Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2016 р.Справа № 922/858/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.
розглянувши справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3" м. Київ
до 1 - Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" м. Харків 2 - Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." м. Харків
про стягнення 355367,80 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_4 за довіреністю №23-12/15-3 від 23.12.2015
1 відповідача - не з'явився
2 відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3" 24 березня 2016 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з Приватного Акціонерного товариства "У.П.Е.К." та Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" заборгованості за договором фінансового лізингу №LC5423-06/11 від 21.06.2011 в сумі 355367,80 грн.
Розгляд справи було відкладено на 12 травня 2016 року.
Відповідачі вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі у повному обсязі не виконали, в судове засідання своїх представників не направили.
Першим відповідачем було подано клопотання (вх. №15296 від 11.05.2016) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку його представника в судове засідання.
Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості ознайомитись із позовною заявою, із матеріалами справи, надати заперечення та докази тощо). Проте, а ні відзиву на позовну заяву, а ні будь - яких доказів відповідачами не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні першого відповідача про відкладення справи не зазначено.
Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Клопотання першого відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодних доказів зайнятості саме цього представника у інших судових засіданнях. Також в клопотанні не пояснюється з яких підстав представником відповідача віддана перевага іншому судовому засіданню всупереч засіданню у даній справі, про яке він був повідомлений завчасно.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача, в судовому засіданні, вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судове засідання з'являвся повноважний представник позивача, який надавав пояснення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
21.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 ОСОБА_3” (Позивач) та Публічним акціонерним товариством “Харківський підшипниковий завод” (1 Відповідач) був укладений договір фінансового лізингу №LC5423-06/11 (Договір), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець (Позивач) зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (1 Відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Як вбачається з наданих суду доказів, на виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) передав у тимчасове володіння 1-му Відповідачу (Лізингоодержувачу) предмет лізингу згідно специфікації, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 11.11.2011 р.
01.10.2013 між Сторонами укладено додаткову угоду до Договору відповідно до якої Додаток №1 до Договору “Графік розрахунку заборгованості” викладено в новій редакції.
Листом за вих. 281-1/1-02 від 01.10.2013 р. Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." (2 Відповідач) надано свою згоду на внесення змін до Договору та Укладення додаткових угод від 01.10.2013 р.
Як вказує позивач та, що не було спростовано відповідачами, Відповідач 1 в порушення умов Договору, зокрема, п.п. 5.1-5.5, п. 7.4, п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору (Загальні умови), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 355367,80 грн.
Відповідно до п.п. 1.1, 4.1 Договору Лізингоодержувач (Відповідач 1) зобов'язався за цим Договором сплачувати відсотки за фінансування та поточні лізингові платежі.
На підставі п. 4.2 Договору Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування у період з моменту передачі Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу за ставкою LIBOR 3M плюс 7% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 “Визначення” Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ.
Згідно з п.4.3 Договору Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.
Комісія Лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки D Графіку (Додаток 1 до Договору).
Перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за Курсом продажу плюс комісія АТ “ОСОБА_2 ОСОБА_3” з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua (п.4.5 Договору).
Згідно п. 4.6 Договору, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.
Пунктом 4.8 Договору передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах (Додаток 4 до цього Договору), а також ті, які не визначені цим Договором та необхідність в яких може виникнути у Лізингоодержувача, оплачуються Лізингоодержувачем окремо за тарифами Лізингодавця. розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua .
У відповідності до п. 5.1 за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором Лізінгу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі 0,2 % від суму простроченого платежу за кожний календавний деню прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі умови Договору повністю відповідають ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, яка передбачає, що до складу лізингових платежів можуть включатися:
а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсація відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця. направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.
В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3, п.5.4 Загальних умов).
Крім того, відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
6.1.1 У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки ЕURIBOR на період 3 місяці (якщо в п. 1.7 Договору Сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці (якщо в п. 1.7. Договору Сторони обрали валюту - Долари США) розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал.
6.1.2 У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.
6.1.3 В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.
