26.05.2016 р. Справа№ 914/1373/16
Суддя господарського суду Львівської області В.М. Пазичев, розглянувши матеріали позовної заяви, в приміщенні господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, каб. № 618)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Г.С. - Україна» (м. Львів)
до відповідача : «Кнуд Флеммінг Педерсен» (Данія)
третя особа: іноземна компанія «СЕЛЬСКАБЕТ СВЕРІГЕСВАЙ 22, СКАНДЕРБОРГ АпС»
про: визнання недійсним Договору купівлі-продажу машин та обладнання, витребування майна, надання дозволу на примусове проникнення
визнав, що позовну заяву слід повернути позивачу без розгляду.
Виносячи дану ухвалу, суд виходив з наступного:
24.05.2016 року за вх. № 1442 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Г.С. - Україна» до «Кнуд Флеммінг Педерсен», третя особа - іноземна компанія «СЕЛЬСКАБЕТ СВЕРІГЕСВАЙ 22, СКАНДЕРБОРГ АпС» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу машин та обладнання, витребування майна, надання дозволу на примусове проникнення.
При підготовці справи до розгляду судом встановлено, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав:
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
При огляді позовних матеріалів було встановлено, що позивачем до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору.
Також, відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України №3382-VI від 19.05.2011року), позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису (ф. 107) заповнюється відправником у двох примірниках з зазначенням усіх реквізитів адресата. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
При огляді позовних матеріалів було встановлено, що позивачем не додано до позовних матеріалів описи вкладення внутрішнього поштового відправлення, що мали б підтверджувати надсилання відповідачу та третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Тому, позивачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо правил оформлення позовної заяви, а саме ст. 54 ГПК України.
Згідно п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Отже, керуючись ст.63 ГПК України, суддя, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, зобов'язаний повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Крім того, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Всупереч вимогам чинного законодавства України, позивачем не було належним чином засвідчено додатки, що долучені до матеріалів позовної заяви.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що згідно ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Згідно ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 20 ГПК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
При огляді позовних матеріалів було встановлено, що однією із позовних вимог позивача є надання дозволу на примусове проникнення на територію приміщень іноземної компанії «СЕЛЬСКАБЕТ СВЕРІГЕСВАЙ 22, СКАНДЕРБОРГ АпС», що не входить до переліку способів захисту права, передбачених чинним цивільним та господарським законодавством України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 57, п.4 ч.1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Г.С. - Україна» до «Кнуд Флеммінг Педерсен», третя особа - іноземна компанія «СЕЛЬСКАБЕТ СВЕРІГЕСВАЙ 22, СКАНДЕРБОРГ АпС» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу машин та обладнання, витребування майна, надання дозволу на примусове проникнення - повернути без розгляду.
ДОДАТОК: на 25-х арк.
Суддя Пазичев В.М.
Згідно ч.3 ст.63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.