24 травня 2016 р. Справа № 903/311/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Державного підприємства "Шахта №1 "Нововолинська" правонаступник ВП "Шу" Нововолинське" ДП "Волиньвугілля"
про стягнення 295 144,92 грн.
від позивача: ОСОБА_1, підприємець, Курганська О.В., адвокат.
від відповідача: н/з
Права та обов 'язки учасникам судового процесу роз 'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть: Позивач - ФОП ОСОБА_1 ставить вимогу стягнути з відповідача - ДП «Шахта №1 Нововолинська» 294 144,92 грн., з них 155 320 грн. заборгованості за товар, 11 566,02 грн. - 3% річних, 128 258,90 грн. інфляційних, витрати по судовому збору та згідно клопотання від 24.05.2016 року витрат на послуги адвоката в сумі 2000 грн.
Заявлену вимогу обґрунтовує з посиланням на договір від 22.10.2013 року, на підставі якого по видаткових накладних від 22.10.2013 року відповідачу було поставлено товару на загальну суму 213 120 грн., зі строком оплати протягом 14 днів з моменту отримання партії товару (п.3.2); оплата товару проведена платіжними дорученням на суму 57 800 грн., заборгованість по оплаті склала 155 320 грн., на яку згідно ст.625 ЦК України нараховано інфляційні в сумі 128 258,90 грн. та 3% річних - 11 566,02 грн.
За повідомлення ВГ Шахтоуправління ДП «Волиньвугілля» на підставі наказу Міненергетики та вугільної промисловості №839 від 25.11.2014 року створено шляхом виділу ДП «Шахта №1 «Нововолинська».
Відповідач - ДП «Шахта №1 «Нововолинська» у відзиві на позов заборгованість в сумі 155 320 грн. визнає, заперечує правильність нарахування інфляційних та відсотків річних, які на думку відповідача мають нараховуватись після пред'явлення вимоги про оплату - 09.12.2015 року.
Відповідно до клопотання №697/09 від 17.05.2016 року надав наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості №839 від 25.11.2015 року, розподільчий баланс на 01.06.2015 року та акт приймання-передачі до передавального балансу. Як слідує з даного акту ДП «Шахта №1 «Нововолинська» була передана заборгованість перед ПП ОСОБА_1 в сумі 155 тис. грн.
З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбчається, що 22.10.2013 року між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник по договору) та ВГ Шахтоуправління «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» (Покупець) було укладено договір постачання, відповідно до якого Постачальник зобовязався поставити Покупцю товар згідно попередніх замовлень, а останній прийняти та оплатити його шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 14 днів з моменту отримання товару (п.п.1.1,3.2)(а.с.7).
По п.4.4 договору датою постачання вважається дата, яка вказана, на товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником.
По п.5.2 моментом передачі товару являється оформлення накладної і фактичне отримання товару.
Згідно накладних №4,5,6 від 22.10.2013 року відповідачем через ОСОБА_3 було отримано товару на загальну суму 213 120 грн. (а.с.8,9), в накладних наявний підпис одержувача, печатки Постачальника та Покупця.
Платіжними дорученнями №5,1272 від 30.10.2013 року, №1261 від 29.01.2013 року, №6 від 31.10.2013 року, №1305 від 05.11.2013 року, №1315 від 06.11.2013 року оплата товару проведення на суму 57 800 грн. (а.с.10-16).
Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №839 від 25.11.2014 року проведена реорганізація ДП «Волиньвугілля» та створено ДП «Шахта №1 «Нововолинська», якій передана заборгованість перед підприємцем ОСОБА_1 згідно акту-передачі до передавального балансу. Зазначене підтверджено також актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2015 року та 26.02.2015 року між ВГ Шахтоуправління «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» та підприємцем ОСОБА_1
За загальними нормами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами договору (п.3.2) розрахунки за поставлений товар Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14-ти днів з моменту тримання узгодженої партії товару.
Тому з врахуванням п.3.2 договору строк оплати товару настав 05.11.2013 року.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні в сумі 128 258,90 грн. нараховано з грудня 2013 року по березень 2016 року.
Сума 3% річних нарахованих з 05.11.2013 року по 29.04.2016 року складає 11 566,02 грн.
Враховуючи те, що заборгованість в сумі 155 320 грн. підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем, інфляційні та відсотки річних нараховані з врахуванням періоду прострочки та ст.625 ЦК України, вимога позивача підставна та підлягає задоволенню.
Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем дати виникнення зобов'язання по оплаті товару та нарахування інфляційних та 3% річних до моменту пред'явлення вимоги про оплату, а саме 09.12.2015 року, не беруться судом до уваги, оскільки умовами договору (п.3.2,4.4) визначено строки оплати протягом 14 днів з моменту отримання товару, а датою постачання товару вважається дата вказана в товаросупровідних документах, в даному випадку 22.10.2013 року (дата виписки накладних).
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача витрати позивача по оплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача в сумі 4427,17 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем платіжним дорученням №71 від 19.04.2016 року перераховано судовий збір в сумі 4464,33 грн., тому зайво сплачений судовий збір в сумі 37,16 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Щодо клопотання про стягнення витрат адвоката в розмірі 2000 грн., то дане підлягає задоволенню, оскільки дані витрати підтверджено договором про надання правової допомоги від 15.03.2016 року, платіжним дорученням №95 від 23.05.2016 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №297 від 12.03.2002 року, яке видана Курганській О.В., яка брала участь в судовому засіданні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задоволити повністю.
2.Стягнути з Державне підприємство «Шахта №1 «Нововолинська» (45400, м.Нововолинськ, Волинська обл.., вул.Шахтарська, 42, ЄДРПОУ 39806601, р/р№2600201626337 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) в користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Рівне, МФО 333391) 295 144,92 грн., з них 155 320,00 грн., 11 566,02 грн. 3% річних, 128 258,90 грн. інфляційних, а також 4427,17 грн. витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.
3.Повернути з державного бюджету України в користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Рівне, МФО 333391) зайво сплаченого судовий збір в сумі 37,16 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено
27.05.2016
Суддя С. В. Костюк