24 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12014100010011689 від 15.12.2014 року.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя в ухвалі вказав, що ст. 303 КПК України визначений вичерпний перелік рішень та дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а ОСОБА_5 фактично оскаржує бездіяльність слідчого щодо несвоєчасного направлення постанови про призначення судово-медичної експертизи та матеріалів кримінального провадження до експертної установи, проте така бездіяльність не підлягає оскарженню, виходячи з положень ст. 303 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 залучити експерта для проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, направивши постанову про призначення ________________________________________
Справа №11-сс/796/1693/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
судово-медичної експертизи від 19.02.2016 року та відповідні матеріали до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, повідомивши йому вихідний номер і дату їх направлення в експертну установу.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він не оскаржував до слідчого судді місцевого суду постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання, оскільки така постанова взагалі не виносилась, а оскаржував рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчої дії (залучення експерта), оскільки з 19.02.2016 р. по 25.04.2016 р. постанова про призначення судово-медичної експертизи від 19.02.2016 року та відповідні матеріали до експертної установи не надходили, тобто в залученні експерта відмовлено, незважаючи ні на його клопотання про залучення експерта, ні на ухвалу слідчого судді, якою зобов'язано повідомити його про результати розгляду такого клопотання, ні на обов'язкову вказівку закону про таке залучення експерта у даній категорії справ (ч. 2 ст. 242 КПК України).
Тому, на думку апелянта, лише формальне повідомлення слідчого про задоволення його клопотання, без реального його виконання, свідчить про те, що в даному випадку фактично має місце рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої дії (залучення експерта), яке, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути оскаржене на досудовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Статтею 303 ч. 1 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачена можливість оскарження на досудовому слідстві рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою, якщо вона подана на рішення, дії чи бездіяльність, що не підлягають оскарженню.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчої дії (залучення експерта), в якій просив зобов'язати слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 залучити експерта для проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, направивши постанову про призначення судово-медичної експертизи від 19.02.2016 року та відповідні матеріали до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, повідомивши йому вихідний номер і дату їх направлення в експертну установу.
В обґрунтування таких вимог ОСОБА_5 зазначав, що, незважаючи на винесення слідчим 19 лютого 2016 року постанови про призначення судово-медичної експертизи, ні постанова, ні матеріали кримінального провадження до експертної установи слідчим до цього часу не направлені, що він розцінює фактично як відмову у задоволенні його клопотання про залучення експерта від 29.02.2016 року.
Отже, фактично ОСОБА_5 оскаржується бездіяльність слідчого щодо несвоєчасного направлення постанови про призначення судово-медичної експертизи та матеріалів кримінального провадження до експертної установи, але не вчинення слідчим певних дій не є процесуальним рішенням слідчого про відмову у задоволенні клопотання.
Тому, оскільки ОСОБА_5 не оскаржувалось таке рішення слідчого, яке, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути предметом розгляду слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону та слідчий суддя обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за скаргою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що предметом його оскарження є саме фактичне рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про залучення експерта через нездійснення ним реальних дій по його виконанню, є безпідставними, оскільки не лише не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 110, 220 КПК України, відповідно до яких рішення слідчого, в тому числі про повну або часткову відмову у задоволенні клопотання, приймається у формі постанови, а й суперечать фактичним обставинам провадження, в яких така постанова відсутня, натомість містяться дані щодо повідомлення слідчим ОСОБА_5 про задоволення його клопотання від 29.02.2016 року.
За викладеним, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та для скасування ухвали слідчого судді, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12014100010011689 від 15.12.2014 року, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3