Відповідно до п. 6.3 Загальних умов змінений за правилами п.п. 6.1 та 6.2 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.
При цьому, у кожному рахунку-фактурі повторно зазначена дата його сплати, та вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, такі як курс USD, ставка LIBOR 3М, ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діяла на момент виставлення рахунку, комісія банку з купівлі валюти, курс гривні до обраної Сторонами іноземної валюти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 1-й Відповідач порушив зобов'язання за Договором в частині своєчасності сплати лізингових платежів.
Згідно з п. 7.4. Загальних умов якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі предмета лізингу відповідно до п. 1.1. цих Загальних умов або до закінчення дії страхового договору та/або граничного строку сплати страхових платежів (платежу)/чергової частини страхового платежу 1-й відповідач не здійснить сплату страхових платежів, то позивач має право самостійно застрахувати такий предмет лізингу на власний розсуд, а 1-й відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу такі витрати зі страхування предмета лізингу, крім того ПДВ у розмірах, зазначених чинним законодавством України.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Частина 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
21.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 ОСОБА_3” та Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." (надалі - Поручитель) укладений договір поруки №5420 (надалі - Договір поруки).
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Лізингодавцем відповідати по зобов'язанням Лізингоодержувача - ПАТ “Харківський підшипниковий завод”, які виникають в тому числі й за Договором лізингу №LC5423-06/11 від 21.06.2011, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором лізингу, а також виконати інші умови Договору лізингу в повному обсязі.
Договором поруки забезпечується виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC5423-06/11 від 21.06.2011, укладеним між ТОВ “ОСОБА_2 ОСОБА_3” та ПАТ “Харківський підшипниковий завод”.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання Лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за Договором лізингу, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Лізингодавцем у тому ж обсязі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за Договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.
Відповідно до п. 2.5. Договору поруки у випадку невиконання Лізингоодержувачем перед Лізингодавцем зобов'язань за Договором лізингу Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання таких зобов'язань в обсязі, заявленому Лізингодавцем, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Лізингодавця. Виконання грошових таких зобов'язань здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Лізингодавця, який буде повідомлено Поручителю додатково.
Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Як було зазначено вище, Договором поруки встановлено солідарну відповідальність боржника (Лізингоодержувача) та Поручителя.
Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку часткового або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо.
З метою досудового врегулювання спору Лізингоодержувачу була направлена позивачем вимога №253-03/16 від 09.03.2016 р.
З метою досудового врегулювання спору Поручителю була направлена позивачем вимога №252-03/16 від 09.03.2016 р.
Вказані вимоги теперішній час залишились не виконані Відповідачами в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.1. Договору поруки Поручитель і Лізингоодержувач несуть солідарну відповідальність перед Лізингодавцем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.
Відповідно до абзацу 2 п.4.1. Договору поруки порука припиняється. якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання Боргових Зобов'язань не пред'явить вимоги до Поручителя (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).
Отже, в результаті порушення умов Договору фінансового лізингу та у відповідності до Договору поруки у Лізингоодержувача та Поручителя перед Позивачем виникли солідарні зобов'язання у вигляді сплати заборгованості в розмірі 355367,80 грн. за період з вересня 2015 року по березень 2016 року.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростували, відзивів на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5330,52 грн., покладаються на відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 193, 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 554, 559, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, а також ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства “Харківський підшипниковий завод” (61089, м. Харків, просп. Фрунзе, буд. З, код ЄДРПОУ 05808853, рахунок 26001001304474 в АТ “ОТП ОСОБА_2” м. Київ, МФО 350750) та Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, код ЄДРПОУ 23001858, рахунок 26005001304683 в АТ “ОТП ОСОБА_2” м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 ОСОБА_3” (04073, м. Київ, просп. Московський, 9. корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, рахунок №26008439273 в АТ “ОСОБА_2 ОСОБА_3”, МФО 380805) заборгованість за договором фінансового лізингу №LC5423-06/11 від 21.06.2011 р. в сумі 355367 грн. та 5330,52 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.05.2016 р.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя ОСОБА_1
(справа №922/858/16)