24 травня 2016 р. Справа № 918/162/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"
про стягнення в сумі 139 293,61 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з"явився
від відповідача: представник не з"явився
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест" (надалі Позивач або ТзОВ "Технобуд Інвест") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (надалі Відповідач або ТзОВ "Селищанський гранітний кар'єр") в якому просить стягнути з останнього 56 388,00 грн. основного боргу, 17 960,57 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26 625,50 грн. інфляційних втрат, три відсотки річних у розмірі 2 398,40 грн., 35 921,14 грн. пені, всього: 139 293,61 грн..
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі договору поставки №31/07-1 від 31 липня 2014 року за видатковою накладною №4 від 01 серпня 2014року на суму 245 280,00 грн., видатковою накладною №12 від 14 січня 2015року на суму 26 880,00 грн.; видатковою накладною №31 від 23 січня 2015 року на суму 9 228,00 грн. він поставив Відповідачу товари на загальну суму 287 388, 00 грн., однак Відповідач вартість товарів оплатив частково у розмірі 231 000, 00 грн..
Представник Позивача в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника про отримання ухвали суду від 10.05.2016р., якою розгляд справи відкладено на 24.05.2016 року.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника в жодне судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 34553 0004886 0.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
31 липня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ», як Постачальником та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СЕЛИЩАНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР», як Покупцем укладено договір поставки №31/07-1 (надалі за текстом - «Договір»), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю запасні частини, паливно-мастильні матеріали, акумуляторні батареї, двигуни, КПП, ГМП (надалі за текстом - «Товар») найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в Специфікації (додаток №1 до Договору), а Покупець зобов'язується сплатити за Товар грошову суму та прийняти його на умовах Договору ( п.1.1. Договору).
Ціна Товару вказується у затвердженій Сторонами Специфікації (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п.2.3. Договору Покупець повинен здійснити повну оплату вартості Товару в термін 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено в Специфікації, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.
Відповідно до Специфікації №1, яка є Додатком №1 до Договору, Покупець здійснює передоплату 50% впродовж 3 (трьох) банківських діб після отримання рахунку-фактури та 50% впродовж 3 (трьох) банківських діб після отримання товару.
Пунктом 2.4. Договору визначено, що зобов'язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок Постачальника суми, вказаної у видатковій накладній або акті приймання-передачі.
Строк поставки Товару вказується в Специфікації. Товар повинен бути наданий Постачальником у розпорядження Покупця протягом трьох робочих діб з моменту отримання передплати.
Відповідно до п.3.3. Договору, моментом виконання обов'язку передати Товар вважається дата отримання Товару Покупцем в місці поставки Товару, вказаному в п.3.1. Договору, що підтверджується документально. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками Покупця та Постачальника.
31 грудня 2014 року ТзОВ "Селищанський гранітний кар'єр" та ТОВ "Технобуд Інвест" підписали Додаткову угоду №1 від 31 грудня 2014 року про зміну і доповнення договору №31/07-1 від 31 липня 2014 року, відповідно до якої дію даного Договору продовжили до 31 грудня 2015 року.
Відповідно до умов, передбачених Специфікацією №1 від 31 липня 2014 року до Договору загальна вартість Товару, який поставляється по даній Специфікації (а саме: шина 21.00-33 ВФ- 166А 32 сл.195В + кам. (ДШЗ) 10 шт.; доставка 1 шт.; ободна стрічка 21.00-33 (ДШЗ) 10 шт.) складає 251 280,00 грн. (двісті п'ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) у т.ч. ПДВ 20% - 41 880,00 грн. Умови оплати: Покупець здійснює передоплату 50% впродовж 3 (трьох) банківських діб після отримання рахунку-фактури, та 50% впродовж 3 (трьох) банківських діб після отримання Товару. Умови поставки: СРТ склад Покупця, Рівненська область, Сарненський район, село Селище, вул. Заводська, 1. Терміни поставки: Продавець поставляє Товар Покупцю протягом 3 (трьох) робочих діб з моменту отримання передплати.
