79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" травня 2016 р. Справа № 907/684/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С.М.
ОСОБА_1
за участю представників сторін :
за участю представників сторін :
від прокуратури (позивач) - ОСОБА_2І.( посвідчення №020325)
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - ОСОБА_3В.(представник за довіреністю)
від третьої особи 1, 2 - не з'явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги прокуратури Закарпатської області №05/2-2377-15 від 15.02.2016 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року (головуючий суддя Йосипчук О.С., судді Івашкович І.В, ОСОБА_4П.)
у справі №907/684/15
за позовом Ужгородської місцевої прокуратури, м.Ужгород, Закарпатська область
до відповідача 1: Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Закарпатська область
до відповідача 2: Національного банку України в особі Управління НБУ в Закарпатській області м. Ужгород, Закарпатська область
за участі 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору:
1.Комунальне підприємство “Стадіон Авангард” м.Ужгород, Закарпатська область
та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
2.Головне управління Держгеокадастру України в Закарпатській області
про визнання недійсним :
- п.1 Рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29.03.2013р. №881 “Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ”;
- п.1.19 Рішення 21 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 20.09.2013р. №1050 “Про зміну та скасування рішень міської ради”;
- п.1.30 Рішення 20 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1172 “Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, а також
про скасування Рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210 за №9552336 від 26.12.2013 р.
рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року у справі №907/684/15
у позові Ужгородської місцевої прокуратури, м.Ужгород, Закарпатська область, про скасування Рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210 за №9552336 від 26.12.2013 р.- відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що факт зайняття або зменшення земельної ділянки рекреаційного призначення, на якій розташовано футбольне поле КП “Стадіон Авангард” у спірній ситуації належним чином не підтверджено. Разом з цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що оспорюваним рішеннями орган місцевого самоврядування порушив правила Закону України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах. Позивач, наводячи обставини позову, не спростував висновки компетентних органів, згідно з якими категорія спірної земельної ділянки є землею житлової та громадської забудови яка вільна від забудови і відводиться із земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів та не обтяжена сервітутами.
В апеляційній скарзі позивач (прокуратура) просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення, а відтак на цю земельну ділянку застосовується мораторій на зміну цільового призначення відповідно до закону, враховуючи і те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об'єкт фізичної культури та спорту - стадіон (футбольне поле). На думку скаржника, суд першої інстанції проігнорував та не дав належну правову оцінку існуючій земельно-кадастровій інформації щодо спірної земельної ділянки, скріншотам картографічних даних місця розташування спірної ділянки, експлікації з генерального плану як доказам, з яких вбачається розташування на стадіоні «авангард» огороджених об'єктів фізичної культури і спорту, у тому числі футбольного поля, на території якого знаходиться спірна земельна ділянка. Вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, чи відбулося віднесення спірної земельної ділянки в межах стадіону «Авангард» до земель житлової та громадської забудови у порядку, визначеному законодавством. Зазначає, що розмір спірної земельної ділянки визначений обміром в натурі та земельну ділянку огороджено цегляним парканом
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач-2 просить оскаржуване рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що суть апеляційної скарги зводиться до того, що позивач наводить ті ж самі аргументи та доводи, які були досліджені в судових засіданнях судом першої інстанції і яким судом першої інстанції була надана обґрунтована оцінка. Позивач, наводячи обставини позову, не спростував висновки компетентних органів, згідно з якими категорія спірної земельної ділянки є землею житлової та громадської забудови і яка вільна від забудови та не обтяжена сервітутами.
Апеляційний господарський суд, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги та відсутність заперечень присутніх представників, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача -1 та третіх осіб за наявними у справі доказами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 березня 2013 року Рішенням Ужгородської міської ради № 881 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ» міська рада вирішила надати Управлінню НБУ в Закарпатській області дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,44 га для розташування адмінбудівлі на розі вул. ОСОБА_5 та вул. Митної.
Рішенням Ужгородської міської ради від 20.09.2013 року № 1050 «Про зміни та скасування рішень міської ради» міська рада вирішила внести зміни до п.1 рішення від 29.03.2013 року № 881 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ» та викласти у наступній редакції: «надати Управлінню НБУ в Закарпатській області дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,44га для розташування адмінбудівлі на розі вул. ОСОБА_6 та Митної з подальшою передачею в постійне користування» (п.1.19).
