Справа № 11-кп/796/710/2016 Категорія КК: ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України
Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Головуючий в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
19 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарях: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
обвинувачених: ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42013110000000347 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_14 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року,
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110000000347 відносно ОСОБА_12 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України повернуто прокурору прокуратури міста Києва.
Рішення суду обґрунтоване тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України складений в порушення вимог ст. 291 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.03.2015 р. було скасовано вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2014 р. у кримінальному провадженні № 42013110000000347 відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України та повернуто на новий розгляд у суді першої інстанції з підготовчого судового засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 03.08.2015 р. було виконано вказівки суду апеляційної інстанції та повернено обвинувальний акт прокурору у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.
Проте, за наслідками проведення підготовчого судового засідання встановлено, що органом досудового слідства не виконані вимоги ч. 4 ст. 110, ч. 2 ст. 291, п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.
Так, у викладі фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими не описано об'єктивної сторони складу злочинів, передбачених ст.ст. 368, 369 КК України.
Оскільки правовий механізм для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду відсутній, суд дійшов висновку, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_14 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №42013110000000347 від 08.04.2013 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.4 ст.369; ч.4 ст.369 КК України зі стадії підготовчого судового засідання у тому ж суді першої інстанції, в іншому складі.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції від 11.02.2016 є необґрунтованою та незаконною, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що на виконання вказівок Апеляційного суду м. Києва від 04.03.2015 та відповідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 03.08.2015, прокурором було усунуто наведені у цих рішеннях суду порушення вимог ст. 291 КПК України щодо відсутності формулювання обвинувачення, без висунення якого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мають процесуальний статус підозрюваних та 10.12.2015 у кримінальному провадженні № 42013110000000347 від 08.04.2013 складено новий обвинувальний акт, яким ОСОБА_12 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.4 ст.369; ч.4 ст.369 КК України.
При цьому, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в цьому обвинувальному акті містить відомості, які прокурор вважає встановленими, у тому числі й ті, що характеризують його об'єктивну сторону, зокрема, злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, що виразилась в одержанні ОСОБА_12 , як службовою особою, яка займає відповідальне становище хабара за виконання дій в інтересах того, хто дає хабара та в інтересах третьої особи, з використанням наданої їй влади, а також злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 та ч.3 ст.369 КК України, що виразилась у підбурюванні ОСОБА_13 до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище та у даванні останнім хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище.
Окрім того, формулювання обвинувачення як ОСОБА_12 , так і ОСОБА_13 , що узгоджується з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, містить посилання і на наявність події кримінального правопорушення, як то час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, у даному обвинувальному акті від 10.12.2015 прокурором у повній мірі дотримано наведені вище вимоги ст.291 КПК України, зокрема й п.5 ч.2 цієї статті, щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що, у свою чергу, відповідає і вимогам п. 13 ч. 1 ст. З КПК України, за яким обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Копію даного обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, що є його додатком, прокурором вручено під розписки обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також їх захисникам, як того вимагають положення ст.293 КПК України.
Крім того, взявши на себе не властиві для даної стадії судового провадження функції, без дослідження всіх обставин кримінального провадження, які підтверджуються доказами, суд фактично вдався до оцінки висунутого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачення, вказавши про його невідповідність положенням ст.91 КПК України, а саме відсутність у ньому обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тим самим грубо порушив вимоги ст.314 КПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_10 просить в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2016 року залишити беззмін.
Зазначає, що вказані в обвинувальному акті обставини суперечать один одному і порушують право на захист обвинувачених від пред'явленого звинувачення, так як незрозуміла суть обвинувачення і в чому полягає об'єктивна сторона злочину. Обвинувальний акт не містить складової складу злочину - об'єктивної сторони, що суперечить вимогам ст. 91 КПК України, згідно якої доказуванню підлягають спосіб та інші обставини кримінального правопорушення, що відносяться до об'єктивної сторони злочину, а отже, обвинувальний акт, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Крім того, інкримінуючи ОСОБА_13 дії передбачені як підбурювання до скоєння злочину, досудове слідство в обвинувальному акту не вказало які саме дії вчинив ОСОБА_13 , які характеризуються як підбурювання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як передбачено п. 13 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина 1 статті 337 КПК України визначає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України і містити, зокрема, формулювання обвинувачення, яке згідно з п. 13 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України вимогам ч. 4 ст. 110, ч. 2 ст. 291, п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, зокрема у викладі фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими не описано об'єктивної сторони складу злочинів, передбачених ст.ст. 368, 369 КК України, є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції в порушення вимог закону вдався до дослідження фактичних обставин та обвинувачення на тій стадії судового провадження, на якій це не передбачено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.03.2015 та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 03.08.2015 прокурором було усунуто порушення вимог ст. 291 КПК України щодо відсутності формулювання обвинувачення та складено новий обвинувальний акт, яким ОСОБА_12 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.4 ст.369; ч.4 ст.369 КК України.
Доводи прокурора про те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в цьому обвинувальному акті містяться відомості, які прокурор вважає встановленими, у тому числі й ті, що характеризують його об'єктивну сторону, а також посилання на наявність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України відповідає вимогам ч. 4 ст. 110, ч. 2 ст. 291, п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, зокрема містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов незаконного та необґрунтованого висновку про повернення обвинувального акта прокурору з вказаних в ухвалі суду підстав, оскільки формулювання обвинувачення відповідає вимогам п. 13 ст. 3 КПК України, а обвинувальний акт - вимогам ч. 4 ст. 110, ст. 291 КПК України.
При апеляційному розгляді встановлено, що прокурором порушено вимоги п. 1, п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України.
У відповідності зі ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.
Як передбачено ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
В порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор, яка особисто склала обвинувальний акт у кримінальному провадженні, не складала і не додала до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування, а приєднала до нього ксерокопію реєстру матеріалів досудового розслідування, складеного слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_16 05 вересня 2013 року, і саме ксерокопію цього реєстру вручила обвинуваченим та їх захисникам.
Невиконання прокурором вимог ст. 109, п. 1, п. 3 ст. 291 КПК України порушує право обвинувачених на захист, в зв'язку з чим є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, в зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110000000347 відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України повернуто прокурору прокуратури міста Києва - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3