У серпні 2014 року Позивачем було поставлено та передано у власність Відповідача товар на загальну суму 251 280,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються наступними документами:
рахунком на оплату №671 від 31 липня 2014року на суму 251 280,00 грн.;
видатковою накладною №4 від 01 серпня 2014року на суму 245 280,00 грн.;
довіреністю №282 від 31 липня 2014 року;
актом надання послуг №5 від 01 серпня 2014 року на суму 6 000, 00 грн..
Проте, Відповідачем зобов'язання за Договором виконані не в повному обсязі та здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у розмірі 231 000,00 грн.. Крім того, суд зазначає, що зазначена оплата здійсненна Відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором. Таким чином заборгованість Відповідача за Договором поставки №31/07-1 від 31 липня 2014 року складає 20 280, 00 грн..
Крім того у січні 2015 року Позивачем було поставлено та передано у власність Відповідача товар на загальну суму 36 108,00 грн..
Вказані обставини підтверджуються наступними документами:
рахунком на оплату №13 від 12 січня 2015року на суму 26 880,00 грн.;
видатковою накладною №12 від 14 січня 2015року на суму 26 880,00 грн.;
рахунком на оплату №46 від 20 січня 2015року на суму 9 228,00 грн.;
видатковою накладною №31 від 23 січня 2015 року на суму 9 228,00 грн..
Так за видатковою накладною №12 від 14 січня 2015року поставлено товари: 540-2919429-40 шкворень в сборе 1 шт., 240П-1004008-Б гільзо-комплект 240П (ДП) (грА) (вир-во ЯМЗ) П/К 12 шт., Р/к 100022-Р р/к двигуна ЯМЗ-240 індивід. головки 1 шт..
За видатковою накладною №31 від 23 січня 2015 року поставлено товари: 240-1000104-В2 Р1 Вкладиши шатунниє 1 шт., 236-1005160-А3 манжета 140х170 (к/в задн.) 1 шт., 201-1005034-Б4 манжета 64х95 1 шт., Палец поршн. 236-1004020 (пр-во Кострома) 12 шт., 240-1003217 Кільце газового стику 12 шт., 236-1004002-А4 кільце поршневе 12 шт., Насос РНМ-1КУ2 2 шт..
У вказаних документах як підставу поставки вказано договір №31/07-1 від 31.07.2014 року. Однак господарський суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 Договору №31/07-1 від 31.07.2014 року найменування, партія, кількість, комплектність, асортимент та ціна Товарів, які є предметом поставки за Договором, вказуються у Специфікації, яка є додатком до Договору. В Специфікації №1 від 31 липня 2014 року до Договору Товаром, який поставляється по даній Специфікації є: шина 21.00-33 ВФ- 166А 32 сл.195В + кам. (ДШЗ) 10 шт.; доставка 1 шт.; ободна стрічка 21.00-33 (ДШЗ) 10 шт..
Таким чином господарський суд приходить до висновку, що Товари за видатковою накладною №12 від 14 січня 2015року та видатковою накладною №31 від 23 січня 2015 року поставлялися поза межами Договору №31/07-1 від 31.07.2014 року.
Видаткова накладна №12 від 14 січня 2015року та видаткова накладна №31 від 23 січня 2015 року зі сторони Відповідача підписані зам.начальника цеху ОСОБА_2. Однак при огляді в судовому засіданні оригіналів зазначених накладних було встановлено, що останні завірені оригінальною печаткою Відповідача. Крім того Позивач надав суду Акт звіряння взаємних розрахунків за січень-жовтень 2015 року, який підписано Відповідачем та скріплено оригінальною печаткою останнього і в якому значиться заборгованість Відповідача на користь Позивача в сумі 56 388,00 грн..
Документи, надані Позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, надані Позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
У той же час, суд зазначає, що Відповідач не надав суду доказів, що він звертався до правоохоронних органів стосовно втрати, викрадення його печатки та не підтвердив це відповідними доказами, як і не довів незаконного використання печатки підприємства. Відомостей щодо наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, звернення Відповідача до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки матеріали справи не містять.
(Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01 березня 2016 року у справі №918/1207/15).
Частиною 1 ст. 265 Господарського Кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума неоплаченої вартості товарів в розмірі 56 388,00 грн..