Рішенням Ужгородської міської ради від 19.12.2013 року № 1172 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню НБУ в Закарпатській області площею 0,44 га (кадастровий номер 2110100000:26:001:0210) для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ на розі вул. ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та вул. Митної та надати її в постійне користування (п. 1.30).
Предметом позову є вимога про недійсність п.1 Рішення Ужгородської міської ради від 29.03.2013р. №881 “Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ”, яке було змінене п.1.19 Рішення 21 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 20.09.2013р. №1050 “Про зміну та скасування рішень міської ради”, у якому додатково вирішено питання подальшої експлуатації цієї земельної ділянки на правах постійного землекористування, та недійсність п.1.30 Рішення Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1172 “Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, яким було завершено процес надання згаданої вище земельної ділянки у постійне користування.
Відтак, позивач фактично ставить вимоги про припинення права постійного користування НБУ в особі Управління НБУ в Закарпатській області земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210, оскільки, на його думку, ця земельна ділянка перебуває у віданні спортивного закладу, на ній розташовано об'єкт спортивного комплексу (футбольне поле), а за таких обставин ця територія є земельною ділянкою рекреаційного призначення.
Підставою для звернення прокурора з позовом є, на його думку, факт зменшення Ужгородською міською радою площ земельних ділянок рекреаційного призначення, що є протиправним відповідно до Закону України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах”, оскільки ця земельна ділянка станом на момент прийняття спірних рішень, на думку скаржника, належала до земель рекреаційного призначення. Прокурор вважає, що прийняття вказаних рішень суперечить вимогам Закону України «Про фізичну культуру та спорт» в частині правомірності зміни цільового призначення земельної ділянки, що є підставою для визнання спірних рішень незаконними. Зазначає, що до прийняття спірних рішень земельна ділянка перебувала у комунальній власності.
ОСОБА_7 Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17.06.2015 року земельна ділянка на розі вул. ОСОБА_6 та Митної за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210, площею 0,44 га має цільове призначення : для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ, форма власності - комунальна, вид іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою, правокористувач - НБ України в особі Управління НБ України в Закарпатській області.
Львівським апеляційним господарським судом до справи залучено Головне управління Держгеокадастру України в Закарпатській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позивач покликається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території КП «Стадіон «Авангард», а дані землі відносяться до земель рекреаційного призначення.
ОСОБА_7 Електронного реєстру спортивних споруд України КП «Стадіон «Авангард» площа земельної ділянки - 12 га, форма власності - комунальна
На території КП «Стадіон «Авангард» згідно Генерального плану знаходяться спортивні майданчики, вбиральня, адміністративні будівлі, клуб любителів бігу, котельня, майстерня та інші споруди.
ОСОБА_7 Паспорту стадіону «Авангард» (Т.1 а.с.204) стадіон введено в експлуатацію у 1953 році, під стадіоном є земельна ділянка площею 13,2 га.
Рішенням Ужгородської міської ради від 20.07.2012 року міська рада вирішила ліквідувати КП «Стадіон «Авангард» (Т.1 а.с. 49).
ОСОБА_7 Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області від 06.11.2015 року (Т.2 а.с. 8) земельна ділянка за КП «Стадіон «Авангард» не зареєстрована та урахована в рядку 96, а саме землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів. Формування земельної ділянки КП «Стадіон Авангард» не проводилось, кадастровий номер не визначено та в управлінні відсутні правовстановлюючі документи, які посвідчують право на земельну ділянку КП «Стадіон «Авангард».
ОСОБА_7 Відділу землекористування Ужгородської міської ради від 06.11.2015 року (Т.2 ас. 9) рішень щодо надання земельної ділянки КП «Стадіон «Авангард» Ужгородською міською радою не приймалось. Земельна ділянка від КП «Стадіон «Авангард» до земель запасу міста не передавалась.
Позивач зазначає, що Постановою виконкому міської ради депутатів трудящих № 25 від 12.03.1946 року надано у користування обласному відділу фізкультури земельну ділянку між наб. Славянського, вул. Пастера, вул. Митна - ОСОБА_6 для збудування обласного спортивного стадіону; надалі, дану Постанову було змінено Протоколом № 17 від 24 вересня 1946 року, згідно якого дану земельну ділянку було надано в користування Добровільному спортивному товариству «Більшовик» з зобов'язанням розпочати побудову стадіону (Т.2.ас. 18, 19).
