25 травня 2016 року Справа № 904/8930/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2016
у справі№ 904/8930/15 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доКомунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"
простягнення 136744,73 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" про стягнення 65518,41 грн. основного боргу, 23588,63 грн. пені, 1934,42 грн. 3% річних, 45703,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2496/14-КП-3 на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2014.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі № 904/8930/15 (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Чохи Л.В., суддів Чимбар Л.О., Антоніка С.Г.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 65518,41 грн. основного боргу, 11647,71 грн. пені, 21603,82 грн. інфляційних втрат, 1910,33 грн. 3% річних, 1684,92 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.21015 у справі № 904/8930/15 в частині зменшення пені на 11791,32 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 11791,32 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено судами попередніх інстанцій.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що при вирішенні питання про зменшення суми неустойки суди не надали належної оцінки майновому стану сторін та залишили поза увагою інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення вимог ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" (далі - покупець) було укладено Договір № 2496/14-КП-3 про купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений позивачем на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Відповідно до Розділу 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.01.214 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно із п.п. 3.3, 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов Договору позивач у період з січня по грудень 2014 року включно передав відповідачу природний газ загальною вартістю 1036024,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані сторонами без зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу.
Згідно із п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті отриманого у спірний період природного газу виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 65518,41 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу у встановлені договором строки стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 65518,41 грн. основного боргу, 23588,63 грн. пені, 1934,42 грн. 3% річних, 45703,27 грн. інфляційних втрат.
Встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого природного газу, перевіривши надані позивачем розрахунки та здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум основного боргу, процентів річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 65518,41 грн. основного боргу, 21603,82 грн. інфляційних втрат та 1910,33 грн. 3% річних.
Судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються.
Вирішуючи спір в частині стягнення пені, місцевий господарський суд з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, зменшивши заявлений позивачем розмір на 50 %.
Отже, правомірність зменшення заявленої до стягнення суми пені є предметом касаційного оскарження у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною та не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшуючи заявлену до стягнення позивачем суму пені на 50% від заявленого розміру, суди попередніх інстанцій, оцінивши причини неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, обґрунтовано виходили з того, що (1) відповідач не ухиляється від відповідальності за порушення умов Договору, наявність прострочення оплати основного боргу не заперечує; (2) відповідач є єдиним постачальником теплової енергії у місті Жовті Води, а споживачами її є переважно населення міста (більше 80%), тож несвоєчасна оплата поставленого позивачем газу зумовлена несвоєчасною сплатою споживачами теплової енергії послуг з теплопостачання та економічною необґрунтованістю тарифу на послуги з теплопостачання, і часткова оплата поставленого природного газу здійснюється за рахунок бюджетних коштів, шляхом надання субсидій і субвенцій (3) через значну дебіторську заборгованість споживачів за теплову енергію підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі; (4) окрім пені позивачем нараховані також 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; (5) позивач не надав доказів того, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, зважаючи на майновий стан сторін спору та необхідність дотримання балансу їх інтересів, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зменшення судами попередніх інстанції розміру стягуваної пені на 50% і стягнення з відповідача на корись позивача 11647,71 грн. пені відповідає вимогам співрозмірності, справедливості та враховує інтереси позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 904/8930/15 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Т. Барицька
Л. Гольцова