27 травня 2016 року Справа № 20/5007/1475-Б/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Жукової Л.В.
Короткевича О.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" - арбітражного керуючого Тищенко О.І.
на постанову та ухвалувід 29.02.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 господарського суду Житомирської області
у справі№ 20/5007/1475-Б/12 господарського суду Житомирської області
за заявою Управління Пенсійного фонду України м. Бердичеві та Бердичевському районі Житомирської області
до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ"
провизнання банкрутом
Подана ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (далі - ТОВ "ЮЛ СОФ") - арбітражним керуючим Тищенко О.І. касаційна скарга від 17.03.2015 № 02-23/169, не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ліквідатор ТОВ "ЮЛ СОФ" - арбітражний керуючий Тищенко О.І. оскаржує в касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016, що була винесена за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Житомирської області від 20.01.2016 в частині відмови у задоволенні клопотання ліквідатора № 02-23/153 від 28.12.2015 про встановлення належності і допустимості доказів щодо права власності підприємства-банкрута на майно.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 8 Закону Україну "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 41 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.
В свою чергу нормами п.10 ч.1 ст.106 вказаного кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвала місцевого господарського суду від 20.01.2016, за результатами перегляду якої була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 29.02.2016, винесена відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013.
Згідно норм ч. 3 ст. 8 цього закону у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду в даному випадку питання про встановлення належності і допустимості доказів щодо права власності підприємства-банкрута на майно із завершенням відповідного апеляційного провадження.
Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15, від 27.01.2016 у справі № Б11/009-12, від 27.01.2016 у справі № 922/4908/13.
Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду в частині відмови у задоволенні клопотання ліквідатора № 02-23/153 від 28.12.2015 про встановлення належності і допустимості доказів щодо права власності підприємства-банкрута на майно, не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.
Враховуючи викладене, у прийнятті касаційної скарги ліквідатора ТОВ "ЮЛ СОФ" - арбітражного керуючого Тищенко О.І. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 20.01.2016 слід відмовити.
Керуючись нормами ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 107, 106, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Відмовити ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" - арбітражному керуючому Тищенко О.І. в прийнятті касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 20.01.2016 у справі № 20/5007/1475-Б/12.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді Л.В. Жукова
О.Є. Короткевич