ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
25.05.16р. Справа № 904/2439/16
За позовом Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Валки, Валківський район, Харківська область
про стягнення 86 724,30 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: Єрмолов Є.М., довіреність №3438-К-О від 14.04.2015 р.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (далі - відповідача-1) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідача-2) суму 86 724,30 грн. заборгованості, з яких: 34822,27 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 44 795,91 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 7106,12 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом, виконання якого забезпечено порукою за договором № 10221НАU9S00K від 11.11.2013 р. та судового збору.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 р. по справі № 904/2439/16 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2016 р.
Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 р. та від 05.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.05.2016 р. та на 25.05.2016 р.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, просив суд її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 р., 19.04.2016 р. та 05.05.2016 р. надіслані на адресу відповідача-1, що зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, буд. 3, офіс 181; код ЄДРПОУ 34562954) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: " возврат организация не числится".
У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Представник відповідача-2 у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідачі-1,-2 не скористалися своїм правом на участь представників відповідачів-1,-2 у судових засіданнях.
Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.05.2016 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
01.03.2011 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач, банк) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитку печатки.
Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті htth://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 01.03.2011 р. (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26009060014788, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).
Банк виконав належним чином зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 29 000,00 грн.
З огляду на неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором в частині оплати кредиту на поточному рахунку відповідача-2 станом на 11.03.2016 р. має заборгованість - 119910,13 грн., яка складається з наступного: 28 198,71 грн. - заборгованість за кредитом; 38 093,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 45 749,44 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 7868,66 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-2 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 33 185,83 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2014 р. у справі № 922/416/14 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за договором № б/н від 01.03.2011 р. в розмірі 33185,83 грн. (28198,71 грн. - заборгованість за кредитом; 3271,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 953,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 762,54 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом), судовий збір в розмірі 1827,00 грн.)
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач нарахував відповідачу-2 (за період з 10.12.2013 р. по 11.03.2016 р.) суму 34822,27 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 44 795,91 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 7106,12 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом, що і є причиною виникнення спору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до розділу 3.18.4 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню "), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під "непогашенням кредиту " мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.18.1.17 Умов, при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку або пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного проведеного за рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань.
Згідно з п. 3.18.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у випадку реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно з п. 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом.
Згідно з ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодкексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку аж до повного виконання грошового зобов'язання.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача-2 по процентам за користування кредитом складає 34822,27 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором складає 44 795,91грн., заборгованість по комісії за користування кредитом складає 7106,12 грн., докази погашення відповідачем-2 в матеріалах справи відсутні.
11.11.2013 р. між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладено Договір поруки № 10221HAU9S00K, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (відповідачем-2) всіх своїх обов'язків за договором №б/н від 01.03.2011 р. (п.1. Договору поруки).
У п. 2. Договору поруки, встановлено, що поручитель (відповідач-1) відповідає перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.
За Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору поруки).
За умовами п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги (п. 6. Договору поруки).
Вимога, щодо виконання обов'язків за договором від 01.03.2011 р. викладена у претензії вих. № 10221HAU9S00K від 14.03.2016 р., яка надіслана на адресу відповідача-1, що підтверджується описом вкладення до цінного листа (а.с 53).
Доказів виконання обов'язків за договором банківського обслуговування від 01.03.2011 р., на момент розгляду спору відповідач-1 не надав.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.03.2016р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду було розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус".
Згідно статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до заяви від 25.05.2016 р. позивач пояснив, що не звертався у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" із заявою про визнання його грошових вимог.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про визнання грошових вимог в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", у позовних вимогах про стягнення з відповідача-1 заборгованості за позовом слід відмовити.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача-2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 34822,27 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 44 795,91 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 7106,12 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом, в решті позовних вимог до відповідача-1 відмовити.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладається на відповідача-2, оскільки спір доведено з його вини.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) 34 822,27 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять дві грн. 27 коп.) - заборгованості по процентам за користування кредитом, 44 795,91 грн. (сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять грн. 91 коп.) - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 7106,12 грн. (сім тисяч сто шість грн. 12 коп.) - заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
В решті позовних вимог до відповідача-1 - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "27" травня 2016 р.