ОСОБА_7 Розпорядження Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 328 від вересня 1998 року вирішено відокремити «Стадіон «Авангард» від футбольного клубу «Верховина», утворити самостійне державне комунальне підприємство (Т.2 а.с 20).
ОСОБА_7 ст.5 Земельного кодексу УРСР 1970 року віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, непов'язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.
ОСОБА_7 Земельного кодексу України 1990 року віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
ОСОБА_7 ст. 20 чинного Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
ОСОБА_7 ч.1 ст.19 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття спірних рішень) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Кожна категорія земель, що встановлені в ч.1 ст.19 ЗК України, має узагальнене цільове призначення. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами функціонального призначення в межах такої категорії.
Так, Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року №14-1-7/1205 до земель населених пунктів були віднесені, зокрема, і землі рекреаційного призначення (п.1.17, п.п. 4.3).
ОСОБА_7 зі ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (ч.1 ст.39 ЗК України).
Положенням ст.50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації (ст.51 ЗК України).
Вказана норма кореспондується зі ст.40 Закону України “Про фізичну культуру і спорт”, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані фізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 ЗК України).
У відповідності до ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Водночас, відповідно до п.2 ст.5 Закону України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах” передбачено зобов'язання Кабінету міністрів України забезпечити протягом 2011 року інвентаризацію земельних ділянок усіх форм власності, визначених ст.1 цього закону.
Проте, як встановлено, такої інвентаризації земель проведено не було.
Отже, для застосування положень Закону України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах” слід встановити, що зменшенню підлягає площа саме земельної ділянки рекреаційного призначення.
Позивач зазначає, що інвентаризаційна справа № 5868 містить висновок про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні КП “Стадіон Авангард” і на ній розташоване футбольне поле. На підтвердження викладеного, позивачем додано паспорт КП “Стадіон Авангард”, у якому містяться відомості про наявність спортивної споруди (у тому числі і футбольних полів), які належать фонду комунальної власності м.Ужгород та Акти приймання-передачі майна, яке увійшло до статутного фонду КП “Стадіон Авангард” і Постанови органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки для розташування закладу фізичної культури і спорту.
Відповідно до Генерального плану забудови м.Ужгорода, станом на 2013 року межі спортивної споруди у інвентаризаційній справі №5868 неодноразово змінювались, що вказує на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка виділялась під використання у рекреаційних цілях. Як видно із Рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1172, іншій особі також було виділено земельну ділянка, яка міститься у місці знаходження спірної землі (вул..ОСОБА_6 і вул..Митна). Тобто, відсутність чітко визначених меж земельної ділянки, яка відводиться під фізичний заклад призвело до численних змін у проектах відведення цієї земельної ділянки у натурі. Незмінними залишились лише землі під фактичними стаціонарними будівлями і спорудами спортивних закладів стадіону Авангард.
Зважаючи на вище приведене, відсутність даних про формування земельної ділянки КП «Стадіон «Авангард», державної реєстрації права спортивного закладу на земельну ділянку та споруди (у т.ч. і футбольні поля) унеможливлює можливість визначення межі земельної ділянки, на якій розміщено будівлі і споруди закладу фізичної культури і спорту. Не дає таку можливість і посилання позивача на історію ненормативних актів державних органів і органів місцевого самоврядування, якими вирішувалось питання утворення цього спортивного закладу.
Також, матеріали справи містять суперечливі дані про площу та межі земельної ділянки, на якій розміщено будівлі і споруди закладу фізичної культури і спорту. Позивач зазначає, що таку земельну ділянку обмежено огорожею.
Відтак, надані позивачем докази не доводять як зменшення площі земельної ділянки, на якій розміщено будівлі і споруди закладу фізичної культури і спорту, так і віднесення такої земельної ділянки до земель рекреаційного призначення відповідно до встановленого порядку Земельними кодексами України за весь період створення КП «Стадіон «Авангард».
Додаткові пояснення, які надійшли 16.05.2016 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №9-7-0.7-4365/2 від 05.05.2016 року за підписом в.о.начальника Головного управління - ОСОБА_8 (на які наголошує позивач) про те, що спірна земельна ділянка за основним цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення, оцінюється судом критично з огляду на наступне.
Даний висновок виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області зроблено на підставі його суб'єктивного аналізу і тлумачення законодавства без покликання на відповідні рішення компетентних органів про це.
