за цей період заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.
Зазначений висновок був викладений Вищим господарським судом України у даній справі (постанова від 08.12.2015р., а.с.167-170, том 3), на підставі чого скасовані постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015р., справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
В мотивувальній частині постанови Вищим господарським судом України зазначено, що при новому розгляді справи судам необхідно дослідити умови договору в частині моменту припинення зобов'язань лізингоодержувача по сплаті комісії за користування та штрафних санкцій (п. 9.5 договору), встановити дійсний період, за який нараховані за договором лізингу комісія та штрафні санкції можуть бути стягнуті, перевірити правильність розрахунків за визначений період.
Проте, судом першої інстанції вказівки Вищого господарського суду України враховані не були та стягнено заборгованість до моменту вилучення у відповідача предмету лізингу, в той час як п. 9.5. договору, що відповідає положенням статті 653 Цивільного кодексу України, передбачає, що припинення дії договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором, що мали місце під час його дії.
Як встановлено вище судом дія договору припинилася 27.11.2012р.
Посилання суду першої інстанції на п. 6.1.1 Договору лізингу, як на підставу стягнення лізингових платежів по день вилучення майна, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вказаний пункт договору не встановлює нарахування лізингових платежів після розірвання договору, а передбачає лише обов'язкову сплату платежів, що не були оплачені до моменту розірвання договору.
Правові наслідки неповернення майна після припинення дії договору визначені ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України та полягають в нарахуванні неустойки, а не стягнення лізингових платежів (плати за найм майна).
Відповідно до графіку платежів (додаток №2 до договору) відповідач повинен сплатити комісію за користування предметом лізингу станом на 20.10.2012р. в еквіваленті 5 782,77 доларів США, що за курсом долару США до гривні на 12.03.2015р. (25,94 грн за долар США) складає 150 005,05 грн та станом на 20.11.2012р. - в еквіваленті 3 843,21 доларів США, що становить 99 692,87 грн, всього 249 697,92 грн.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач невірно визначив курс долара США на 24.02.2015р., в той час як звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог 13.03.2015р., коли курс валюти зменшився.
За таких обставин вимоги про стягнення комісії підлягають задоволенню частково в сумі 249 697,92 грн. В решті вимог в цій частині слід відмовити в зв'язку з нарахуванням комісії (лізингових платежів) за період після припинення дії договору та невірним розрахунком.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 8.1 Договору сторони встановили, що у випадках порушення лізингоодержувачем строку оплати будь-якого лізингового платежу, встановленого в графіку, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингових платежів. Кожним випадком порушення строків оплати є, зокрема, кожен день прострочення оплати лізингового платежу.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою вказаний штраф є пенею за порушення грошового зобов'язання, та застосував обмеження її розміру, визначене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, та визначив, що сума пені за прострочення лізингових платежів станом на 20.10.2012р. та 20.11.2012р. буде становити 791,77 грн.
В решті вимоги позивача про стягнення штрафу задоволенню не підлягають, оскільки останнім при розрахунку не враховано обмеження розміру пені, встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та нарахував штраф на суми платежів після розірвання договору.
Доводи апелянта про несправність комбайну, відсутність його реєстрації в державних органах та у зв'язку з цим відсутність у нього обов'язку здійснювати платежі за користування майном апеляційним судом відхиляються, виходячи з наступного.
В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/655/13-г, яке набрало законної сили, було встановлено, що ФГ "Дніпро", як лізингоодержувач з правами наймача, передбаченими статтею 800 Цивільного кодексу України (правом самостійного здійснення використання транспортного засобу у своїй діяльності та на укладання договорів, відповідно до призначення транспортного засобу), використовував спірне майно за призначенням, уклавши договори на виконання сільськогосподарських робіт (послуг) з ТОВ "ОСОБА_3 Трейд" та ТОВ агрофірмою "Колос". Згідно виписок з телематичної навігаційної системи JDLinkTM комбайн працював з 01.10. до 16.10.2012р., з 20.10. до 28.10.2012р., з 13.11. до 14.11.2012р., з 19.11. до 21.11.2012р.
Відповідно до висновку №3157/13-54 від 27.12.2013р. судової товарознавчої експертизи, проведеної у справі №904/655/13-г, на момент проведення зовнішнього огляду та випробувальних пусків комбайну John Deere S660, 2012 р.в., останній є працездатним, технічно справним, може використовуватися за своїм цільовим призначенням за умови дотримання правил його належної експлуатації; за результатами проведеного огляду зазначеного комбайну недоліків, які мають ознаки істотних, в т.ч. і таких, що не можуть бути усунуті, не виявлено; кривизну та відхилення від траєкторії обертання шківів прийомного приводу бітера (в обох станах: з наявністю встановлених працівниками сервісної служби відповідача проставочних шайб та без них) не виявлено; виявлене відносне зміщення вертикальних площин обертання ведучого та веденого шківів прийомного бітера не має ознак істотного недоліку та не впливає на виконання досліджуваним комбайном своїх функцій, а саме: збирання зернових культур.
З викладеного вбачається, що відповідач мав намір використовувати та частково використовував комбайн за його цільовим призначенням, тому відсутні підстави, визначені ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, для звільнення його від плати за користування предметом лізингу.
За встановлених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, позовні вимоги є обґрунтованими, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі лізингових платежів - 249 697,92 грн, пені - 791,77 грн. В решті позову слід відмовити.
Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, внаслідок чого невірно визначив суму боргу, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення суду в частині суми стягнених лізингових платежів.
Апеляційний суд погоджується з розрахованими судом першої інстанції витратами по судовому збору та стягнення суми судового збору - 4 534,80 грн з відповідача.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дніпро", с. Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. у справі №904/1224/13-г задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. у справі №904/1224/13-г змінити в частині стягненої суми комісії, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" (51010, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Бабайківка, вул. Українська, буд. 38; код ЄДРПОУ 24608019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 32232765) комісію за користування предметом лізингу - 249 697,92 грн (двісті сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім грн 92 коп), пеню за прострочення оплати лізингових платежів - 791,77 грн (сімсот дев'яносто одну грн 77 коп) та витрати по сплаті судового збору - 4 534,80 грн (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири грн 80 коп).
В решті позову відмовити».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 32232765) на користь Фермерського господарства "Дніпро" (51010, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Бабайківка, вул. Українська, буд. 38; код ЄДРПОУ 24608019) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 5 546,42 грн (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість грн 42 коп).
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повний текст постанови складений 27.05.2016р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна