Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/590/2016
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Іменем України
20 травня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 її захисника - адвоката Дмитренка І.Л., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року,
Відповідно до постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді громадських робіт строком на 30 (тридцять) годин.
Цією ж постановою суд стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.
Як встановлено постановою судді, 17 лютого 2016 року о 08 годині 00 хвилин в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 вчинила сімейну сварку зі своїм братом ОСОБА_4, під час якої ображала його словесно, чим вчинила насильство психологічного характеру.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, з урахуванням внесених під час її розгляду уточнень, просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року, скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що постанова судді є незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Зокрема, посилаючись на вимоги ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, апелянт зазначає про те, що в протоколі її дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу як насильство в сім'ї психологічного характеру відносно рідного брата ОСОБА_4, а в постанові суду, без відповідної аргументації - за ч. 2 ст. 173-2 цього Кодексу, як вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого заподіяно шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_4
Також, в апеляційній скарзі зазначається про те, що висновок суду про її, ОСОБА_2, вину у вчиненні адміністративного правопорушення суперечить поясненням ОСОБА_4, в яких останній вказував на те, що 17.02.2016 року о 8 год. ранку у нього з сестрою, на побутовому ґрунті, виникла сварка, під час якої він ображав її словесно, а не навпаки.
Крім цього, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що особа, яка представилась їй старшим дільничним інспектором, склала на неї два протоколи від 18.02.2016 року, один з яких за подією подібного скандалу від 08.02.2016 року, коли дійсно на виклик брата виїжджав наряд міліції, а інший суддя цього ж суду повернув справу на доопрацювання для виконання вимог ст. 256 КУпАП.
Незважаючи на те, що в обох протоколах вона, ОСОБА_2, власноручно записала про те, що ніякої сімейної сварки не було, рішення судів по зазначеним протоколам було різним.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 посилається на те, що всупереч вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 285 КУпАП, оскаржувана постанова не проголошувалась суддею, а ні 16.03.2016 року, коли вона, ОСОБА_2, давала пояснення, а ні 17.03.2016 року, коли її вдруге запросили до суду, але справа не слухалась у зв'язку з неявкою інших осіб.
Оскаржувану постанову вона отримала через працівника поштового відділення лише 09.04.2016 року, а тому просить поновити пропущений строк на оскарження постанови.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримку поданої апеляційної скарги; пояснення опитаної в якості свідка особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2; перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
По-перше, враховуючи те, що ОСОБА_2 не була присутня при оголошенні рішення по справі, а копію постанови судді від 17 березня 2016 року, яку вона оскаржує, отримала лише 09 квітня 2016 року, слід визнати, що, з урахуванням обставин, наведених у скарзі, строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення був пропущений скаржницею з поважних причин, а тому її клопотання про поновлення цього строку підлягає задоволенню.
По-друге, відповідно до ст. 280 КУпАП, посадова особа, в даному випадку суддя, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Разом з тим, при розгляді даної адміністративної справи, суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався, оскільки висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, а не ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як помилково зазначено в оскаржуваній постанові, не тільки не ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи, а навпаки спростовується цими доказами.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 від 18 лютого 2016 року (серія КИ 011856) щодо ОСОБА_2 складений не уповноваженою на це особою, оскільки, відповідно до вимог ст. 255 КУпАП та ст. 6 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», дільничний інспектор Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, не входить до відповідного уповноваженого підрозділу вказаного органу Національної поліції, який здійснює заходи щодо попередження насильства в сім'ї.
Крім того, як передбачено ч. 2 ст. 6 зазначеного вище Закону, повноваження уповноважених підрозділів органів Національної поліції поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, а також особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку.
До цього слід також додати, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не було дотримано Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зазначені як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові судді, суперечать не тільки поясненням ОСОБА_2, яка заперечувала сварку зі своїм рідним братом ОСОБА_4 в ранці 17 лютого 2016 року, а й поясненням самого ОСОБА_4, в яких зазначається про те, що під час сімейної сварки з сестрою, яка виникла на побутовому ґрунті, не вона, а він ображав її словесно.
Таким чином, пояснення зазначених вище осіб взагалі не давали підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення насильства в сім'ї, тобто умисного вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Більш того, не вживши будь-яких заходів для належної перевірки обставин, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, суддя зазначив у своїй постанові, що внаслідок дій порушниці було заподіяно шкоду психологічному здоров'ю ОСОБА_4, хоча про такі наслідки ні в протоколі, ні в поясненнях потерпілого навіть не згадувалось.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_2 не містять в собі будь-яких доказів, які б підтверджували вину останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому вважає, що її апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року - скасуванню, з закриттям провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати, а провадження по справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Шкірай М.І.