Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
26 серпня 2010 року Справа № 2а-1370/10/1170
у складі: головуючого -судді Мирошниченка В.С.
при секретарі -Котляровій Т.С., Поцелуйко А.І.
За участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „Колумбус трейд” про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені, -
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до акціонерного товариства закритого типу „Колумбус”, в якому просило суд стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції та пені в сумі 2796 грн. 74 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що відповідач не сплатив штрафні санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві згідно з відпо відними нормативами робочих місць, чим порушив ОСОБА_3 їни „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Ухвалою суду від 30.06.2010 року було замінено первинного відповідача на належного, оскільки на момент подачі адміністративного позову державну реєстрацію акціонерного товариства закритого типу „Колумбус” було припинено (а.с.45). Створено товариство з обмеженою відповідальністю „Колумбус трейд” згідно рішення загальних зборів учасників, шляхом перетворення акціонерного товариства закритого типу „Колумбус” у товариство з обмеженою відповідальністю „Колумбус трейд”. ТОВ «Колумбус трейд»є правонаступником всього майна, усіх прав та обовґязків акціонерного товариства закритого типу „Колумбус”.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що за період існування АТЗТ «Колумбус»від Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів письмових претензій не було. Щорічно, у тому числі за 2009 рік, АТЗТ «Колумбус» надавали заявки-звіти про вакансії на осіб з обмеженими фізичними можливостями в Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості, але на дані вакансії особи з обмеженими фізичними можливостями не направлялися за відсутністю підходящих кандидатур.
Представник відповідача пояснив, що ним виконано всі вимоги, які передбачені чинним законодавством України, щодо працевлаштування інвалідів на вакантні робочі місця. Протягом 2009 року до відповідача центром зайнятості, іншими державними та громадськими структурами, у тому числі і Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до замовлень АТЗТ «Колумбус», не було направлено жодного інваліда для працевлаштування, а в особистому порядку з питання працевлаштування на вакантні місця інваліди до відповідача не звертались.
Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01.03.2007р. №16 (а.с.4-5), Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи.
Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на
території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів.
Також здійснює контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України від 21.03.1991р. №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.
Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців і щороку, не пізніше 01 березня подають відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що відповідно до звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік від 11.02.2010р. середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2009 році складала 5575,00 грн.
Згідно з п.3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політи ки України від 29.12.2004р. №338) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підпри ємством, відповідно до нормативу робочих місць для забез печення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2009 рік, форма № 10-ПІ, вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2009 році -12 осіб та виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у відповідача мав бути працевлаштований один інвалід.
При цьому, відповідно до розділу 2 зазначеного звіту на підприємстві протягом 2009 року інваліди не працювали.
Як вбачається із довідки від 05.07.2010 року № 03-3177 наданої суду Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості, підприємство у 2009 році повідомляло Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості про наявність двох вільних робочих місць (вакантних посад) для осіб з обмеженими фізичними можливостями: лікар ветеринарної медицини, фельдшер ветеринарної медицини, але за відсутністю підходящих кандидатур особи з обмеженими фізичними можливостями не направлялися на дані вакансії. (а.с.52).
Центр зайнятості, в свою чергу, за вказаний період не направляв на підприємство інвалідів для працевлаштування, а також не вели іншу роботу зі сприяння підприємству у виконанні нормативу.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні таабо правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для порушення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Відповідачем було виконано всі вимоги, які передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для інвалідів. А сам факт відсутності на підприємстві працевлаштова них інвалідів ще не є безспірною ознакою наявності відпові дальності відповідача, яка могла настати лише у випадку невчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.
На протязі 2009 року міськрайонним центром зайнятості, іншими державними та громадськими структурами, у тому числі і Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не було направлено жодного інваліда, а в особистому порядку з питань працевлаштування на вакантні 2 місця інваліди не звертались.
Аналізуючи норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підприємств підбирати і працевлаштовувати інвалідів. Такий обов'язок, згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», покладається на державну службу зайнятості. Так, відповідно до Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159», органи державної влади повинні сприяти працевлаштуванню шляхом:
• сприяння можливості зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці (ст. 3)
• проведення консультацій з представницькими організаціями підприємств і трудящих щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі, заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією, консультацій з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів (ст.5).
• вжиття заходів з метою організації і оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов'язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі(ст.7).
• вжиття заходів для сприяння створенню та розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості для інвалідів у сільських районах і окремих місцевостях (ст.8).
Позивачем, який є суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування, направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування. Крім того, не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство відповідача з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.
Враховуючи те, що відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а також те, що інваліди не були працевлаштовані в акціонерному товаристві закритого типу „Колумбус” з незалежних від відповідача причин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991р. „Про державне мито” Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звільняється від сплати державного мита, в задоволенні позовних вимог відмовляється, то, відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.18, ч.1 ст.19, ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р., Конвенцією про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159, ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159», «Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №2767, «Положенням про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів», затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01.03.2007 року №16, ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Колумбус трейд” про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено -30.08.2010р.
Суддя Кіровоградського В.С.Мирошниченко
окружного адміністративного суду