24 травня 2016 року Справа № 910/17101/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),
суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор"
на постановувід 22.03.2016 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/17101/15
господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор"
простягнення 21 287,27 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: від відповідача:Малишев В.О. (довіреність від 10.01.2015) Григор'єва К.Є. (довіреність від 28.03.2016)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) від 14.09.2015 у справі № 910/17101/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 019,57 грн заборгованості та 430,80 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.) від 22.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 по справі № 910/17101/15 скасовано частково; прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" 21 287,27 грн заборгованості, 1 827,00 грн судового збору за подачу позовної заяви, 2 009,70 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.524, 533, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор" заборгованості у розмірі 21 287,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №290513 від 29.05.2013 в частині оплати нарахованої позивачем курсової різниці.
Судами встановлено таке.
29.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології", як продавцем, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор", як покупцем, був укладений договір поставки №290513 (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти порошкову фарбу та запчастини до обладнання для нанесення порошкової фарби відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.
Кількість, асортимент та вартість товару погоджується сторонами у рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.1.3. Договору).
Згідно із п.4.1. Договору ціни на товар, що постачається позивачем, є вільними відпускними і вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вартість упаковки, маркування, доставки за цим Договором включається в ціну товару.
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється у національній валюті України виходячи з еквіваленту євро згідно з середнім по Україні курсом продажу євро на Міжбанківському валютному ринку на момент поставки товару та сплачується відповідачем у національній валюті України.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що ціна на товар може бути змінена, якщо на дату оплати товару виникло збільшення більше ніж на 3% середнього по Україні курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку відносно середнього по Україні комерційного курсу євро на Міжбанківському валютному ринку на день поставки товару. В такому випадку збільшена ціна на товар відображається позивачем в додатковому рахунку на проведення остаточного розрахунку за товар (така різниця повинна бути визначена позивачем, як зміна суми компенсації вартості товару) та відповідачу надається корегуюча накладна.
В даному випадку, ціна на товар визначається без додаткового узгодження за наступною формулою:
Ц=Цп*(А2/А1), де
Ц - ціна товару на дату оплати, грн з урахуванням ПДВ 20 %;
Цп - ціна товару на дату поставки (вказана в накладній на дату поставку товару), грн.;
А1 - середній по Україні комерційний курс продажу безготівкових євро за даними веб - сайту http//www.finance.ua на дату поставки, грн за 1 євро;
А2 - середній по Україні комерційний курс продажу безготівкових євро за даними веб - сайту http//www.finance.ua на день здійснення платежу, грн за 1 євро.
Відповідно до п.4.6. Договору оплата за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.
У відповідності до п.5.1. Договору приймання товару здійснюється, зокрема, за кількістю - в момент приймання товару (партії товару), згідно кількості, вказаній у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або відвантажувальних документах (видаткових накладних).
Договір набуває чинності в день підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013. Дія Договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії на протязі одного місяця до закінчення строку, вказаного у п.7.1. Договору (п.8.1 та 8.2. Договору).
Позивачем на виконання умов Договору було поставлено товар на загальну суму 32 868,43 грн, що підтверджується виставленим рахунком-фактури №СФ-0001472 від 02.07.2013 на попередню оплату та видатковими накладними №РН - 0002027 від 05.09.2013 та №РН - 0002033 від 06.09.2013, які підписані представниками сторін. Товар прийнято повноважним представником відповідача на підставі довіреності №804 від 05.09.2013 на отримання цінностей.
Відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням передбачених Договором строків, остаточні розрахунки проведені у 2015, що підтверджується платіжними дорученнями №1302 на суму 14 256,03 грн та №1715 на суму 270,00 грн датовані 23.02.2015 та 29.04.2015 відповідно.
У зв'язку з чим, відповідно до умов п.4.3. Договору позивачем виставлено відповідачу на оплату коригуючі накладні №КН-0000654 від 29.04.2015 на суму 12 703, 69 грн та №КН- 0000653 від 29.04.2015 та рахунок-фактури №СФ-0000705 від 29.04.2015.
Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №300515 від 30.05.2015, в якій позивач повідомив, що станом на 30.05.2015 відповідач не розрахувався по корегуючим накладним, у зв'язку з чим просив відповідача сплатити суму заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності в сумі 21 287,27 грн, протягом 3-х днів, що підтверджується описом вкладення та копією фіскального чеку №8012 від 10.06.2015.
Відповідач не провів оплати заборгованості у розмірі 21 287,27 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару, що потягло за собою зміну ціни останнього, вирахувану за формулою, узгодженою сторонами в Договорі, та утворення заборгованості у розмірі 21 287, 27 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд правомірно виходив із такого.
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 32 868,43 грн, що прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним.
Однак, відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням, передбачених Договором строків, а тому позивачем на підставі п.4.3. Договору здійснено нарахування збільшеної ціни та виставлено коригуючі накладні на суму компенсації ціни товару у розмірі 21 287,27 грн.
Враховуючи, що Договір сторін є дійсним, не є нікчемним, і є обов'язковим до виконання для сторін в силу положень закону і Договору, якою унормовано порядок зміни ціни на товар на дату оплати товару, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що останній відповідає матеріалам справи та умовам Договору, зокрема, п.4.2. та 4.3., відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем, внаслідок зміни ціни на товар складає 21 287,27 грн.
Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що на сайті www.finance.ua в розділі міжбанк відсутня інформація про курси валют, і є посилання виключно на дані сайту Національного банку України та "Укрділінг", що не відповідає домовленостям сторін, то касаційна інстанція не бере їх до уваги, оскільки апеляційним судом встановлено, що в погоджених сторонами Договору (п.4.3.) умовах не значиться звідки повинна братися інформація для сайту www.finance.ua чи яке джерело надає інформацію для сайту, а вказується "за даними веб-сайту www.finance.ua" здійснюється перерахунок (коригування ціни); зайшовши на даний сайт можна побачити відповідну інформацію (а.с.138, 139).
Касаційна інстанція не бере до уваги посилання скаржника на порушення судами ст.61 Конституції України через те, що внаслідок ухвалення судами рішення у даній справі, та існування чинного і виконаного ним рішення у справі №910/3339/15-г, яким за тим самим Договором з нього на користь позивача були стягнуті інфляційні втрати за ст.625 ЦК України, з огляду на те, що: по-перше, матеріали справи не свідчать, що відповідач в ході розгляду справи посилався на рішення у справі №910/3339/15-г та встановлені ним обставини, надавав його до матеріалів справи; по-друге, виконання зобов'язання за договором у вигляді оплатити товар за встановленою ним збільшеною ціною на дату розрахунку не є відповідальністю, яка унормована у частині 2 статті 625 ЦК України, а тому не юридичною відповідальністю одного виду за одне й те саме порушення.
Щодо доводів касаційної скарги, що у всіх товарних накладних сума вказана у гривнях, а в тексті самого договору грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті не встановлений, то касаційна інстанція відзначає таке.
Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Ураховуючи те, що вищезазначені положення Договору узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, при укладенні Договору відповідач не заперечував проти його умов, зокрема проти запропонованої зміни ціни товару на дату розрахунку по формулі, наведеній у п.4.3. Договору, тому висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є цілком правомірним (аналогічний висновок висловлено в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №12/149).
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування ухваленої у справі постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів "Експозитор" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 910/17101/15 залишити без змін.
Головуючий-суддя С. Бакуліна
Судді К. Грейц
О. Поляк