В матеріалах справи наявний висновок Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 10.10.2013 року, яке було направлено останнім Управлінню Національного банку України у Закарпатській області на погодження проекту землеустрою (Т.1 а.с. 54-55), у якому зазначено, що спірна земельна ділянка відводиться для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ, категорія земель, у яку відводиться земельна ділянка - землі житлової та громадської забудови; категорія земель за рахунок якої відводиться земельна ділянка - землі житлової та громадської забудови. Земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка відводиться із земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів.
На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області було надано інформацію (ОСОБА_7 від 30.03.2016 року) про те, що земельна ділянка на вул. ОСОБА_6 та вул.Митної в м.Ужгород, площею 0,44 га за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210 за основним цільовим призначенням віднесена до земель житлової та громадської забудови.
Доказів зміни цільового призначення земельної ділянки у передбаченому чинним законодавством порядку та відповідного рішення компетентного органу про це, на час прийняття спірного рішення позивачем не надано.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, передаються особам, зазначеним у ст. 92 цього Кодексу, на праві користування
Судовим розглядом справи встановлено, що прийняття оскаржуваних рішень, та, власне, і сам проект відведення земельної ділянки під будівництво адмінбудівлі НБУ базується на висновках Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області (висновок від 10.10.2013р. №715/03-14), згідно з якими категорія земельної ділянки є земля житлової та громадської забудови, земельна ділянка відльна від забудови і відводиться із земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів. Окрім того, згідно з цими висновками, спірна земельна ділянка не обтяжена сервітутами. Поряд з цим, Управління містобудівної комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради (висновок від 22.10.2013р.№1657) визнало відповідність земельної документації містобудівній документації, згідно генерального плану 2004 року.
ОСОБА_7 з п.4 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затвердженого наказом Держкомзему України від 24.09.1993 року №158/61, в плані земельно-господарського устрою, який у відповідності призначенням територій населеного пункту, визначених його генеральним планом, здійснюється розподіл земельних ділянок на: землі житлової та громадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних та історико-культурних об'єктів; землі комунального господарства; землі водогосподарського, лісогосподарського використання; землі сільськогосподарського використання; землі загального користування.
Разом з тим, огляд викопіювання із генерального плану м.Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії ІV скликання Ужгородської міської ради від 04.06.2004 року №313, не спростував висновків компетентних органів держави та не підтвердив висновки позивача про перебування спірної землі в категорії земель рекреаційного призначення через відсутність інформації щодо переведення у встановленому порядку ст.2 ЗК України даної земельної ділянки з категорії земель населеного пункту в будь-яку іншу категорію, у тому числі до категорії земель оздоровчого або рекреаційного призначення.
Таким чином, використання такої земельної ділянки здійснюється відповідно до ст.38 ЗК України, згідно з генеральним планом забудови міста Ужгорода.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
ОСОБА_7 приписів ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.
Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Документально обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач порушив причинно-наслідкову послідовність у питаннях землекористування ст.123 ЗК України. Право землекористування є титулованим і оформляється в єдиній установлені законом формі, згідно ст.125 ЗК України, а право на користування земельною ділянкою за давністю може виникнути не раніше квітня 2017 року (ст.119 ЗК України).
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
ОСОБА_7 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає що, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що факт зменшення площі земельної ділянки, на якій розташовано футбольне поле КП “Стадіон Авангард” та інші спортивні споруди та будівлі у спірній ситуації належним чином не підтверджено.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що оспорюваним рішеннями орган місцевого самоврядування порушив правила Закону України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах. Позивач, наводячи обставини позову, не спростував висновки компетентних органів, згідно з якими категорія спірної земельної ділянки є землею житлової та громадської забудови яка вільна від забудови і відводиться із земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів та не обтяжена сервітутами.
Окремо, слід зауважити, що сторони спору (у тому числі і прокурор) є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах. Чинним законодавством України чітко і однозначно унормовано позицію, за якою припинення права землекористування є можливим виключно у випадку порушення порядку виділення земельної ділянки, чого в даному випадку позивачем доведено не було.
За таких обставин, з огляду на підстави, викладені у позовній заяві, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року у справі №907/684/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області №05/2-2377-15 від 15.02.2016 року - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 23.05.2016 р.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Якімець Г.Г.