Крім того, позивачем на суму заборгованості в порядку ст.536 ЦК України, ч.6 ст.231 та ч.4.ст.232 ГК України нараховано проценти в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами в розмірі 17 960,57 грн. за період з 04.08.2014р. по 23.02.2016 року.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення процентів в порядку ст. 536 ЦК України, слід дослідити, чи передбачено умовами договору розмір відсотків за користування грошовими коштами і тільки після цього, за наявності відповідних обставин, застосовувати положення ст. 536 ЦК України.
Тобто, нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором.
Однак в Договорі поставки №31/07-01 сторони не визначили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд вважає необгрунтованим посилання Позивача, в частині визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, на ч.6 ст.231 ГК України, так як дана норма регулює встановлення розміру штрафних санкцій, якими, в розумінні ст.230 ГК України, не є проценти за користування чужими грошовими коштами. Частина 4 статті 232 ГК України не встановлює розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а встановлює тільки період їх справляння.
За наведених обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами в розмірі 17 960,57 грн. за період з 04.08.2014р. по 23.02.2016 року не грунтується на договорі та законі, а відтак не підлягає задоволенню.
Крім того, за неналежне виконання зобов'язань Позивачем нараховано 35 921,14 грн. пені, 2 398, 40 грн. 3% річних та 26 625,50 грн. інфляційних.
Щодо стягнення пені в розмірі 35 921,14 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Право на нарахування пені визначене п. 5.2. Договору, за яким у випадку несвоєчасної оплати товару за цим договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як зазначалося, судом встановлено, що поставка товару носила як договірний, так і позадоговірний характер.
Виходячи з вимог ст. 231 ГК України, штрафні санкції застосовуються у випадках, передбачених законом або договором.
Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як зазначалося, судом встановлено, що поставка товару носила як договірний, так і позадоговірний характер.
Відтак з огляду на вишенаведене правомірним є нарахування пені на суму заборгованості за товари поставлені тільки по Договору.
Що ж стосується нарахування пені на суму заборгованості за товари поставлені по видатковій накладній №12 від 14 січня 2015року та видатковій накладній №31 від 23 січня 2015 року, то остання не підлягає стягненню, так як поставка має позадоговірний характер, і, відповідно, забезпечення виконання зобов'язання, не вчинене із додержанням письмової форми, а відтак є нікчемним.
Крім того суд зазначає, що Позивачем арифметично неправильно здійснено нарахування пені за Договором, а саме при розрахунку строків оплати Позивачем бралися календарні дні, а відповідно до Специфікації розрахунок йде від банківських днів, Позивачем в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені неправомірно включено день фактичної сплати суми заборгованості (п. 1.9. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.
Крім того, п. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак Позивачем нараховано пеню поза межами встановленого строку.
Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції Відповідач здійснює у безготівковій формі в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою оплати Товару є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у повному обсязі поставленої партії Товару.
Поставка товару на загальну суму 251 280,00 грн. регулюється Специфікацією №1 від 31 липня 2014 року до Договору, згідно з якою оплата здійснюється наступним чином:
- 50% передоплати впродовж 3 (трьох) банківських діб після отримання рахунку-фактури, а саме 125 640,00 гривень (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сорок гривень 00 коп.);
- останні 50% вартості (125 640,00 гривень (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сорок гривень 00 коп.)) впродовж 3 (трьох) банківських діб після отримання Товару
Позивачем було виконано зобов'язання з поставки Товару в повному обсязі та передано його у власність Відповідача, проте Відповідач своє зобов'язання виконав не в повному обсязі. Відповідно до умов Специфікації №1 від 31 липня 2014 року, оплата вартості Товару в розмірі 125 640,00 грн. повинна бути здійснена Відповідачем до 06 серпня 2014 року та ще 125 640,00 грн. до 07 серпня 2014 року, а всього 251 280,00 грн.
Отже, перша оплата (передоплата 50%) по рахунку на оплату №671 від 31 липня 2014 року відбулась 31 липня 2014 року {відповідно до виписки з банку від 31 липня 2014 року на суму 126 000,00 грн.), тобто умови передоплати були виконані Відповідачем згідно зі Специфікацією №1 від 31 липня 2014 року. Проте друга оплата ( 50% вартості), яка повинна була бути здійснена в строк до 06 серпня 2014 року Відповідачем вчасно не здійснена, а відтак вже зараховується до прострочення платежу.
На підставі наведеного до стягнення підлягає пеня:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
12528006.08.2014 - 25.08.20142012.5000 %0.068 %*1716.16
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
7528026.08.2014 - 07.09.20141312.5000 %0.068 %*670.30
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
4028008.09.2014 - 18.09.20141112.5000 %0.068 %*303.48
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2028019.09.2014 - 12.11.20145512.5000 %0.068 %*763.97
2028013.11.2014 - 06.02.20158614.0000 %0.077 %*1337.92
Всього пені: 4 791, 83 грн..
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом Відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, а саме не в повному обсязі сплатив вартість Товарів, поставлених по Договору №31/-7-1 від 31.07.2014р. та не сплатив вартість Товарів, поставлених по видатковій накладній №12 від 14 січня 2015року та видатковій накладній №31 від 23 січня 2015 року.
Відтак у Позивача є право на стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р..
Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Перевіривши розрахунки втрат від інфляції, з врахуванням вищенаведених норм щодо нарахування інфляційних, суд дійшов висновку, що з Відповідача підлягають стягненню інфляційні за період з серпня по грудень 2014 року в розмірі:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
06.08.2014 - 25.08.20141252801.0081002.24126282.24
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
26.08.2014 - 07.09.2014752801.0000.0075280.00
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
08.09.2014 - 18.09.2014402801.0291168.1241448.12
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
19.09.2014 - 31.12.2014202801.0751521.0021801.00
Всього інфляційних за період з серпня по грудень 2014 року - 3 691,36 грн..
За період січня 2015 року інфляційні складають:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.01.2015 - 31.01.2015202801.031628.6820908.68
На суму заборгованості по видатковій накладній №12 від 14 січня 2015року в розмірі 26 880,00 грн. в січні 2015 року інфляційні не нараховуються, так як зобов"язання по оплаті, на підставі ст.ст. 253, 692 ЦКУ, виникають у Відповідача тільки з 16.012015 року.
Інфляційні за період з 01.02.2015р. по 31.01.2016 року нараховані Позивачем арифметично вірно.
Отже загальна сума інфляційних, що підлягає до стягнення складає 25 107,53 грн..
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми суд зазначає, що Позивачем невірно визначено початок їх нарахування (04.08.2014р.), так як відповідно до Специфікації №1 строк оплати вартості Товару здійснюється впродовж трьох банківських днів після отримання товару (06.08.2014р), Позивач же розраховує зазначений строк в календарних днях.
Що стосується поставок по видатковій накладній №12 від 14 січня 2015року та видатковій накладній №31 від 23 січня 2015 року, то відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, враховуючи, що поставка Товару за Договором відбувалася 31.07.2014р., то відповідно, строк оплати - до 06.08.2014р.
Відтак три відсотки річних за період з 06.08. по 25.08.2014р. складають:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
12528006.08.2014 - 25.08.2014203 %205.94
За період з 26.08.2014 року по 23.02.2016 року Позивачем розрахунок відсотків річних здійснено арифметично правильно.
Загальний розмір три відсотки річних, що підлягає до стягнення за період з 06.08. по 23.02.2015р. складає 2377,83 грн..
Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 56 388, 00 грн. основного боргу, 25 107,53 грн. інфляційних, 2377,83 грн. 3% річних, 4791,83 грн. пені.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (34552, Рівненська область, Сарненський район, с.Селище, вул.Заводська, 1, ЄДРПОУ 14338719) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Мандриківська, буд.147, ЄДРПОУ 36162550) основний борг в сумі 56 388 (п"ятдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп., 25 107 (двадцять п"ять тисяч сто сім) грн. 53 коп. інфляційних, три відсотки річних в сумі 2 377 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 83 коп., 4 791 (чотири тисячі сімсот дев"яносто одна) грн. 83 коп. пені, 1 788 (одна тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 19 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити в задоволенні.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено і підписано 27 травня 2016 року.
Суддя Марач В.В.